Раціональна структура капіталу підприємства

Капітал — необхідний чинник виробництва, і, як і інші, має вартість. Він складається з декількох джерел, але всі вони є платними. Вартість складових може бути визначена. Так, ціна позикового капіталу зумовлюється відсотковою ставкою, статутного капіталу — розміром дивідендів, прибутку — ставкою податку на прибуток. Загальна сума коштів, яку необхідно виплатити за користування фінансовими ресурсами, називається ціною капіталу. Основним завданням фінансового менеджера при управлінні фінансовою діяльністю — формування раціональної структури капіталу. Воно формулюється так: знайти таке співвідношення між позиковими і власними засобами, при якому вартість акції підприємства буде найвищою.

Прийняття рішення щодо переважного фінансування власними або позиковими коштами спирається на визначення переваг і недоліків щодо інтересів учасників. Так, рівень заборгованості служить індикатором незалежності і благополуччя підприємства. Висока питома вага позикових коштів у пасивах говорить інвесторам про підвищений ризик банкрутства. Проте бажання використовувати при фінансуванні розвитку лише власні засоби призведе до неявного використання можливостей підприємства індивідуального рівня виплати дивідендів, що, в свою чергу, призведе до продажу акцій, знижуючи їх вартість.

Таким чином можна зазначати, що види фінансування тісно взаємопов’язані, але не взаємозамінні: зовнішнє, яке здійснюється за рахунок запозичень і емісії акцій — і внутрішнє — за рахунок прибутку. Так, зовнішнє боргове фінансування має відбуватися у тісному зв’язку із використанням власних засобів. Тільки достатній обсяг власних засобів може забезпечувати розвиток підприємства і зміцнювати його незалежність, а також свідчити про намір акціонерів розділяти пов’язані із підприємством ризики і підтверджувати тим самим довіру партнерів, постачальників, клієнтів і кредиторів.

Існує чотири основних способи фінансування [ с. 171]:

1. Закрита підписка на акції (якщо вона проводиться між акціонерами, то, як правило, по заниженій, у порівнянні з ринковим курсом, ціні; при цьому у підприємства виникає упущена вигода — та ж витрата).