В) Фаза освіти і реорганізації рубця

III фаза загоєння рани — освіта і реорганізація рубця, на­чинается приблизно з 15 діб і може протікати близько 6 місяців.

У цій фазі синтетична активність фібробластів і інших кле­ток припиняється і основні процеси зводяться до зміцнення образу­ющегося рубця шляхом побудови мережі з еластичних волокон і появ­ления поперечних зв'язків між розрізненими пучками колагену. Перераховані процеси наводять не лише до підвищення міцності рубця, але і до скорочення його розмірів, що носить назву ретракції.

Чіткого кордону між регенераційною фазою і рубцюванням немає. Паралельно з епітелізацією рани відбувається і дозрівання соедини­тельной тканини.

Кількість колагену протягом цієї фази практично не увеличи­вается. Відбувається його перебудова і утворення поперечних зв'язків між волокнами колагену, за рахунок яких наростає міцність руб­ца. У міру збільшення щільності колагену формування нових кро­веносных судин сповільнюється і рубцева тканина поступово блідне.

Рубці, що формуються, рідко досягають стійкості до поврежде­нию здорової тканини. Рани шкіри відновлюють всього 70-90% исход­ной міцності, але на це потрібний час.

Міцність рубців у відсутності ускладнень до кінця 1 місяця — 50% початковою, до кінця

2-го — 75%, 4-го — 90%.

Тканини із складною будовою (нервова, паренхіматозна, мышечная) менш здібні до регенерації. На місці рани розвивається рубець, не вы­полняющий повністю необхідну функцію. Тканини простої будови (сполучна, покривний епітелій) здібніші до регенерації.

Така принципова схема загоєння ран, яка єдина для ран будь-якого генезу і локалізації. Проте на перебіг раневого процесу робить вплив цілий ряд чинників.

(2) ЧИННИКИ, що ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАГОЄННЯ РАН

На загоєння ран роблять вплив наступні чинники:

| вік хворого

| стан живлення і маса тіла

| наявність вторинного інфікування рани

| полягання кровообігу в зоні ураження і організмі в цілому

| наявність порушень водно-електролітного балансу

| імунний статус організму

| хронічні супутні захворювання (цукровий діабет, за­болевания серцево-судинної і дихальної системи, злока­чественные пухлини і ін.)

| прийом протизапальних препаратів.

Найбільшими репаративными можливостями володіє дитячий організм, це пов'язано з переважанням в період розвитку анаболичес­ких процесів. У цих умовах загоєння різних пошкоджень відбувається в коротші терміни і із сприятливішим результатом. Навпаки, в старечому віці рани схильні до тривалої течії з утворенням неміцних рубців.

Зниження маси тіла, кахексія ведуть до порушення змінних процес­сов, що утрудняє нормальне загоєння ран, коли організму украй необхідні джерела енергії і пластичний матеріал. Відмічено, що і у хворих, що мають надлишок підшкірної жирової клітковини, частіше за воз­никают ускладнення раневого процесу. Це пов'язано з тим, що клітковина має значно гірше кровопостачання, чим інші тканини, і таким об­разом — меншу опірність до розвитку інфекції.

Виникнення нагноєння рани істотно подовжує терміни і ухуд­шает результат загоєння. До підвищеного ризику розвитку инфекцион­ных ускладнень схильні пацієнти з ослабленим імунним фоном після перенесених інфекційних захворювань і врож­денные, що мають, або придбані дефекти імунітету, у тому числі хворі СНІДОМ.

Важливе значення має інтенсивність кровопостачання в зоні по­вреждения. Це залежить від стану кровоносного русла всього организ­ма і безпосередньо в області рани. Хронічні захворювання сердеч­но-сосудистой і дыхательной систем роблять вплив на оксигенацію і забезпечення живильними речовинами місцевих тканин і всього орга­низма. При недостатній функції цих систем (наприклад, при бронхи­альной астмі, пневмофиброзе, силікозі, емфіземі і ін. хронічних за­болеваниях легенів, гіпертонічній хворобі, поширеному атеросклерозі, захворюваннях серця) порушується вироблення необходи­мых білків, вуглеводів, порушується енергетичний обмін, сповільнюються процеси репарації.

При цукровому діабеті, окрім розвитку мікро- і макроангиопатии, страждає вуглеводний обмін в тканинах, виникають порушення иммуните­та, що негативно впливає на перебіг раневого процесу.

Обезводнення організму і порушення живлення наводять до водно-електролітного дисбалансу в організмі і порушення всіх видів обміну.

На ранніх термінах процес загоєння здатні уповільнювати стерои­ды і нестероїдні протизапальні засоби. Променева терапія викликає облітерацію дрібних судин дерми, що наводить до місцевої ішемії тканин і також уповільнює загоєння ран.