Характеристика окремих злочинів у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг 4 страница

[180] Коваленко В.П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: Дис… канд. юрид. наук. – Львів, 2009. – С. 9.

[181] Хашев В.Г. Вказана праця. – С. 152-157, 160.

[182] Коваленко В.П. Вказана праця. – С. 190.

[183] Там само. – С. 9-10, 74-86.

[184] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1055.

[185] Андрушко П.П. До початку футбольного матчу залишалося півтори години…(Аналіз окремих норм (положень) проекту Закону «Про засади запобігання і протидії корупції») // Юридичний вісник України. – 7 – 14 травня 2011 р. – № 19.

[186] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1046.

[187] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 247; Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 310-311.

[188] Задоя К.П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України): Дис… канд. юрид. наук. – К., 2009. – С. 49.

[189] Хавронюк М. Чому в Європі не розуміють прислів’я «від тюрми не зарікайся» // Українська правда. – 6 жовтня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2011/10/6/6642959/

[190] Там само.

[191] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 55.

[192] Архів Старосинявського районного суду Хмельницької області. Справа №1-99 за 2009 р.

[193] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 304; Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» // Право України. – 1997. – № 2. – С. 31.

[194] Трайнин А.Н. Должностные и хозяйственные преступления: учебник. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1938. – С. 32.

[195] Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий. Вопросы уголовно-правовой квалификации. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 32-33; Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – С. 24.

[196] Мельник М., Хавронюк М. Вказана праця. – С. 31-32.

[197] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 55-59, 191.

[198] Науковець пропонує ст. 365 КК назвати «Незаконні дії службової особи щодо громадян», а в її ч. 1 передбачити відповідальність за застосування представником влади чи іншою службовою особою під час виконання службових функцій насильства чи погрози його застосування, застосування зброї, спеціальних засобів або інших предметів, які використовуються для нанесення тілесних ушкоджень чи завдання фізичного болю, а так само за вчинення дій, що завдають фізичного болю, фізичних чи моральних страждань або ображають особисту гідність до осіб, які знаходяться у залежності від службової особи або щодо яких здійснюються владні повноваження. В свою чергу умисне заподіяння під час виконання службових функцій тяжких тілесних ушкоджень потерпілому пропонується закріпити як кваліфікуючу ознаку (Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 324-325).

[199] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 65.

[200] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 9-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1061-1062.

[201] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 65-66.

[202] Андрушко П.П. Вирок Юлії Тимошенко. Юридичний експрес-аналіз (продовження): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/panoram_of_week/?id=9223

[203] Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2004. – С. 149 -151; Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій. – К.: Знання, 2000. – С. 501.

[204] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 152, 240; Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002. – С. 17; Задоя К.П. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України): Дис… канд. юрид. наук. – К., 2009. – С. 87; Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Істина, 2004. – С. 72, 74.

[205] Есипов В. Превышение и бездействие власти по русскому праву. – М.: Издание книжного магазина И.К. Голубева под фирмой «Правоведение», 1904. – С. 48-51.

[206] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 98-99.

[207] Не дивлячись на доповнення ч. 2 ст. 365 КК на підставі Закону від 15 квітня 2008 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» застереженням «за відсутності ознак катування», в Україні продовжується практика інкримінування ст. 365 КК працівникам правоохоронних органів, винним у катуванні (див.: Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н.Карпачової на представлені у Верховній Раді України 10 грудня 2008 р. Спеціальної доповіді «Стан дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини» // Голос України. – 10 лютого 2009 р. – № 23).

[208] Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій. – К.: Знання, 2000. – С. 505.

[209] Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» (реєстр. № 7487 від 17 грудня 2010 р.): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39289

[210] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 106.

[211]Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 241.

[212] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 107.

[213] Архів Старосинявського районного суду Хмельницької області. Справа 1-22 за 2008 р.

[214] Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 110.

[215] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 108-109.

[216] Хавронюк М.І. Кримінальна відповідальність за перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень: Дис… канд. юрид. наук. – К., 1997. – С. 151; Волженкин Б.В. Служебные преступления. – М.: Юристь, 2000. – С. 166.

[217] Волженкин Б.В. Вказана праця. – С. 166.

[218] Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 75.

[219] Задоя К.П. Вказана праця. – С. 127.

[220] Гуторова Н.О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України: Дис.... д-ра юрид. наук. – К., 2002. – С. 293; Дудоров О. О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: Монографія. – К.: Істина, 2006. – С. 253; Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 65.

[221] Гуторова Н.О. Вказана праця. – С. 293-294.

[222] Особливо кваліфікуючою ознакою «тяжкі наслідки» охоплюється заподіяння смерті лише з необережності (Задоя К.П. Вказана праця. – С.127-131).

[223] Прокопович Е. Понятие и квалификация должностных преступлений // Советская юстиция. – 1976. – № 17. – С. 7.

[224] Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. – С. 230, 244; Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 303; Мельник М., Хавронюк М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» // Право України. – 1997. – № 2. – С. 32-33; Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: Дис.... канд. юрид. наук. – Запоріжжя, 2007. – С. 14, 162-171.

[225] Задоя К.П. Вказана праця.– С. 153; Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квалификация. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 114; Лысов М.Д. Ответственность должностных лиц по советскому уголовному праву. – Казань: Из-во Казанского ун-та, 1972. – С. 102.

[226] Эстрин А. Должностные преступления. – М.: Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1928. – С. 79.

[227] Методичні рекомендації з питань кваліфікації корупційних злочинів, передбачених ст. ст. 364-1, 365-1, 365-2, 368-2, 368-3, 368-4, 369-2 КК України / О.Г. Кальман, В.М. Куц, Я.О. Триньова, Н.М. Ярмиш. – К.: Національна академія прокуратури України. – 2012. – С. 13.

[228] Поняття офіційного документа розкривається у § 17.5 підручника.

[229] Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення). Узагальнення підготовлено суддею ВСУ В.Г. Жуком та головними консультантами управління вивчення та узагальнення судової практики ВСУ О.С. Іщенко та А.І. Смолкіною: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/675FFD01B6B867F1C22576D9003131AE?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=675FFD01B6B867F1C22576D9003131AE&Count=500&

[230] Там само.

[231] Більш детально про підроблення документа йдеться у § 17.5.

[232] Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 17.

[233] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 283.

[234] Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 8. – С. 17.

[235] Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблеми чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. – 30 січня – 5 лютого 2010 р. – № 5.

[236] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 283.

[237] Там само. – С. 280.

[238] Тяжкова И.М. Ответственность за недобросовестное отношение к своим служебным обязанностям // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1992. – № 6. – С. 24.

[239] Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 2. – С. 19.

[240] Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1987. – № 4. – С. 26-27.

[241] РішенняВерховного Суду України. – 2009. – Вип. 2. – С. 110-116.

[242] Тростюк З., Соколов А. Істотна шкода як ознака складу службової недбалості // Вісник прокуратури. – 2009. – № 1. – С. 76.

[243] Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 190.

[244] Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – С. 512-513.

[245] Слуцька Т.І. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в сфері службової діяльності. – К.: КНТ, 2007. – С. 34 – 35; Тростюк З., Соколов А. Вказана праця. – С. 76.

[246] Архів Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області. Справа № 11/2390/546 за 2012 р.

[247] Задоя К.П., Кузьменко Н. Службова бездіяльність (бездіяльність влади) як злочин окремого виду за дореволюційним російським та радянським кримінальним правом // Теоретичні та прикладні проблеми сучасного кримінального права: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. – 19 – 20 квітня 2012 р., Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2012. – С. 186.

[248] Аслаханов А.А. Проблемы уголовно-правовой борьбы со взяточничеством // Государство и право. – 1993. – № 4. – С. 87-88; Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – C. 199 – 200, 242; Письменський Є. Посилення заходів кримінально-правової репресії за хабарництво – нагальна необхідність чи явна хибність? // Юридичний вісник України. – 15 – 21 серпня 2009 р. – № 33.

[249] Ковбасюк В. Антикорупційне законодавство України необхідно вдосконалити // Вісник прокуратури. – 2011. – № 12. – С. 6.

[250] Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». – К.: Атіка, 2011. – С. 111-112.

[251] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 6.

[252] Наджафов О. Деякі питання розмежування корупційних правопорушень // Вісник прокуратури. – 2012. – № 1. – С. 30.

[253]Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». – К.: Атіка, 2011. – С. 283.

[254] Там само. – С. 283, 301, 302.

[255] Волженкин Б.В. «Обычный подарок» или взятка? // Законность. – 1997. – № 4. – С. 25.

[256] Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид., 2000. – С. 121.

[257]Свого часу В.М. Ширяєв звертав увагу на те, що якщо дії по службі на користь зацікавленої особи були нормальним, позбавленим особливого сприяння, виконанням службових обов’язків і не супроводжувались з боку службової особи очікуванням майнової винагороди, то наступне отримання такої винагороди навряд чи можна розцінювати як одержання хабара. У таких ситуаціях зв’язок між отриманням майнової винагороди і службовою діяльністю не є визначальним і на перший план виходять інші моменти (почуття людської вдячності, чемності, прихильності, вияв гостинності тощо). Кримінально-правові норми про хабарництво не мають на меті заглушити у громадян почуття вдячності до тих чи інших органів влади, які спонукали це почуття чесним виконанням покладених на них обов’язків (Ширяев В.Н. Взяточничество и лиходательство в связи с общим учением о должностных преступлениях. – Ярославль, 1916. – С. 502).

[258] Брич Л. Кримінально-правова кваліфікація корупційних діянь (з урахуванням диференціації юридичної відповідальності за новим антикорупційним законодавством України) // Юридичний вісник України. – 8 – 14 травня 2010 р. – № 19.

[259] Там само.

[260] Наджафов О. Деякі питання розмежування корупційних правопорушень // Вісник прокуратури. – 2012. – № 1. – С. 29.

[261] Задля справедливості зауважимо, що у теорії кримінального права немає єдності з питання про кваліфікацію дій службової особи, яка одержала незаконну винагороду за обіцяне використання владних повноважень в інтересах того, хто дає хабар, але насправді не мала наміру їх використовувати. Одні автори вважають, що такі дії слід розцінювати як одержання хабара (див., наприклад: Гришаев П.И., Здравомыслов Б.В. Взяточничество: понятие, причины, квалификация. – М., 1988. – С. 52 – 53). Інші визнають таку оцінку неправомірною і вважають, що у цій ситуації взагалі відсутній службовий злочин, а вчинене явище становить собою шахрайство, оскільки у такому випадку службова особа заволодіває матеріальним цінностями шляхом обману (Аслаханов А.А. Проблемы уголовно-правовой борьбы со взяточничеством // Государство и право. – 1993. – № 4. – С. 87; Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – С. 89).

[262] Одну з таких ситуацій описує В.М. Бурдін (Бурдін В.М. Пропозиція хабара: диференціація кримінальної відповідальності чи криміналізація наміру // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 4. – С. 248).

[263] Практика розгляду судами кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання хабара). Узагальнення підготовлене суддею ВСУ В.Г. Жуком та головним консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики ВСУ О.С. Іщенко // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 9. – С. 24.

[264] У кримінальному законодавстві деяких країн покровительство і потурання розцінюються як окремі ознаки розглядуваного злочину. Наприклад, згідно зі ст. 290 КК РФ одержанням хабара визнається одержання незаконної винагороди як за дії (бездіяльність) службової особи, так і за загальне покровительство або потурання по службі.

[265] Відгук офіційного опонента Навроцького В.О. на дисертацію Михайленка Д.Г. «Підстави кримінальної відповідальності за хабарництво», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

[266]Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – С. 90; Мельник М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). Монографія. – К.: Юридична думка, 2004. – С. 338-339.

[267] Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – С. 81-82.

[268] Дудоров О.О. Вибрані праці з кримінального права / Переднє слово д-ра юрид. наук, проф. В.О. Навроцького. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – С. 507.

[269] Законность. – 1996. – № 10. – №.17.

[270] Рейсмен В.М. Скрытая ложь. Взятки: «крестовые походы» и реформы. – М.: Прогресс, 1988. – С. 150.

[271] Яковлев А.М. Социология экономической преступности. – М.: Наука, 1988. – С. 151.

[272] Практика розгляду судами кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання хабара). Узагальнення підготовлене суддею Верховного Суду України В.Г. Жуком та головним консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України О.С. Іщенко // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 9. – С. 19.

[273] На необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. 190 і ст. 368 КК, вказується у п. 18 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

[274] Проте так було не завжди. Такими кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками, як великий і особливо великий розмір хабара, ст. 168 КК 1960 р. вперше було доповнено Указом Президії Верховної Ради УРСР від 27 червня 1986 р. Передбачивши такі ознаки, законодавець не визначив, який саме розмір хабара слід визнавати великим, а який – особливо великим, зробивши їх оціночними. Така ситуація зберігалася до 7 червня 1992 р., коли ст. 168 КК 1960 р. була доповнена приміткою, згідно з якою хабар у великому розмірі визначався як такий, що у 50 і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати, а в особливо великому розмірі – такий, що у 150 і більше разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати.

[275] Не поділяючи зазначеної позиції, деякі науковці зазначають, що кримінальна відповідальність за одержання хабара за попередньою змовою групою осіб повинна наставати за участь у такій групі кількох службових осіб незалежно від виконуваних ролей (виконавець (співвиконавець), організатор, пособник, підбурювач) (див., наприклад: Кваша О.О. Кваліфікація одержання хабара за попередньою змовою групою осіб // Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20 – 21 травня 2011 р. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. – С. 217-222; Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – С. 1038).

Ми однак поділяємо точку зору С.Д. Шапченка, який, проаналізувавши ч. 2 ст. 28 КК, довів, що при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб принаймні два співучасники повинні діяти як співвиконавці (Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-е вид., перероб. та доп. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – С. 54-55). Розглядаючи проблеми кваліфікації злочинів, вчинених групою осіб за попередньою змовою, Н.М. Ярмиш також переконує у тому, що термін «вчинення» свідчить про співвиконавство, а не про співучасть із розподілом ролей (Ярмиш Н. Проблеми кваліфікації злочинів, вчинених групою осіб за попередньою змовою // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2010. – № 4. – С. 56-57).

[276] Михайленко Д. Кримінально-правова характеристика одержання хабара за попередньою змовою групою осіб // Вісник прокуратури. – 2009. – № 10. – С. 45.

[277] Судова практика розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь (статті 364, 365 та 368 Кримінального кодексу України), а також справ про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією». Узагальнення підготовлено суддею ВСУ М.І. Грицівим, начальником відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики ВСУ Л.В. Гавриловою, головним консультантом цього відділу О.С. Іщенко, старшим консультантом відділу судової статистики О.М. Колянчук // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 6. – С. 20.

[278] Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – С. 131.

[279] В ст. 1 Закону України «Про державну службу» дається визначення поняття «державний службовець», а в ст. 3 перелічені категорії осіб, на яких дія цього Закону не розповсюджується.

[280]Практика розгляду судами кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання хабара). Узагальнення підготовлене суддею ВСУ В.Г. Жуком та головним консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики ВСУ О.С. Іщенко // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 9. – С. 20.

[281] Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 1. – С. 28-29.

[282] Ярмиш Н.М. Подолання колізії між злочинами, передбаченими ч. 2 ст. 368 та ч. 2 ст. 189 КК України // 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 13 – 14 жовтня 2011 р. / редкол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2011. – С. 321-323.

[283] Медведев А.М. Вымогательство взятки // Государство и право. – 1996. – № 10. – С. 98-100.

[284] Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – С. 218-219.

[285] Лукомський В.С. Кримінальна відповідальність за дачу хабара та посередництво в хабарництві: Автореф. дис.... канд.. юрид. наук. – К., 1996. – С. 24-25.

[286] Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 2: Д–Й. – К., 1999. – С. 195; Закурін М.К. Дискреція – дія на власний розсуд. Поняття та прояв // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 4. – С. 19.

[287] Люблинский П.И. Основания судейского усмотрения в уголовных делах. – СПб., 1904. – С. 32-33.

[288] Наумов А. Проблемы кодификации российского уголовного законодательства: новый Уголовный кодекс или новая редакция Кодекса? // Уголовное право. – 2009. – № 4. – С. 47-48; Степашин С. Многие нормы проекта КоАП провоцируют злоупотребления чиновников // Российская юстиция. – 2000. – № 6. – С. 23-24.

[289] Ющенко Т.В. Дискреційні повноваження суддів та їх роль у цивільному процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 2. – С. 41-44.

[290] Рішення Верховного Суду України. Щорічник. – 2003. – С. 132-135.

[291] Волженкин Б.В. Служебные преступления: Комментарий законодательства и судебной практики. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – С. 336.

[292] Ботнаренко О. Дискреція та її види в діяльності правоохоронних органів // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 4. – С. 105.

[293] Рішення Верховного Суду України. Щорічник. – 1997. – С. 132-133.

[294] Степанов В.В. Квалифицирующие обстоятельства взяточничества // Ученые записки Саратовского юридического института. – Вып. 15. – Саратов, 1967. – С. 231.

[295] Ширяев В.Н. Взяточничество и лиходательство в связи с общим учением о должностных преступлениях. Уголовно-юридическое исследование. – Ярославль, 1916. – С. 525-526.

[296] Крупко Д.І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцарії та України (порівняльно-правове дослідження): Дис.... канд. юрид. наук. – О., 2005. – С. 75-85, 162-185.

[297] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 9-те вид., перероб. та доп. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1079.

[298] Богуш Г.И. Коррупция и международное сотрудничество в борьбе с ней: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 2004. – С. 157-158; Богуш Г.И. Конвенция Организации Объединенных Наций против коррупции // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2006. – № 3. – С. 33-34; Взаимодействие международного и сравнительного уголовного права: Учеб. пособие / Науч. ред. проф. Н.Ф. Кузнецова; отв. ред. проф. В.С. Комиссаров. – М.: Издат. дом «Городец», 2009. – С. 170-172.

[299] У світлі сказаного заслуговує на підтримку запровадження в Україні відповідно до ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» системи фінансового контролю, а так само встановлення адміністративної відповідальності за таке корупційне правопорушення, як порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6 КпАП).

[300] Гізімчук С.В. Механізм забезпечення дії положень ст. 11 Загальної декларації прав людини при притягненні до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. / редкол.: В.І. Борисов та ін. – Х.: Право, 2010. – С. 276-279.

[301] Борков В. Проблемы криминализации коррупционного обогащения в России // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 31.

[302] Взаимодействие международного и сравнительного уголовного права: Учеб. пособие / Науч. ред. проф. Н.Ф. Кузнецова; отв. ред. проф. В.С. Комиссаров. – М.: Издат. Дом «Городец», 2009. – С. 186 – 187.

[303] Тут доречно нагадати, що відповідно до п. 3 ст. 86 ГК майновий стан громадян – засновників господарських товариств має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. Практика застосування цієї законодавчої норми демонструє можливість її обходу за допомогою посилань на залучення коштів інших осіб, у т.ч. близьких (Адвокат Бухгалтера. – 2009. – № 7. – С. 30-32).

[304] Кісіль Н.М. Вдосконалення відповідальності за незаконне одержання неправомірної вигоди (незаконне збагачення) суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення як напряму реалізації антикорупційної політики держави // Політика в сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – 25 – 26 лютого 2011 року. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2011. – С. 132-134.

[305] Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблеми чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. – 6 – 12 лютого 2010 р. – № 6.

Аналізуючи ст. 20 Конвенції ООН проти корупції, Н.М. Кісіль пише, що способом незаконного збагачення може бути, наприклад, викрадення чужого майна та одержання хабарів (Кісіль Н.М. Проблеми криміналізації пропозиції чи надання неправомірної вигоди та її одержання // Теоретичні і прикладні проблеми кримінального права України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20 – 21 травня 2011 р. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. – С. 227).

[306] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 9-те вид., перероб. та доп. – К.: Юридична думка, 2012. – С. 1079.

[307] Андрушко П.П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України. – К.: Атіка, 2012. – С. 146.

[308] Методичні рекомендації з питань кваліфікації корупційних злочинів, передбачених ст. ст. 364-1, 365-1, 365-2, 368-2, 368-3, 368-4, 369-2 КК України / О.Г. Кальман, В.М. Куц, Я.О. Триньова, Н.М. Ярмиш. – К.: Національна академія прокуратури України. – 2012. – С. 22.

[309] Тютюгін В. Новели кримінального законодавства щодо посилення відповідальності за корупційні злочини: вирішення проблеми чи проблеми для вирішення? // Юридичний вісник України. – 6 – 12 лютого 2010 р. – № 6.

[310] Мельник М., Хавронюк М. Нові антикорупційні закони: пил в очі чи граната в руках мавпи? // Дзеркало тажня. – 19 грудня 2009 р. – № 50.