Классификация образовательных технологий

- Возрастной аспект обучения: • Технологии подготовки к школе (обучения дошкольников); • общего образования (обучения школьников); • специального и профессионального образования; • высшего образования, ориентированные на получение знаний и навыков для интеллектуальной деятельности в той или иной сфере; • обучения взрослых, имеющие свою специфику в зависимости от объекта и методов обучения

- Степень активности обучаемых: • Технологии образования, при которых обучаемые объект образовательных воздействий (технологии обучения); • самообразования, при которых обучаемые — активные субъекты самообразования (технологии самообучения)

- Аспект развития личности:• Технологии получения знаний, ориентированные на информационный аспект образования; • формирования профессиональных качеств, умений и навыков, ориентированные на тренинговый и воспитательный аспекты образования; • формирования мотивов, ценностей и установок (технологии воспитания); • развития внимания, памяти, анализа информации, ориентированные на развитие способностей человека; • творчества, направленные на развитие и реализацию творческого потенциала личности

- Время обучения: • Технологии дискретного образования, когда обучение происходит в отдельные и автономные периоды; • непрерывного образования, при которых образование продолжается непрерывно в течение всей жизни человека

- Способы технологизации: • Технологии экспериментального образования, предусматривающие внедрение и проверку качества нововведений в образовательном процессе; • коммуникативного обучения, в основе которых лежит использование методов обучения коммуникативному взаимодействию; • ситуационного образования, опирающиеся на метод анализа ситуаций (Case Study Metod); • гибкого моделирования учебного процесса, строящиеся на базе моделирования обучения в зависимости от условий; • деятельностного обучения, в которых используется деятельность как средство активизации образования

- Тип коммуникаций: • Технологии очного образования, предполагающие прямые и непосредственные контакты; • вечернего и заочного образования, основанные на дискретных контактах; • дистанционного образования, опирающиеся на информационно-компьютерное взаимодействие

31. В чому полягає соціальна необхідність розробки нових освітніх технологій

Освітні технології як особливий різновид інформаційних соціальних технологій – це складні і відкриті системи конкретних прийомів і методик, концептуально об’єднаних пріорітетними освітніми цілями, а також зв’язаних між собою задач і змісту формами і методами організації науково-виховного процесу, де кожний елемент цієї системи накладає відбиток на всі інші елементи.

Необхідність кардинального перетворення освітніх систем диктує ріст об’єму і багатозначність знань, які отримуємо, їх швидке старіння. Якісно змінюється і сучасні вимоги до освіченої особистості і сучасному процесу освіти: неперервність навчання, можливість орієнтуватися у великому потоці наукової інформації, вміння здобувати знання і самостійно застосовувати їх в соціально-практичній діяльності.

32. Порівняльна характеристика класичної та пост класичної освітніх технологій.

Місце і роль викладача в навчальному процесі	С., який вирішує всі аспекти процесу навчання	С., який ініціює процес навчання і спонукає перетворення учнів в активних С. процесу навчання.
Місце і роль учнів в учбовому процесі	Сприйняття і засвоєння знань, які подаються викладачем	Активне засвоєння і генерування знань
Тип знання, яке викладається	Детермінічне – опис закономірностей	Стохастичне – сукупність певних тенденцій і ймовірнісних описів
Тип інформаційної комунікації	Генеруючи і управляючий викладачем потік інформації, який викликає інформаційний вплив	Багатоканальна система, яка генерує інформацію між учнями та викладачами, а також забезпечує інформаційну взаємодію між ними
Розуміння сутності об’єкта знання	Сутність знання єдина, хоча і багатообразна в своїх проявах; монізм в розумінні сутності знання	Сутність знання плюралістична, неоднозначна і початково багатообразна; усвідомлюється по принципу додатковості.
Спосіб управління процесом навчання	Тоталітарне або авторитарне управління	Демократичне управління, яке передбачає розвинене самоуправління, групове узгодження рішень і делегування повноважень
Ступінь творчості	Творчість лише у викладача, а учень працює вже із готовим занням	Творчість викладача стає все більш багатообразним, а діяльність учнів набуває яскраво виражений творчий характер
Зв’язок із практикою	Існує постійна проблема доповнення процесу навчання спеціальною практичною підготовкою	Практичне вміння і навички формуються в процесі навчання
Системність процесу навчання	Викладення і сприйняття системи знань відбувається по частинах	Пропонується початково цілісне уявлення і сприйняття системи знань
Проблемність процесу навчання	В кращому випадку описання проблем або проблемних ситуацій	Навчання відбувається в основному на прикладах і в умовах проблемних ситуацій, що сприяє формуванню навиків їх виділення і подолання
Ступінь контролю за процесом навчання	Спеціальні механічні (формальні) процедури контролю	Обмежене включення гнучких форм контролю
Результат навчання	Сукупність знань	Сукупність знань, а також необхідних знань і навиків з можливим де термінуванням кожної складової в сукупному результаті

33. Необхідність розробки технологій нарощування інтелекту

34. Технологічна складова активізації творчої діяльності людини.

35. Можливості та межі технологізації процесу соціалізації

Соціалізація – процес входження людини в суспільство: засвоєння норм і цінностей, формальних відносин, набуття соціального статусу. Види: первинна, вторинна.

Стихійно-спрямована (входження у вуз, соц.. реклама), спрямована (виховання), стихійна (прихід на роботу, референдум, НЛП, ЗМІ).

37. Технологізація саморозвитку особистості

Социально-технологический подход — это альтернатива административно-командному. Он предполагает учет живого многообразия внутренних и внешних связей социальных явлений, многовариантности и естественности их изменений, а также ориентацию на развитие человека как личности, на создание для каждого человека возможности реализовать собственный потенциал.

Особо важную роль играют в обществе принципы кардинальности, предела и саморазвития. Так, принцип кардинальности предусматривает создание таких социальных технологий, которые бы качественно отличались от имеющихся. Это особенно важно для современного этапа реформирования украинского общества. Исторический опыт Украины свидетельствует, что многие ее трагедии и проблемы обусловлены тем, что реформирование носило половинчатый, частичный и волнообразный характер. Украинские политики и управленцы довольно часто пасовали в "критических точках" истории, когда нужно было разрабатывать и внедрять кардинальные технологии. Вместо этого они продолжали бессмысленно совершенствовать прежние технологические схемы, которые уже выработали свой исторический ресурс. При этом не учитывался и принцип предела, заключающийся в том, что совершенствование социальной технологии в пределах прежнего качества имеет свой "потолок". Принцип саморазвития акцентирует внимание на том, что социальные технологии не должны быть слишком жесткими; в них всегда должна быть заложена способность к гибкости и саморазвитию.

38. Соціально-адекватний менеджмент визначається як сутнісна характеристика високоефективної моделі управління, яка відповідає наступним критеріям:

§ орієнтація на майбутнє,

§ адаптованість до функціонування у конкретній соціальній системі з максимальним використанням її соціально-економічного і психокультурного потенціалів,

§ спрямованість управлінських впливів в площину самоорганізаційних процесів,

§ відповідність всіх рівнів управління найважливішим ментальним характеристикам соціуму та його регіональним складовим,

§ узгодженість управлінських зусиль за рівнями управління.

39. Необхідність застосування рефлексивного управління обумовлена наступними обставинами:

1) Управління, як специфічна діяльність практики, часто виявляється неадекватним виникаючим перед ним проблемам і завданням.

2) Існує безліч підходів в управлінській теорії, отже з'являється необхідність вибору.

3) Управління - це практична дисципліна. В управлінні, на відміну від "класичних" природничих наук, немає вічних законів. У менеджменті є теорії і концепції, які є нічим іншим як відбиттям узагальненого досвіду управління. І якщо наступає момент, коли теорія не підтверджується практикою, теорія визначається як така, що не відповідає реаліям.

4) Відсутність в управлінні такої орієнтації на людину, яка б була узгодженою з гуманістичними, моральними принципами [конкретного] суспільства. Сьогодні, часто не використовується найцінніший "ресурс" - сама людина. Однак, не як ресурс економіки, техніки, політики - тут людина використовується досить інтенсивно, але лише у вигляді "часткової", вузькоспеціалізованої людини, а не як повноцінна, творча, вільна людина, людина що розвивається як особистість. Така ситуація, часто підтримується свідомим стримуванням сучасними соціальними інститутами справді "людського" у людині. Багато соціальних і економічних інститутів зовсім не орієнтовані на такий «ресурс», не знають, що з ним робити, як його використати на благо самої людини і всього суспільства. Постає проблема управління ідеальним працівником (парадоксально, але саме ця проблема сьогодні актуальніша і складніша за проблему управління збитковим працівником).

40. Рефлексія - форма теоретичної діяльності людини, спрямована на усвідомлення, осмислення своїх власних почуттів, волі, думок, безпосередньо життя, а також діяльності.

Також термін «рефлексія» може використовуватися стосовно діяльності інших (як індивідуальної, так і колективної).

Типологія рефлексії:

1) "природна",

2) філософська,

3) методологічна.

Рефлексія як "бачення себе" крізь [зовнішні] предмети (або, навпаки, бачення предметів "крізь себе") для керівника має важливе значення у зв'язку з тим, що його діяльність слабо професійно регламентована.

Керівнику доводиться робити безліч таких дій, подібні яким в інших професійних областях є чітко регламентованими і їх вибір не викликає ні особливих зусиль, ні особливих сумнівів.

Кожен управлінець повинен створювати свою управлінську систему. Будь-яка запозичена ззовні система - як ціле, а не як засіб - відкидає управлінця як такого.

Управлінець, як суб'єкт, що створює свою власну унікальну діяльність, завжди перебуває в істотно ризиковій зоні. І, щоб зменшити тут свої ризики, він має ввести в роботу ще одну "площину" діяльності - рефлексивну, діючи в якій він займається вже не безпосередньо прикладним предметом, а аналізом і вдосконаленням самої управлінської діяльності. Таким чином, рефлексивна робота для управлінця є штатним навантаженням з аналізу і удосконалення своїх робочих інструментів, елементів діяльності. І рефлексія тут не є чимсь психологічним, філософським, світоглядним, що властиво взагалі кожній людині, а є явищем іншого порядку: рефлексія з приводу управлінця - це особлива професійна, управлінська позиція.

Об’єктом рефлексивного управління є безпосередні управлінські впливи, методи управлінської діяльності.

"Організовуй себе, впливай на себе, аналізуй себе - через це здійсниться необхідний вплив і на інших".

Людині необхідно знайти себе в управлінні, - а саме в тому, що управління є насамперед і по суті управлінням людиною самою собою, а не іншими, останнє з необхідністю здійснюється, але лише як вторинне явище, як наслідок керування собою.

Творча людина (а нею у професійному відношенні з необхідністю є кожен суб'єкт управління) повинна оцінюватися насамперед самою собою.

41. Модель рефлексивного управління

42. Рефлексія - необхідна умова технологізації

Для побудови технології (технологізації) своєї власної діяльності необхідно цю діяльність усвідомити і осмислити.

Для побудови технології (технологізації) діяльності інших необхідно усвідомити і осмислити цю діяльність з позиції її суб'єкта (необхідно поставити себе на місце суб'єкта діяльності, усвідомити і осмислити його діяльність).

43. Соціально-технологічна культура управлінської діяльності

Існує понад 300 визначень терміна «культура» і кілька підходів до його визначення.

Наприклад, соціологічний підхід не розглядає культуру з позицій загальних закономірностей її існування в суспільстві, а прагне виявити специфічні особливості функціонування культури в конкретних соціально-історичних умовах, досліджуючи її не як ціле, а як багатошарове соціальне утворення, виокремлюючи і детально вивчаючи її складові (субкультури спільностей, етичні, релігійні традиції, культури соціальних організацій тощо.).

Функції культури з позиції соціологічного підходу:

" Людинотворча (соціалізації)

" Пізнавальна

" Світоглядна

" Комунікативна

" Аксіологічна (ціннісна)

" Інформативна

Використовуючи діяльнісний підхід, можна розглядати культуру як процес творчої діяльності, у межах якої відбувається не тільки духовне збагачення суспільства новими цінностями, але й саме творення людини як суб'єкта культурно-історичного процесу.

Культура управління – комплексна узагальнювальна характеристика управлінської діяльності, що відображає її якісні риси і особливості.

Культура управління має дві складові:

§ аксіологічна складова:

- морально-етичні норми роботи;

- ставлення до праці;

§ професійна складова:

- сукупність професійних знань, їхня структура і глибина;

- навички в організації роботи і виконанні її окремих елементів;

- вміння володіти собою і розуміти особливості працюючих поряд людей.

44. Системність та її аспекти

По нашему мнению, наиболее общим понятием, которое обозначает все возможные проявления систем, является "системность". Причем в этом термине заключается два смысла. Первый составляет отождествление системности с объективным, независимым от человека свойством действительности. Другой под системностью подразумевает накопленные людьми представления о самом свойстве, т.е. она представляет собой гносеологическое явление, некоторые знания о системах различной природы.

Гносеологическая системность — довольно сложное и многообразное явление, проявляющася в трех аспектах: В системном подходе как принципе познавательной и практической деятельности людей. Термин "подход" означает совокупность приемов, способов воздействия на кого-нибудь, в изучении чего-нибудь, ведении дела и т. д. В этом смысле подход — скорее не детальный алгоритм действия человека, а множество некоторых обобщенных правил.. Системный подход следует рассматривать как некоторый методологический подход человека к действительности, представляющий собой некоторую общность принципов. Системный подход состоит в том, что любой более или менее сложный объект рассматривается в качестве относительно самостоятельной системы со своими особенностями функционирования и развития. Основываясь на идеях целостности и относительной независимости объектов, находящихся в целостном мире, принцип системности предполагает представление исследуемого объекта как некоторой системы, характеризующейся:

элементным составом;

структурой как формой взаимосвязи элементов;

функциями элементов и целого;

единством внутренней и внешней среды системы;

законами развития системы и ее составляющих.

• В теории систем, или научном знании о системах, которое характеризуется своими гносеологическими возможностями. Теория систем объясняет происхождение, устройство, функционирование и развитие систем различной природы. Это — не просто мировоззрение, а строгое научное знание о мире систем.

• В системном методе и его разрешающих способностях. Системный метод выступает как некоторая интегральная совокупность относительно простых методов и приемов познания, а также преобразования действительности.

• Составляющие системности реализуют специфические функции. Так, системный подход, будучи принципом познания, выполняет ориентационную и мировоззренческую функции, обеспечивает не только видение мира, но и ориентацию в нем.

• Системный метод реализует познавательную и методологическую функции, а системная теория — объясняющую и систематизирующую. Таким образом, системность выступает в качестве инструмента познавательной деятельности, значительного арсенала конкретных методов познания всего сущего.

45. Поняття моделі та моделювання систем

Отображения объектов называются моделями, процесс их создания — моделированием.

Поскольку системный метод выступает средством моделирования систем, то можно говорить о системном моделировании, предполагающем представление объектов любой природы в виде систем.

Системное моделирование включает две составляющие. Первая —

это представление модели объекта или процесса как системы с ее

основными параметрами и характеристиками. Модель здесь выступает совокупностью взаимосвязанных между собой элементов, отличается структурной организацией и функциональным предназначением. Вторая составляющая системного моделирования заключается в том, что системность состоит не только в качестве способа представления, но и в способе изучения модели.

46. Особливості системного моделювання

Системне моделювання орієнтоване на пошук систем моделі оптимальних характеристик з метою перетворення реальних об’єктів відповідно до принципів оптимальності практичної діяльності людей.

Системне моделювання являє собою сукупність різновидів моделювання. Найбільш важливі з них:

1. атрибутивний метод, спрямований на систематизацію інформації про якості об'єкта.

2. структурний, забезпечує представлений структурою о.

3. функціональний

4. структурно-функціональний. Досліджує взаємозв’язок структури і функцій в організації.

5. вітальне. Спрямоване на дослідження етапів життєвого шляху системи.

47. Системність а управлінні та її аспекти.

Под управлением обычно понимается воздействие на систему в целях обеспечения ее функционирования, ориентированное на сохранение ее основного качества в условиях изменения среды, либо на выполнение некоторой программы, обеспечивающей устойчивость, гомеостат, достижение определенной цели. Управленческая деятельность очень тесно связана с системным подходом. Именно необходимость решения управленческих задач заставляет широко использовать системные идеи, переводить их на уровень технологи-ческих схем управления. Потребности управления выступают важнейшей двигательной силой развития системного подхода.Прежде всего управление выступает как оперирование объектом управления, который представляет собой систему и довольно часто систему сложную. Принцип системности выступает здесь как способ представления объекта, характеризующегося составом, структурой и функциями. Парадигма управления получает здесь от системности идею целостности, взаимосвязанности и взаимообусловленности, учета структурных особенностей объекта-системы. Большую роль в этом случае начинают играть не жесткое детерминирование объекта, а регулятивное воздействие на структуру и окружающую объект среду.

Немаловажно и то, что системность выступает также средством системного представления субъекта управления. Последний — систем, которая представляет собой организацию, построенную в соответствии с принципом иерархии. На нее оказывает воздействие окружающая среда в виде вышестоящих органов управления. Она реализует свои функции, которые обеспечивают управленческий цикл. Выработка, принятие и реализация управленческих решений составляют главное назначение этой системы.

Субъект управления или управленческий орган вырабатывает управленческое воздействие и сообщает его управляемой подсистеме. Некоторое предписание к действию для субъекта управления (план, инструкция, приказ и т.д.) называется управленческим решением.

Управленческая система представляет собой разновидность информационной системы, перерабатывающей информацию. При этом выделяются следующие виды информации: а) о воздействии среды на управляемую подсистему; б) о воздействии управляющей подсистемы на среду; в) управляющая информация субъекта на объект; г) о состояниях управляющей подсистемы; д) о воздействии на управляемую систему. В системе управления реализуются такие этапы информационного процесса: получение информации, ее переработка и передача.

Системность выступает также в виде системного подхода к управлению, т.е. в виде метода управленческой деятельности. Здесь уже не просто признание системности объекта, а и системная работа с ним.

48. Функції аналітичної діяльності в суспільстві

1. управлінська. Забезпечує інформацією всі етапи управлінського циклу: підготовку, прийняття управлінських рішень і контроль за їх реалізацією.

2. діагностична. Направлена на отримання об’єктивної картини ситуації, яка склалася, її диагнозу.

3. передбачаюча. Виявляє проблеми, небезпеки, конфлікти, дозволяє передбачити їх.

4. пізнавально-ментальна. Сприяє зміні розуміння сутності явища, зміні ментальності управління.

49. Чотири варіанти застосування аналітичної діяльності в управлінні

Відомо декілька варіантів трактування сутності аналітичної діяльності.

1. методологія та логіка наукових досліджень, де аналітична діяльність зазвичай ототожнюється з логікою наукового дослідження як такого.

2. управлінське консультування, в якому аналітична діяльність розглядається як важливий засіб підготовки діагнозу ситуацій.

3. роботи по аналізу політики, де аналітичні процедури виступають засобами отримання інформації при опрацюванні політики

4. численні дослідження по окремим видам аналізу.

Застосовувати аналітичну діяльність в управлінні може здійснюватися кількома варіантами:

1. перший варіант організації аналітичної роботи заклечається в тому, що сам сенс і зміст аналітичної роботи не розуміється керівництвом.

2. другий здійснюється по старому принципу: «На полювання їхати – собак годувати». Він означає, що управлінець зіштовхується з назрівшою проблемою, яку важко відразу зрозуміти.

3. третій варіант розуміє під собою моніторинговий підхід, коли виділяється ряд ключових направлень діяльності аналітиків, які формують бази даних, накопичують і приміняють методики, формують власний досвід.

4. четвертий розуміє під собою створення не лише аналітичних інструкцій, але й сприятливого та конкурентного середовища їх розташування.

50. Основні етапи системного аналізу

1. виділення елементів, що мають певну просторово-часову визначеність.

2. виявлення зв’язків між елементами.

3. виявлення системо утворюючих принципів

4. окреслення структур

5. аналіз функцій системи

51. Поняття і механізми саморозвитку.

Саморазвитие — это развитие системы за счет внутренних ресурсов и источников в соответствии с собствен­ной программой. Саморазвитие предполагает наличие в системе собственных механизмов.

• Механизм целеполагания, при котором система сама вырабатывает цели своего развития, формирует стратегию и тактику, вполне определенную программу. Вся дальнейшая деятельность системы представляет собой реализацию целей.

• Механизм самоорганизации, или процесс создания связей между элементами, формирования организационных структур, распределения функций и т.п. Самоорганизация выступает важнейшим фактором образования качественно новых структур, нарастания их упорядоченности, снижения энтропии. Результатом самоорга­низации является порядок в системе, необходимый для достижения поставленных целей. Как отмечает Р. Е. Ровинский: "Самооргани­зующиеся системы удовлетворяют следующим требованиям: 1) открытость, что обеспечивает приток извне энергии, необходи­мой для перехода в качественно новое состояние; 2) достижением системой состояния сильной неравновесности, при котором она теряет устойчивость; параметры, которые характеризуют такое состояние, называются критическими; 3) выход из критической си­туации скачком в одно из возможных новых устойчивых состоя­ний" [30, с. 71].

• Механизм саморегуляции, который включает в себя субъект собственной жизнедеятельности и систему механизмов регулирования его деятельности. Под регулированием понимается процесс, который обеспечивает требуемый уровень существенных для функционирования объекта переменных. При этом регулирование может идти посредством компенсации возмущений, возникающих в системах и по отклонению фактического значения регулируемой величины. Оно предполагает: слежение за системой;
выявление возникающих отклонений от целей, параметров и программы; выработку корректирующих воздействий и их реализацию. Процесс регулирования носит автоматический харак­
тер. Системы, в которых так строится регуляция, получили название систем автоматического регулирования. Это свойственно, например, для саморегуляции в организмах, рыночной саморегуляции.

• Механизм самоуправления как процесс и система превращения объекта управления в субъект предполагает наличие в системе двух подсистем: управляемой и управляющей, выработки и реализации управляющих воздействий, использование принципа обратной связи.

52. Зовнішнє і внутрішнє середовище системи

- активне, динаміка змін

- пасивне, відсутність змін

- благодатне, представляє для системи джерело ресурсів

- нейтральне, по відношенню до системи

- агресивне, впливає негативно на систему, розкриває її ресурси.

- стихійне, неорганізованість і непередбачуваність проявів

- організоване, упорядкованість

- гомогенне, однорідне утворення, що включає системи однієї природи

- гетерогенне, складається із систем різної природи

- ресурсне

- інформаційне

- конфліктогенне

- місіонерсько-організаторське, коли реалізуються місії системи.

53. Субстанція системи та її параметри.

субстанция мо­жет быть представлена природой систем, их сложностью, масштаба­ми, детерминацией, происхождением и способом бытия.

Табл. Основание классификации-Вид-Характеристика

1. Природа системности - Физическая,техническая,Кибернетическая, Химическая, Биологическая, Социальная, Интеллектуальная - Cовокупность физических элементов, интегри­рованных на физических законах (поезд, мост, космические объекты) Cовокупность деталей, техническое устройство (станок, конвейер, техническое устройство) Множество взаимосвязанных объектов — эле­ментов системы, способных воспринимать, за­поминать и перерабатывать информацию, а также обмениваться информацией (автопилот, регулятор температуры в холодильнике, ЭВМ, человеческий мозг, живой организм, биологи­ческая популяция, человеческое общество) Множество элементов, взаимосвязанных хими­ческими связями (молекула, химическое соеди­нение) Организмы или их сообщества (растение, жи­вотное) Общество или некоторая его составляющая, развивающаяся как целое (государство, эконо­мика, законодательство) Знание, способы познания и мышления (методы научного познания, математика

2. Способ существования системы - Абстрактная Материальная - Единство некоторых символов или знаков (те­ория, система исчисления) Совокупность материальных явлений (город, горная система)

3. Характер детерминации - Стохастическая, вероятностная Детерминированная - Поведение носит вероятностный характер (це­нообразование, игра) Поведение предопределено (падение предме­тов)

4. Происхождение систем – Естественная Искусственная Естественно-искусственная - Возникает и развивается естественно, без вме­шательства человека Возникает и развивается благодаря человеку Возникает и развивается естественно и путем вмешательства человека

5. Масштабы – Микромасштабная Макромасштабная Метасистема Мегосистема - Относительно небольшое образование (малая или контактная группа, вирусы) Значительное по размеру образование Сверхбольшое образование (общество, планета) Бесконечное по размеру образование (Вселен­ная)

54. Будова системи та її параметри

Внутреннее устройство системы представляет собой единство

состава, организации и структуры системы. Состав системы сводит-

ся к полному перечню ее элементов, т.е. это совокупность всех эле-

ментов, из которых состоит система. Состав характеризует богат-

ство, многообразие системы, ее сложность.

Элементы представляют собой кирпичики, из которых строится

система. Они существенно влияют на свойства системы, в значитель-

ной степени определяют ее природу. Но свойства системы не сводят-

ся к свойствам элементов.

Элемент — это далее не разложимая единица при данном способе

расчленения, входящая в состав системы. Наличие связей между эле-

ментами ведет к появлению в целостной системе новых свойств

(эмерджентность), не присущих элементам в отдельности. В силу это-

го подмножества элементов системы могут рассматриваться как под-

системы (компоненты), что зависит от целей исследования. Следует

подчеркнуть, что понятие “элемент” опирается на понятие “просто-

та”, под которой подразумевается свойство множества, выступающе-

го в другом множестве как элемент. Однако отождествлять простоту

и элементарность неправомерно. Для элементов системы харак-

терны некоторые свойства.

Свойство — это вхождение вещи, элемента в некоторый класс ве-

щей, когда не образуется новый предмет; характеристика, присущая

вещам и явлениям, позволяющая отличать или отождествлять их.

Все элементы обладают двумя видами свойств:

первое — это элементальность при данном способе расчленения;

второе, точнее группа свойств, — это свойства природы элементов.

По нашему мнению, элементы системы могут быть классифици-

рованы по более многообразным основаниям:

по степени родства — гомогенный и гетерогенный;

по степени самостоятельности — программный, адаптивный, инициативный;

по времени существования —постоянный, временный;

по роли в системе — основной, неосновной;

по активности в системе — активный, пассивный.

По характеру воздействия на систему:

определенные или предсказуемые и неопределенные или непредсказуемые;

по характеру восприятия сигнала — на отторгающие сигнал, преобразующие сиг-

нал и передающие сигнал;

по количеству входов-выходов — на элементы с одним входом без выхода, с одним выходом без входа, с одним входом и одним выходом, элементы с несколькими входами и

одним выходом, с одним входом и несколькими выходами, элементы с несколькими входами и несколькими выходами.

Элементы в системе находятся не сами по себе, а связаны один с другим. Под связью понимается любого рода взаимоотношения между частями системы. Она выступает в виде качества, которое присуще материи и заключается в том, что все предметы, явления объективной действительности находятся в бесконечно многообразной зависимости и в многообразных отношениях.

Связь — взаимное ограничение объектов, создающее ограничение на их поведение, зависимость между ними, обмен между элементами веществом, энергией, информацией. Связи играют исключительно важную роль в системе. На них ложится значительная смысловая нагрузка в понимании природы систем. Без них принципиально невозможна система.

55. Функціонування системи та її параметри

Табл. Основание классификации-Вид-Характеристика

1. Характер воспроизвод­ства - Воспроизводимая окружающей средой Воспроизводящая себе подобных - Последствия любых действий Животные, растения

2.Количество функций - Монофункциональная Полифункциональная - Реализация одной функции (контроль) Реализация одновременно нескольких функ­ций (система управления)

3. Характер размещения - Плоскостная Трехмерно-простран­ственная система Многомерная - Размещена в плоскости (земельный участок) Городская среда

Социальная технология

4. Равновесие - Равновесная Неравновесная - Равновесная Неравновесная

5. Цель - Одноцелевая Многоцелевая - Ориентирована на достижение одной цели (карьера, система обслуживания) Направлена на достижение нескольких целей (человек, многопрофильная фирма)

6. Эффективность – Неэффективная Средней эффективности Эффективная - Отличается низкой эффективностью (погрузка неподготовленными людьми) Свойственна выраженная эффективность (груз­чик) Со значительной эффективностью (автопогруз­чик)

7. Результат - Снулевым результатом Результативная Свысоким результатом - Не имеет результата (пассивный работник) Отличается результативностью (активный ра­ботник) Высокий синергетический результат (работого-лик)

56. Розвиток системи та її параметри.

Табл. Основание классификации-Вид-Характеристика

1. Способность приспосабли­ваться - Адаптивная Неадаптивная - Способность приспосабливаться, не теряя своей идентичности (успевающие студенты первого курса) Не обладает способностью приспосабливаться (неуспевающие студенты первого курса)

2.Способность к движению (скорость) - Статическая Динамическая - Статические, неменяющиеся образования (скала) Характеризуется изменяемостью (экономика наи­более развитых стран)

3. Вектор развития - Восходящего развития Нисходящая Стабильная - Свойственен рост показателей развития с той или иной скоростью (экономика периода подъе­ма, политики с нарастающими рейтингами) Присуще падение показателей развития с той или иной скоростью (кризисная экономика, по­литики с падающей поддержкой электората) Свойственно сохранение показателей (системы устойчивого развития)

4. Способность самовос­производства - Неорганическая Органическая - Неспособность к самовоспроизводству (механи­ческие, технические системы) Способность к самовоспроизводству (организмы)

5. Этап развития - Система-зародыш Детская Молодая Зрелая Кризисная Переходная Деградирующая - Находится на стадии возникновения (зароды­ши) На стадии становления (ребенок, новое государ­ство) В процессе достижения зрелости (молодежь, мо­лодое государство) Соответствует всем качествам зрелости (чело­век среднего возраста, развитое демократичес­кое государство) В процессе падения показателей, разрушения и перестройки (кризисная экономика) Переходит из одного состояния в другое (укра­инская экономика) Доминирование процессов ухудшения показа­телей и разрушения (экономика Украины нача­ла 90-х годов

6. Траектория развития - Линейная Нелинейная - Подчиняется линейной функции развития (ли­нейные зависимости) Подчиняется нелинейным функциям развития (население планеты)