Освітня, виховна і розвивальна функції навчання

Головне призначення навчання — освоєння школярами знань, умінь, навичок. Тому освітня функція навчання — основна і ви­значальна.

Проте ефективність навчального процесу оцінюється не лише сумою набутих школярами знань, а й їх розумовим розвитком. У сучасній школі реалізація розвивальної функції навчання — одне з найважливіших завдань, розв'язання якого будується на теорії Л.С. Виготського. Відповідно до цієї точки зору, навчання і вихо­вання має провідну роль у психічному розвитку дитини, тому що «навчання йде попереду розвитку, просуваючи його далі та ви­кликаючи в ньому новоутворення».

Із цих положень виходить, що навчання і розвиток пов'язані між собою, але навчання, випереджаючи розвиток, стимулює його, і в той же час воно само спирається на актуальний розвиток дитини. Отже, навчання, на думку Виготського, повинно орієнтуватися навчорашній, а назавтрашній день, що є принциповим для всієї організації навчання.

Розвиток дитини здійснюється одночасно врізних напрямах: розвиток

пізнавальної сфери (становлення інтелекту, розвиток механізмів пізнання); становлення цілей, мотивів, засвоєння способів і засобів діяльності.

Таким чином, розвивальний характер навчання передбачає удосконалення розумових здібностей, які дозволяють людині здійснювати пізнавальну діяльність, яка забезпечує: а) самостійність мислення, швидкість і міцність засвоєння знань, винахідливість при розв’язанні нестандартних завдань, критичність, гнучкість розумовихоперацій, перенесення прийомів розумової діяльності, вміння робити зіставлення, висувати гіпотези тощо; б) розвиток мовлення (збагачення та ускладнення словникового запасу, глибоке розуміння змісту знань, оволодіння виразовими засобами мови, влучність, логічність); в) розвиток уяви,фантазії, спостережливості; г) розвиток нам'яті, почуттів, волі тощо.

Аледля цього необхідно так організувати процес засвоєння знань, розумовоїкультури, щоб учень постійно був змушений тренувати не лише і нестільки пам'ять, скільки здатність самостійно розв'язувати завдання, щовимагає мислення, тобто навчання повинно сприяти новоутворенням особистості в розвитку розуму, волі, почуттів,ставлення додійсності.

Реалізація функції пов'язана якіз побудовою навчання, такі з його змістом, методами (постановка важкої, але можливої длядосягнення мети випереджаюче навчання, швидкий темп та ін.)

Виховуючий характер навчання — об'єктивна закономірність. У процесі навчання учні набувають знань, які стають базою для формування світогляду, наукових переконань, працьовитості, здій­мається моральне, естетичне виховання, тобто відбувається духовнезбагачення, всебічний розвиток особистості школяра.