Сутність, вимоги, методи, умови успішної організації проблемного навчання

основними завданнями проблемного навчання є:

— розвиток мислення, здібностей учнів, їх творчих умінь;

— виховання активної творчої особистості, яка вміє бачити, ставити й вирішувати нестандартні проблеми;

— засвоєння учнями знань, умінь, які самостійно здобуті в хо­ді активної пізнавальної діяльності.

Проблемне навчання — це така організація процесу навчання, основа якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблем­них ситуацій, визначенні учнями проблем і їх самостійному або за допомогою вчителя розв'язанні.

Проблемна ситуація — це ситуація, яка виникає в результаті організації вчителем взаємодії учня з пізнавальним об'єктом, за­вдяки якому виявляється пізнавальне протиріччя. Проблемна ситу­ація характеризується інтелектуальним ускладненням і потребою у вирішенні пізнавального протиріччя. Суть пізнавального проти­річчя полягає в неможливості за допомогою знань, які має учень, і засобів діяльності вирішити протиріччя, тобто проблемна ситуа­ція виникає тоді, коли думка, шо рухається визначеним руслом, зустрічає перепону, яка спонукає до пошуку шляхів подолання перешкод для досягнення мети. Філософ Е. Ільєнков пише: «Чіт­ко сформульоване протиріччя створює напругу думки, яка не спа­дає до тих пір, поки не буде знайдений той факт, завдяки якому вона вирішується; це можна уявити собі як розірваний електрич­ний ланцюг, на одному з кінців якого утворився плюсовий заряд, а на іншому — заряд із знаком «-». Розрядити цю напругу можна тільки через замикання кінців ланцюга — через включення в розі­рваний протиріччям ланцюг суджень нового факту»¹.

Проблема, як визначає філософ Є.Жариков, — це такий різновид питання, відповідь на яке не має в набутому досвідові суб'єкта і тому вона потребує відповідних практичних і теоретичних самостійних дій, які відрізняються від простого інформаційного пошуку.

Визначення проблеми вказує на те, що суб'єкт має певний за­пас знань, які необхідні для набуття нових, поглиблення в сутність процесу або явища. В той же час воно свідчить про недостатність досягненого рівня знань. Тому проблема визначається як знання про незнання, хоча не будь-яке знання про незнання є проблемою.

Можна сказати, — читаємо у Гегеля, — що пізнання почина­ється з чогось такого, що невідоме, бо з тим, що нам уже відомо, нічого знайомитися. Але правильне і зворотнє: пізнання почина­ється з відомого.

Щоб виділити проблему, усвідомивши своє незнання, визна­чити, що невідомо, потрібно знайти шляхи, які пов'язують неві­доме з відомим. У проблемній ситуації невідоме подано через від­ношення до відомого. Сам же процес пізнання проблеми несе су­б'єктивний характер: одна й та ж проблема неоднаково сприйма­ється різними суб'єктами. Одні й ті ж зовнішні умови, одні й ті ж ускладнення для одних є стимулами розумової діяльності, для ін­ших такої ролі не виконують.

Які ж шляхи утворення проблемних ситуацій? їх багато, назвемо деякі з них:

1. Спонукання учнів до пояснення явищ, фактів, їх зовніш­ньої невідповідності, протиріччя.

2. Спонукання до вибору правильного варіанта відповіді та її обґрунтування.

3. Перехід від поодиноких фактів до узагальнень.

4. Зіставлення суперечливих фактів, явищ.

5. Вирішення протиріч між теоретично можливим засобом роз-
в'язання завдання і практичною нездійсненністю обраного засобу
діяльності та ін.

Отже, проблемна ситуація для людини виникає, якщо в неї є пізнавальні потреби та інтелектуальні можливості розв'язати за­дачу при наявності утруднення, суперечності між старим і новим, відомим і невідомим, умовами і вимогами.

Методи проблемного навчання

1. Проблемний виклад знань. Сутність його в тому, що вчитель розкриває «ембріологію істини» конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення, коли ставить проблемні питання й сам їх вирішує (так, наприклад, на початку публічної лекції «Про життя рослин» К.А. Тимирязев поставив питання: «Чому корінь і стебло ростуть у протилежні боки?», але готової відповіді не дав одразу, а розповідав, яка наука йшла до істини, повідомляв про різні гіпотези, досвіди для виявлення причини цього явища)¹.

2. Частково-пошуковий (або евристичний) метод. Учитель ство­рює проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає шко­лярів до її вирішення.

Для цього він готує систему проблемних запитань, які спира­ються на певну базу знань учнів, але вони викликають інтелекту­альні утруднення в учнів, вимагають цілеспрямованого розумово­го пошуку. Учитель спрямовує їх пошуки, потім робить висновки, спираючись на відповіді школярів.

3. Пошуковий метод, коли вчитель формує проблему, а школя­рі повністю самостійно її вирішують.

4. Дослідницький метод, який передбачає, що учні самі, за умов проблемної ситуації, бачать проблему, формулюють її та вирішу­ють. Це найскладніший для учнів метод, що вимагає виявлення їх активності, самостійності, творчих здібностей, бо «сформулюва­ти, в чому питання, — означає вже піднятися до відомого розу­міння», — зазначає психолог С. Рубінштейн².

Умови успішної організації проблемного навчання

1. Підготовка вчителя, яка вимагає глибокого знання свого предмета, нових наукових концепцій, підходів; високого рівня освіченості, а також володіння методикою проблемного навчан­ня, що передбачає перш за все уміння діалогічного доброзичливо­го спілкування з учнями; умінь заохочення школярів до самостій­них пізнавальних пошуків; уважне ставлення до думок, гіпотез, висловлювань учнів; забезпечення посильності роботи учнів з тими чи іншими проблемними завданнями, тобто раціонального спів­відношення відомого і невідомого.

2. Підготовленість учнів: забезпечення достатньої мотивації, яка здатна викликати інтерес до змісту проблеми; ступінь воло­діння прийомами розумової діяльності; знання фактичного про­грамового матеріалу.

3. Науково-методична забезпеченість процесу навчання для ство­рення проблемних ситуацій.

Значення проблемного навчання в тому, що воно допомагає підвищенню у школярів пізнавального інтересу до навчання, вчить їх мислити діалектично, робить істину доказовою, а знання — ус­відомленими, формує активну, творчо думаючу особистість.

4. Урахування особливостей конкретної дисципліни, теми, яку
вивчають, а також часу, відведеного за програмою (проблемне
навчання вимагає значних витрат часу, тому в певному об'ємі ви-
користовується нечасто).