Державний бюджет та бюджетне обмеження уряду. 5 страница

Важливе місце серед індикаторів рівня життя відводиться індикаторам диференціації доходів і заробітної плати.

Нерівність при розподілі доходів у суспільствах з ринковою економікою зумовлена такими чинниками: неоднаковими здібностями людей; рівнем освіти; компенсацією за малопрестижні види діяльності; попитом па певні професії або конкретні якості особистості; ризиком і наявністю тіньового сектору економіки; нерівномірним розміщенням природних ресурсів тощо.

Диференціацію доходів визначають, використовуючи індекс (коефіцієнт) Джині, який пов'язаний з кривою Лоренца.

Для побудови кривої враховують номінальний рівень доходів, доходи, що включають трансфертні платежі. Часовий проміжок розрахунку становить один рік.

Пряма ОА показує абсолютно рівномірний розподіл доходів у суспільстві, коли 20 % сімей володіють 20 % доходів, 40 % сімей — 40 % доходів і т. ін.

Крива ОВ відображує реальний розподіл доходів за групами сімей. Її називають кривою Лоренца. Посилення нерівності у розподілі доходів відображується у зміні конфігурації кривої у бік зростання її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності.

Ступінь нерівності розподілу доходів вимірюється коефіцієнтом Джині. Він визначається відношенням площі фігури D, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності ОА, до площі всього трикутника. Величина коефіцієнта може змінюватися від 0 до 100 %. При цьому, що вище значення показника, то нерівномірніше розподілено доходи у суспільстві.

У світовій практиці до інтегральних індикаторів якості життя відносять: індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського розвитку — ІЛР), індекс інтелектуального потенціалу суспільства (ІІПС), людський капітал на душу населення (ЛКДН), коефіцієнт життєздатності населення (КЖН).

Для аналізу рівня та якості життя в країні використовують й інші показники: мінімальний середньодушовий доход; ВВП на душу малозабезпечених верств населення; мінімальна заробітна плата; динаміка захворюваності, народжуваності, смертності; рівень безробіття; міграція населення та її причини; рівень охоплення дітей 6—15 років неповною середньою освітою; рівень материнської смертності; частка витрат на екологію у ВВП.

З метою забезпечення нормального рівня життя держава визначає розмір прожиткового мінімуму. В Україні його визнано базовим державним соціальним стандартом.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача.

Кошик споживача — вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час

Із входженням України в смугу економічної кризи, політичної нестабільності пов'язані показники середньої тривалості та рівня життя населення, які з 1991 року зменшуються.

Україна увійшла до групи країн із середнім рівнем ІРЛП (характеризується середніми показниками тривалості життя населення, рівня доступності освіти і рівня ВВП на 1 мешканця).

Україна серед 35 країн посідає 35 місце за індексом тривалості життя, 32-ге за ВВП на 1 мешканця і 20-23 місце за рівнем освіти, її рейтингове місце за ІРЛП серед 177 країн світу - 78.

Основною причиною низького рівня життя населення в Україні є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці, тощо.

74. Модель IS-LM для відкритої економіки при плаваючому курсі валют. Стимулююча фіскальна політика держави в умовах відкритої економіки за умови плаваючого вал. курсу.

Фіскальна політика – с-ма заходів держави у сфері оподаткування та державних видатків з метою впливу на макроек. кругообіг.

Існує 2 варіанти систем валютних курсів: 1)с-ма фіксованих вал. курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни; 2)с-ма плаваючих (гнучких) вал. курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом і пропозицією.

Зі збільшенням витрат і зменшенням податків ISà з IS1 до IS2. Це призводить до зрушення q1 до q2. Крива LM має вертикальний вигляд, бо вона залежить від i, а не від q. Отже, у відкритій ек-ці при стимул. фіск. політ. держави при плаваючому вал. курсу не має місце зростання Y, але зростає q, тому що зростає %ставка à зростає q à падає NE à падає AD.

Стимулююча грош-кред. політ. держави в умовах відкритої ек-ки при плаваючому вал. курсі.

Центральною проблемою грош-кред. політ. є манипулювання Ms з метою впливу на найважливіші макроек. параметри.

Існує 2 варіанти систем валютних курсів: 1)с-ма фіксованих вал. курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни; 2)с-ма плаваючих (гнучких) вал. курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається попитом і пропозицією. Вплив через зміну Ms: LM1àLM2, що не впливає на IS. Ця політ. призводить до зменшення курсу вал. від q1àq2 та збільшення Y від Y1àY2. Наслідки для відкритої і закритої економік однакові, а причини різні. Для закритої ек-ки: зростання Ms призводить до пониження %ставки ⇒зростання I ⇒ зростання Y. Для відкритої ек-ки: зростяння Ms⇒ пониження %ставки ⇒пониження I ⇒ зниження q ⇒ зростання NE ⇒ зростання Y.

75. Аналіз відкритої моделі економіки України.

Україна має повну макроекономічну модель, бо враховує вплив державного сектору на макроекономічні процеси. Окрім того макроекономічна модель України є відкритою, бо враховується вплив сектору закордон на національну економіку і дана модель включає 4 макроекономічні суб'єкти:домашні гос-ва,підприємницький сектор,державний с-ор і с-ор закордон. Відкрита модель економіки враховує вплив сектору закордон на національну економіку і зображує взаємозв’язок чотирьох економічних суб’єктів – домашніх господарств, підприємницького сектору,державного сектору і сектору закордон. Відкриті моделі включають показники, що характеризують такі зовнішні зв'язки як експорт і імпорт товарів, вивіз і ввезення капіталів. Облік зовнішніх чинників є обов'язковим елементом економічного аналізу у цій моделі.

Україна має відкриту макроекономічну модель. За сучасних умов неможливо відмежуватися від зовнішнього світу. На сучасному етапі економічного розвитку Україна зберігає статус транзитної держави, територією якої транспортуються у країни Європи нафта, газ та інші товари з Росії. Використовуючи вигідне геополітичне положення, варто використати існуючі та вести пошук нових можливостей надання послуг на експорт (трубопроводи, залізничний і автомобільний транспорт, морський флот та інше).

Держави Європейського Союзу і Центральної Європи є головними економічними партнерами України. Вагомою складовою стратегії нашого економічного зростання є також поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків з Росією. Україна має перспективи розширення нових і відновлення старих, традиційних для української економіки ринків збуту продукції в країнах СНД і Балтії, розвиток з ними вільної торгівлі на основі укладання двосторонніх угод. Україна є членом Світової організації торгівлі, що повною мірою забезпечує відкритість нашої економіки.

Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можна назвати, насамперед, високу частку експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв'язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Є й інші передумови, що детермінують тісну взаємодію української економіки і світового господарства. До них варто зарахувати досить розвинутий внутрішній поділ і кооперацію праці, ресурсну обмеженість (особливо щодо забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами), традиційні господарські зв'язки з країнами СНД, і насамперед з Росією, зростаючу необхідність створення нових технологій, інвестиційних і фінансових ресурсів із високорозвинених країн світу.
Таким чином, курс на формування в Україні відкритої економіки, під яким розуміється не тільки розвиток зовнішньої торгівлі, що переважає на теперішньому етапі, але й поступове відкриття ще двох каналів взаємозв'язку зі світовим господарством (рух капіталів і взаємо-обмін національними валютами), об'єктивно зумовлений і практично безальтернативний.
Основними принципами формування відкритої економіки повинні стати:
- по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального і глобального масштабу. Мова йде про такі галузі національного виробництва, як машинобудування (ракети, судна, літаки, окремі види металорізних верстатів, прилади, побутова техніка і т.д.). Високим науково-технологічним рівнем характеризується порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальна галузь, хімічна промисловість (низьковуглецевий ферохром, пропілен, полістирол, поліамідні і поліпропіленові волокна). Великі потенційні можливості мають також агропромисловий комплекс України і галузі, пов'язані з транзитом через її територію вантажів, нафти, газу, електроенергії та інших товарів і послуг;
- по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення за собою відповідних ніш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках товарів і послуг;
- по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародного підприємництва, від чого залежить створення сприятливого інвестиційного клімату;
- по-четверте, введення твердої конвертованої національної валюти;
- по-п'яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітале- і працезабезпеченості порівняно з іншими країнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їхніх світових аналогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує умови торгівлі (terms of trade) і призводить до суттєвих збитків.
Нарешті, варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національного зовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/СОТ.

Надзвичайно складною є проблема розробки відповідних механізмів включення економіки України в сучасні цивілізаційні процеси і структури. Мова, очевидно, повинна йти не про безконтрольну лібералізацію зовнішньої торгівлі, як це відбувалося в попередні роки, а про поступовий, регульований з боку держави процес відкриття національного ринку з одночасним здійсненням цілеспрямованої протекціоністської політики стосовно власних товаровиробників і споживачів. Передбачається також досить жорстке валютне регулювання, сертифікація продукції за європейськими і світовими нормами та стандартами.
Отже, з огляду на передумови, що об'єктивно існують, внутрішні і зовнішні чинники, можна стверджувати, що найбільш прийнятною для України є експортне орієнтована модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічного зростання.

76.Стратегія економічного розвитку в Україні. Перед Урядом України постає основне завдання – трансформувати економіку у конкурентоспроможний господарський комплекс, який має забезпечити подальший соціальний і гуманітарний розвиток суспільства. Україна є доволі інтегрованою у світове господарство, і вона незмогла залишитися осторонь від тих економічних тенденцій, які стали наслідком загальносвітової фінансової кризи у 2008 році. Тому зараз ек країни пребуває у фазі рецесії і головні дії Уряду спрямовуються за такими напрямами:

- досягнення макроекономічної стабілізації, як визначальної умови подолання кризи та відновлення економічного зростання;

- недопущення зниження рівня життя населення;

- сприяння розвитку підприємництва;

- стимулювання інвестиційної діяльності;

- підтримка реального сектору економіки.

За кожним із цих напрямів визначено невідкладні антикризові заходи (2009 рік), а також заходи, що забезпечать перехід до сталого соціально-економічного розвитку у подальшому (2010 – 2012 роки).

Основна мета стратегії економічного розвитку - забезпечення умов стійкого довготривалого зростання, яке сприяло б структурно-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища.

1.Трансформація бюджетних ресурсів у чинник ефективного соціально орієнтованого економічного зростання. Зниження податкового навантаження

1. Переорієнтації бюджетного механізму, перетворення його в ефективний інструмент соціально-економічної стратегії.

2. Потребує змін і логіка формування державних фінансів. Зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств.

3. Потрібне більш тісне узгодження національного податкового законодавства з законодавством Євросоюзу. Знизити податковий тиск, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування, уведення податкових стимулів інноваційної діяльності та нагромадження капіталу. Має бути запроваджений жорсткий контроль за використанням державних фінансів, який відповідав би принципам та нормам фінансового контролю в країнах ЄС.

2. Обмеження боргової залежності держави

1. Дотримання бездефіцитності державного бюджету. Потрібно законодавчо заборонити використання таких запозичень для фінансування поточних бюджетних витрат, передбачити після завершення програми розширеного фінансування перебудову відносин з МВФ.

2. Необхідно здійснити додаткові заходи, спрямовані на забезпечення надійної збалансованості валютного ринку, істотне зростання золотовалютних резервів держави, удосконалення структури платіжного та зовнішньоторговельного балансів, створення умов для повернення з-за кордону національного капіталу, сприяння прямим іноземним інвестиціям.

3.Підвищення надійності грошової стабілізації

1. Міцна грошова одиниця має стати визначальним атрибутом національного ринку. Припинення відпливу капіталу, збереження та нагромадження доходів населення.

2. Потребує дальшого вдосконалення валютна політика. Має бути запроваджена політика "плаваючого" валютного курсу, який визначається взаємодією ринкових чинників, вільних від адміністративних обмежень. Такий валютний режим збалансовує реальний попит на іноземну валюту з її пропозицією, урівноважує торговий баланс, сприяє економічному зростанню.

3. У довготривалій перспективі грошово-кредитна і валютна політика має визначатися необхідністю налагодження тісного валютного співробітництва з Європейським Центральним банком, поступовим впровадженням критеріїв вступу до валютного союзу ЄС.

77.Політика регулювання процентної ставки. Процентна ставка та попит на інвестиції. Рівень процентної ставки (і) характеризує витрати, які несуть макроекономічні суб'єкти при використанні грошо­вих позик у розрахунку на одну позичену грошову одиницю за рік. Ставки процента перебувають під впливом ринкового ме­ханізму: якщо пропозиція грошей зменшується, то процентні ставки збільшуються, і навпаки. Розрізняють номінальні і реальні процентні ставки: Реальна процентна ставка=Номінал.процентна ставка - Рівень інфляції

Потенційний інвестор керується у своїй поведінці стосовно того, буде він здійснювати інвестування чи ні, насамперед, очікуваним рівнем прибутку. Якщо очі­кується низька норма прибутку, то інвестиції зменшу­ються, і навпаки, висока очікувана прибутковість капі­талу стимулює інвестиційний процес. Але для того щоб заощадження не перестали бути капіталом, їм слід знайти альтернативне застосування, яке б забезпечило їх самозростання. Таким альтернативним розміщенням заощаджень є зберігання їх на рахунках у банках. У цьому випадку вибір альтернативного використання заощаджень визначається зіставленням рівня очікува­ного прибутку (P”) та норми реальної процентної став­ки (r). Якщо остання буде перевищувати першу, то ре­альні інвестиції не будуть здійснюватись. Якщо ж r < Р', то підприємці будуть здійснювати інвестиції. Важливо зазначити, що мова йде насамперед про ре­альну, а не номінальну процентну ставку. Остання скоригована на рівень інфляції. Наприклад, інвестор планує реалізувати інвестиційний проект вартістю 10 млн грн, який повинен йому забезпечити реальну норму при­бутку в 10 %, тобто 1 млн грн за рік. Нехай номіналь­на ставка процента і_ном == 12 %, а рівень інфляції (Р) — 8 % на рік. Якщо порівняти очікуваний рівень реаль­ної прибутковості інвестицій (10 %) з номінальною процентною ставкою (12 %), то можна зробити висно­вок про нераціональність здійснення інвестицій. Насправді, щоб прийняти правильне інвестиційне рішен­ня, треба скорегувати номінальну відсоткову ставку на рівень інфляції: r = і_ном ^- Р» (12 % - 8 % =4 %), тобто реальна норма процентної ставки з урахуванням інфляції становитиме 4 %, а норма прибутковості — 10 %. Отже, інвестувати вигідніше, ніж зберігати заощадження на рахунках у банку. Графічно взаємозв'язок між реальною нормою про­цента, заощадженнями та інвестиціями зображено на рис. 5.7.

Із графіка видно, що: а) і заощадження (S), і інвестиції (І) залежать від величини процентної ставки. Але залежність від рівня процентної ставки для заощаджень — пряма, а для інве­стицій — обернена. Це означає, що функція заоща­джень S = S (r) — висхідна, а функція інвестицій І = І (r) — спадна; б) при процентній ставці r спостерігається рівно­вага обсягу заощаджень та інвестицій; в) перевищення рівноважної реальної процентної ставки (r₀) та відхилення в бік зниження (r₁) означа­ють порушення рівноваги S та I.

ВНП та чистий економічний добробут:порівняльний аналіз для України

ВНП – це вартісна оцінка обсягів Т і П створених в країні і за кордоном протягом року

Чистий економічний добробут -узагальнюючий показник рівня добробуту країни.

ВНП може бути обчислено або шляхом додавання усіх витрат на придбання усього обсягу виробленої у цьому році продукції, або додаванням усіх доходів, отриманих від виробництва усього обсягу товарів та послуг цього року. ВНП є досить надійним показником річного обсягу національного виробництва товарів і послуг, але не універсальним критерієм економічного добробуту країни, оскільки в ньому не враховуються такі чинники, як вільний час, забруднення навколишнього середовища, тіньова економіка, вироблені товари і послуги для використання в самих домашніх господарствах тощо. Валовий національний продукт є насамперед показником потужності ринкової національної економіки, а не економічного добробуту суспільства

ЧЕД застосовується тільки як доповнення до валового національного продукту. ЧЕД відображає результати, не тільки показані в структурі ВНП, а й результати діяльності, що здійснюється в межах домашнього господарства; результати тіньової економіки; міру та спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку; негативні наслідки функціонування виробництва (стан природного навколишнього середовища).

ВНП та ЧЕД на 2009 рік по Україні

ЧЕД = ВВП – Негативні чинники Впливу на добробут + Неринкова діяльність в грошовій оцінці + Грошова оцінка вільного часу

ВНП = ВВП + Первинні доходи отримані від решти світу – Первинні доходи сплачені решті світу

ВНП за І квартал 2009р. порівняно з відповідним періодом 2008р. у постійних цінах 2007 року становив 79,7%.

78. Ринкові невдачі як обгрунтування економічної діяльності дер­­жави.

Економіка інколи терпить від невдач ринку. Наприклад, фірма може отримувати високий прибуток, підвищуючи ціни або збільшуючи виробництво. Деякі фірми забруднюють повітря або скидають токсичні речовини в грунт. У кожному випадку ринкові невдачі приводять до нефективного виробництва і споживання. Держава може відігравати корисну роль у лікуванні економічних хвороб. Проте, оцінюючи роль держави у лікуванні хвороб економіки, ми мусимо також бути уважними до помилок, - ситуацій, в яких уряд намагається виправляти ринкові невдачі, і, можливо, погіршує становище або спричиняє інші проблеми.

79. Стабільність економічного зростання – узагаль­нений по­казник ефективності державного сектора.

Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.

Макроекономічна теорія називає 2 основні джерела ек. зростання: 1.пропозиція факторів в-ва; 2.зр продуктивності факторів на основі технологічного прогрессу. Типи ек. зростання: - екстенсивне, яке здійснюється шляхом збільшення використання ресурсів; - інтенсивне, здійснюється шляхом кращого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогрессу та кращих форм організації виробництва; - змішане, котре поєднує інтенсивні та екстенсивні фактории.

На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порів­няно з минулим періодом. Основним показником, що вимірює і економічне зрос­тання, і економічний розвиток, є реальний ВВП, динаміку структури реального ВВП, технології його виробництва, реал. ВВП на душу населення.

Держава відіграє значну роль у регулюванні економічного зростання. міри державного регулювання:

4. Кейнсіанці розглядають економічний зростання переважно з погляду факторів попиту. Звичайно вони пояснюють низькі темпи зростання неадекватним рівнем сукупних витрат. Тому вони проповідують низькі ставки відсотка (політика «дешевих грошей») як засіб стимулювання капіталовкладень.

5. прихильники «економіки пропозиції» роблять упор на фактори, що підвищують виробничий потенціал економічної системи (зниження податків як до засобу, що стимулює заощадження і капіталовкладення). прихильники «економіки пропозиції» віддають перевагу довгостроковим перспективам.

6. Економісти різних теоретичних напрямків рекомендують і інші можливі методи стимулювання економічного зростання: активне втручання уряду у формуванні структури промисловості для заохочення економічного зростання, або прискорення розвитоку високопродуктивних галузей і сприяння переміщенню ресурсів з низько продуктивних галузей, збільшити свої витрати на фундаментальні дослідження і розробки.

80. Аналіз макроекономічної моделі україни в 2010-2011 роках.

Позитивні зрушення є і від того, що уряд майже домовився із МВФ про надання нового кредиту на майже 15 мільярдів доларів.

Проте, фахівці ЄБРР визнають: рівень вразливості української економіки і надалі оцінюється як високий.

Індекс реальної заробітної плати в жовтні п.р. порівняно з вереснем становив 98,4%, відносно жовтня 2009р. – 110,8%.

За даними міністерств та інших органів виконавчої влади, по закладах освіти, що знаходяться в їхньому підпорядкуванні, заборгованість із виплат стипендій та грошового забезпечення студентів, курсантів та учнівна 1 грудня 2010р. становила 55,5 тис.грн.

Зростання випуску продукції спостерігалось за всіма основними видами промислової діяльності.У 2010р. обсяги експорту та імпорту товарівУкраїни становили відповідно 41000,2 млн.дол. США(збільш на 29,9%).Індекс споживчих цін у листопаді 2010р. становив 100,3%, зпочатку року – 108,2%. Кількість зареєстрованих безробітних на 1 грудня 2010р.порівняно з 1 листопада збільшилась на 12,2% і становила 449,7 тис. осіб,що на 12,2% менше порівняно з відповідною датою 2009р.

Для виправлення небезпечної економічної ситуації, що склалася в Україні, наразі немає ні економічних, ні фінансових джерел. Становище ускладнюється і через загострення політичної кризи в країні.

Таким чином, економічна криза в Україні поступово переростає у внутрішній економічний дефолт.