Приклад 8.4

Якщо за даними прикладу 8.1 графічно відобразити залежність між обсягом продукції, що випускається, і постійними витратами на одиницю продукції, то вона виглядатиме таким чином (рис. 8.4).

Рис. 8.4. Залежність між обсягом виробництва і постійними витратами на одиницю продукції.

Якщо проводиться CVP-аналіз проекту вже функціонуючого підприємства, необхідно оцінити зміну постійних витрат.

При збільшенні обсягу виробництва повні витрати також збільшуються. Проте складові витрат збільшуються неоднаково - збільшуються тільки змінні витрати, а постійні не змінюються. Тому частка постійних витрат у повних витратах зменшується, а змінних - збільшується. Із збільшенням обсягу виробництва повні витрати на одиницю продукції прагнуть до величини змінних витрат на одиницю продукції. Вартість, на яку збільшуються повні витрати, називають приростними витратами.

Граничні або приростні витрати — це витрати, які пов'язані із збільшенням випуску продукції на одиницю.

Якщо до складу витрат не включати амортизацію, процентні і податкові платежі, дохід, або, як ще можна сказати, виручку від реалізації, можна представити так.

p×Q= AVC×Q+ FC+ EBITDA, (8.3)

де p – ціна одиниці продукції;

Q – проектний обсяг виробництва;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції;

FC – постійні витрати;

EBITDA – прибуток до відрахування податків, амортизації і відсотків.

Як правило, при проведенні аналізу беззбитковості, розрахунки ґрунтуються саме на використанні показника прибутку до відрахування податків, відсотків і амортизації.

Якщо весь вираз (8.3) розділити на обсяг виробництва у натуральному виразі Q, то буде отримано наступну формулу.

(8.4)

де p – ціна одиниці продукції;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції;

АFC – постійні витрати на одиницю продукції;

- прибуток на одиницю продукції, або, як іноді говорять, питомий прибуток.

Якщо припустити, що при зміні обсягу виробництва ціна не змінюється, то, згідно виразу (8.4), і враховуючи, що при збільшенні обсягу виробництва змінні витрати на одиницю продукції не змінюються, а постійні – зменшуються, прибуток на одиницю продукції при збільшенні обсягу виробництва збільшується.

Отже, управляючи співвідношенням між постійними і змінними витратами і обсягом виробництва, можна управляти прибутком підприємства.

Ще однією категорією, яку досліджують у процесі CVP-аналізу, є маржинальний дохід.

Маржинальний дохід (Contribution Margin, CM, іноді говорять гранична маржа) – це дохід за відрахуванням змінних витрат.

СМ= P×Q – VC, (8.5)

де СМ - маржинальний дохід;

p – ціна одиниці продукції;

Q – проектний обсяг виробництва;

VC – змінні витрати.

Інакше маржинальний дохід можна представити як суму прибутку і постійних витрат, тому, якщо прибуток підприємства дорівнює нулю, то маржинальний дохід дорівнює постійним витратам.

Маржинальний дохід на одиницю продукції (Average Contribution Margin, АСМ) залишається постійним при зміні обсягу виробництва, доки не зміниться ціна одиниці продукції і змінні витрати на одиницю продукції.

АСМ = р - AVC, (8.6)

де ACM – маржинальний дохід на одиницю продукції;

p – ціна одиниці продукції;

AVC- змінні витрати на одиницю продукції.

Для визначення того, якою є частка маржинального доходу у загальному доході, використовується такий показник як коефіцієнт маржинального доходу (К_СМ), який розраховується як відношення маржинального доходу до виручки від реалізації.

(8.7)

де К_СМ – коефіцієнт маржинального доходу;

СМ - маржинальний дохід;

p×Q - загальний дохід або виручка від реалізації.