Розв’язання. 1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин

1. Уточнення та попередня оцінка фактичних обставин. За ч. 2 ст. 186 КК дії Мацака кваліфіковано за ознакою повторності.

2. Систематизація фактичних обставин, які стосуються інституту призначення покарання. У такій систематизації немає потреби.

3. Визначення конкретних правових, правозастосовних та теоретичних орієнтирів.

3.1. Правовими орієнтирами є:

а) щодо призначення покарання у вигляді позбавлення волі
на певний строк — санкції ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 186 та ст. 63 КК;

б) щодо призначення покарання у вигляді виправних робіт —
санкція ч. 1 ст. 185 та ст. 57 КК;

в) щодо призначення остаточного покарання за сукупністю
злочинів — ст. 70 КК;

г) щодо правил складання покарань та зарахування поперед­
нього ув’язнення – ст. 72 КК.

3.2. Правозастосовними орієнтирами є пункти 20—22 по­станови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовт­ня 2003 р. № 7.

3.3. Теоретичними орієнтирами є положення науки кримі­нального права щодо призначення покарання при так званій розірваній сукупності злочинів.

4. Зіставлення фактичних обставин з правовими, правозас-тосовними та теоретичними критеріями в межах інститутів «Види покарань» та «Призначення покарання». У письмовому вигляді не наводиться.

5. Проміжні та остаточні висновки щодо кримінально-пра­вового змісту фактичних обставин у межах інститутів «Види покарань» та «Призначення покарання».

5.1. Призначення покарання за окремі злочини, що утворю­ють сукупність, відбулося у межах санкцій ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК; при цьому порушення положень статей 57 і 63 КК не вбачається.

5.2. Призначення остаточного покарання за сукупністю зло­чинів у порядку ст. 70 КК відбулося з окремими порушеннями, до яких, зокрема, належать:

а) було призначено остаточне покарання лише за два злочи­ни, передбачені ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК; у даному випадку має місце так звана «розірвана» сукупність злочинів і тому ос­таточне покарання необхідно призначати за сукупністю не двох,

а трьох злочинів — з урахуванням покарання, призначеного за ч. 3 ст. 296 КК попереднім вироком;

б) не було проведено зарахування до призначеного за сукуп­ністю злочинів остаточного покарання, покарання, відбутого Мацаком за першим вироком; у даному разі підлягає зарахуван­ню відбуте ним покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбав­лення волі за хуліганство, пов’язане з опором представникові влади (див. ч. 4 ст. 70 КК).

6. Написання фрагмента резолютивної частини вироку з пи­тань, що стосуються призначення покарання. Конкретний зміст такого фрагмента зумовлений тим, що в ньому: а) збережено види і розміри покарань, призначені за окремі злочини, що ут­ворюють сукупність; б) усунуто помилки (порушення), які були зазначені вище, при призначенні остаточного покарання за пра­вилами ст. 70 КК; в) принцип призначення остаточного пока­рання у вигляді позбавлення волі на певний строк і, відповідно, його розмір визначено за найбільш суворим варіантом; г) вихідні дані вироку, яким Мацак засуджений за ч. 3 ст. 296, а також дата взяття його під варту за останньою кримінальною справою є умовними.

З урахуванням зазначеного фрагмент резолютивної частини вироку має такий вигляд:

«Визнати Мацака Олександра Івановича винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК.

Призначити Мацаку О. І. покарання за ч. 1 ст. 185 КК — у виді виправних робіт на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК — у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі частин 1—4 ст. 70 КК та з урахуванням вироку місцевого суду Дарницького району м. Києва від 21 жовтня 2001 р. шляхом повного складання покарань, призначених Мацаку О. І. за злочини, передбачені ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.

Зарахувати в строк призначеного покарання покарання, відбуте Мацаком О. І. за вироком місцевого суду Дарницького району м. Києва від 21 жовтня 2001 р. — 2 роки 6 місяців поз­бавлення волі, остаточно визначивши до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців.

Строк покарання обчислювати з 20 листопада 2004 р., зара­хувавши в цей строк час тримання Мацака О. І. під вартою за останньою кримінальною справою».

7. Відповідь на конкретні запитання (завдання). Дана в ме­жах пунктів 5 і 6 цього розв’язання.

Методичні рекомендації щодо розв’язання задач з Особ­ливої частини кримінального права. Більш високий рівень зас­воєння студентами змісту норм кримінального права, положень правозастосовної практики і кримінально-правової теорії зумов­люють такі особливості розв’язання даного типу задач: а) знач­не скорочення проміжних висновків у межах встановлення кри­мінально-правового змісту фактичних обставин; відтворення у рішенні таких висновків лише у найбільш загальній формі; б) максимальне використання у рішенні основних правозасто-совних аргументів; в) формулювання у рішенні лише тих поло­жень теорії кримінального права, які стосуються спірних та (або) найбільш складних питань кримінально-правової кваліфікації; г) забезпечення повноти, точності та коректності при написанні формули кримінально-правової кваліфікації (у переважній більшості випадків — формули кваліфікації злочинів) та юри­дичного формулювання обвинувачення.

З урахуванням зазначених особливостей рішення даного типу задач включає такі елементи:

— уточнення та попередня оцінка фактичних обставин;

— проміжні висновки щодо видів та особливостей злочинів, ознаки яких вбачаються у діяннях суб’єктів;

— обґрунтування кримінально-правової кваліфікації (квалі­фікації злочинів) з використанням основних правозастосовних аргументів;

— обґрунтування кримінально-правової кваліфікації (квалі­фікації злочинів) з позицій теорії кримінального права;

— формула кримінально-правової кваліфікації (кваліфікації злочинів);

— юридичне формулювання обвинувачення (інша форма кримінально-правової оцінки).

При цьому перші чотири елементи розв’язання задачі можуть викладатися у довільній формі і навіть з допустимими скоро­ченнями, а два останні елементи мають бути написані з додер­жанням відповідних вимог і без скорочень. У деяких випадках

викладач може дозволити студентам розв’язувати задачі без пов­ноцінного письмового відтворення усіх названих вище еле­ментів, однак і в цьому разі написання третього, п’ятого і шос­того елементів розв’язання є обов’язковим.