Зміст і форма формули кваліфікації злочинів: техніко-юридичні аспекти

1. Якщо у формулі кваліфікації злочинів (у подальшому — ФК) міститься посилання лише на одне джерело кримінально­го права України – Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р., — допускається використання скорочень «КК», «КК України»; вказувати рік прийняття цього Кодексу в такому ви­падку необов’язково.

2. Якщо у ФК міститься посилання лише на одне джерело кримінального права України – Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року – допускається використання скоро­чень «КК 1960 р.», «КК України 1960 р.»; вказувати рік прий­няття цього Кодексу в такому випадку слід обов’язково.

3. Якщо у ФК міститься посилання на два джерела кримі­нального права України — на Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. та на Кримінальний кодекс України від 28 груд­ня 1960 р., — кожне джерело має вказуватись у вигляді відповід­ного скорочення з обов’язковим зазначенням року його прий­няття; наприклад: пп. «а», «и» ст. 93 КК 1960 р.; пп. 6, 11, 13 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.

4. Якщо у ФК вказано кілька статей одного джерела кримі­нального права України, допускається використання відповід­ного його скорочення лише один раз — у кінці такої ФК.

Наприклад: а) п. «а» ст. 93; ч. 3 ст. 142 КК 1960 р.; б) ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК.

5. Для посилання у ФК на статтю КК 2001 р. чи КК 1960 р. завжди використовується скорочення «ст.»; після цього цифра­ми зазначається порядковий номер відповідної статті.

6. Якщо порядковий номер статті КК 1960 р. чи КК 2001 р. включає спеціальну позначку, найбільш коректним є той варі­ант його написання у ФК, який передбачений в офіційному тексті КК 2001 р. чи КК 1960 р.

Наприклад: ч. 2 ст. 198² КК 1960 р.; ст. 203¹ КК 2001 р.

7. Якщо стаття КК 1960 р. чи КК 2001 р. містить кілька час­
тин, для посилання у ФК на відповідну частину використовуєть­
ся скорочення «ч.»; при цьому порядковий номер частини вка­
зується після такого скорочення, а посилання на частину – пе­
ред посиланням на відповідну статтю КК.

Наприклад, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК.

8. Якщо відповідна стаття (частина статті) Особливої части­
ни КК 1960 р. чи КК 2001 р. мала кілька редакцій, посилання
у ФК на таку статтю (частину статті) здійснюється таким
чином: а) у випадку використання у ФК тільки останньої ре­
дакції (чинної на момент написання ФК) вона спеціально не
зазначається; б) у випадку використання у ФК тільки поперед­
ньої (однієї з попередніх) редакції вона спеціально зазначаєть­
ся після скороченого написання відповідного джерела кримі­
нального права України; в) у випадку використання у ФК
кількох різних редакцій кожна з них спеціально зазначається
після скороченого написання відповідного джерела криміналь­
ного права України.

Наприклад: а) ч. 1 ст. 296 КК; б) ч. 2 ст. 215³ КК 1960 р. у редакції Закону від 26 січня 1993 р.; в) ч. 2 ст. 215³ КК 1960 р. у редакції Закону від 26 січня 1993 р.; ч. 3 ст. 215³ КК 1960 р. у редакції Закону від 21 вересня 2000 р.

9. Якщо стаття Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р.
передбачає пункти (ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.; ст. 93 КК 1960 р.),
при посиланні на них у ФК використовується скорочення «п.».
Після цього вказується: а) порядковий номер пункту – у випад­
ку посилання у ФК на ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.; б) літера, що по­
значає відповідний пункт, — у випадку посилання у ФК на
ст. 93 КК 1960 р.

Наприклад: а) п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК; п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК; б) п.п. «а», «г», «і» ст. 93 КК 1960 р.

10. Якщо у ФК міститься посилання на кілька статей КК 2001 р.
чи КК 1960 р. — у межах відображеного таким чином одного
ЮСЗ, — першими мають вказуватись відповідні статті (части­
ни статей) Загальної частини КК, а потім — стаття (пункт, час­
тина статті) Особливої частини КК; при цьому між окремими
статтями потрібно ставити кому; використовувати в таких ви­
падках сполучники «і», «та» небажано, оскільки таке викорис­
тання не відповідає традиційним підходам до відображення пев­
них висновків саме у вигляді формули (в даному випадку —
ФК). Некоректним є також використання у ФК розділового
знака — тире, оскільки в цьому випадку створюється враження,
що застосовуються всі статті, починаючи з відповідної статті
Загальної частини і закінчуючи відповідною статтею Особли­
вої частини КК.

Наприклад: а) ч. 1 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р.; б) ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 121 КК.

11. Якщо у ФК відображено кілька різних ЮСЗ — відповід­но до правил кваліфікації сукупності злочинів, — кожний ЮСЗ потрібно виокремлювати розділовим знаком крапкою з комою; такий розділовий знак ставиться після написання відповідної статті Особливої частини КК, а в окремих випадках — після ско­роченого написання відповідного джерела кримінального пра­ва України, в якому ця стаття знаходиться.

Наприклад: а) ч. 1 ст.152; ч.3 ст. 152 КК; б) ст. 94 КК 1960 р.; п. 13 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.; в) ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 27, п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК.

ДОДАТОК 3