Дайте характеристику структури соціології. Які завдання вирішують спеціальні соціологічні теорії?

Соціологія – це наука про суспільство, що вивчає тенденції та закони функціонування та розвитку соціальних систем, а також прояв даних законів у діяльності соціальних груп, спільнот, особистостей.

Соціологія має складну структуру. Основними її елементами є загальна соціологічна теорія, спеціальні та галузеві соціологічні теорії (теорії середнього рівня) та конкретно-соціологічні дослідження.

Спеціальні та галузеві соціологічні теорії стосуються лише окремих сфер суспільного життя, соціальних інститутів та груп. Вони дозволяють створити міцну наукову основу для емпіричних досліджень в певних напрямках. Головним завданням є розкриття сутності об’єкта, що вивчається, з допомогою соціального закону, котрому підпорядковується даний об’єкт, або шляхом встановлення тих зв’язків і відносин, котрі визначають його істотні риси.

(Загальна соціологічна теорія, спираючись на соціальну філософію, дає уявлення про глибинну сутність розвитку того чи іншого суспільства, а також про місце та роль в ньому людини.

Конкретні соціологічні дослідження проводяться для отримання об’єктивної інформації про різні аспекти соціальної реальності.)

11. Типології (класифікації) є загальнонауковим методом пізнання світу. У межах психології типологічний підхід припускає розуміння особистості як цілісного утворення, що не зводиться до комбінації окремих рис. Узагальнення здійснюють на основі групування досліджуваних.

Класифікації (типології) поділяють на емпіричні і теоретичні (наукові).

Емпіричні типології ґрунтуються на спостереженнях дослідників, наділених інтуїцією, здатністю виокремлювати істотні ознаки, наявні в основі кожного типу. Ознаки можуть бути як однорідними, так і різнорідними: наприклад, особливості будови тіла, обміну речовин і темпераменту. Статистично, як правило, емпіричні типології не перевіряли.

Наукова класифікація повинна відповідати таким вимогам:

1) її класи мають вичерпувати всю безліч об'єктів, які класифікують. Наприклад, для класифікації характерів недостатньо ознаки "нервовість": спокійні люди не потраплять до жодного класу, оскільки поняття "нервовість" може бути застосоване тільки до неспокійних, неврівноважених людей;

2) кожний об'єкт може потрапити лише в один клас. Наприклад, якщо потрібно поділити всіх людей на психічно хворих і здорових, наперед треба домовитися про те, куди зарахувати проміжні типи (невротиків, людей у межовому стані), інакше вони можуть потрапити в обидва класи;

3) кожний новий підрозділ об'єктів у класифікації слід виокремлювати на основі лише однієї ознаки. Наприклад, спочатку поділяти людей за віком, а потім - за станом здоров'я, але не за обома ознаками відразу. Невиконання теж призводить до плутанини.

12. С, точки зрения психологии можно выделить пять основных аспектов («граней») личности.

Первая грань «Я» — это так называемое телесное или физическое «Я», образ тела. это не столько личность, сколько ее материальный субстрат, основание, благодаря которому личность существует, то, через что и в чем личность проявляет себя.

Телесное «Я» — это только часть личности, личность не может быть сведена к нему полностью. Ребенок еще не родился, но он уже чувствует. У него развивается нервная система, он реагирует на боль, яркий свет. Позднее возникает орган вкуса, эмбрион начинает слышать громкие крики, «пугается», «сердится», реагирует на слова и ласки, на настроение матери. Другими сломами, многие предпосылки личностного развития закладываются уже во внутриутробном периоде.

Вторая грань «Я» — это социальное «Я», которое выражается ощущении себя носителем тех или иных социальных ролей и функций. Однако набор социальных ролей нельзя приравнивать к личности человека в том смысле, в котором мы определили это слово чуть раньше.

Третья грань — психологическое «Я». Это представление человека о самом себе. К психологической грани личности можно отнести восприятие человеком собственных черт, намерений, мотивов, потребностей и способностей и отвечает на вопрос «какой я?».

Четвертая грань «Я» — это представление о себе как центре инициативы. Человек может ощущать себя как источник активности или, наоборот, быть пассивным объектом, на который направлены воздействия внешней среды и других людей

Наконец, пятая грань «Я» — это оценка «Я», оценка, которую сам человек дает себе. Наиболее поверхностное проявление этого аспекта личности — это самооценка, то есть общее положительное или отрицательное отношение к себе.