Абсолютні та відносні величини

Абсолютні статистичні величини–початковий, первинний вид узагальню вальних показників, які характеризують чисельність сукупності, розмір (обсяг, рівень) досліджуваного явища і його чинників у конкретних межах часу і місця.

Абсолютні величини завжди мають назву і можуть бути виражені в певних одиницях виміру–натуральних (км, кг, шт.), умовних (умовне паливо), трудових (чол.-дні), грошових (грн., $), комплексних (кВт/год., т/км) та часових (рік, сек.). Наприклад, на 1/І 1997 р. населення Києва становило 2630,4 млн. чол.

За способом вираження абсолютні показники поділяються на:

 індивідуальні - отримують безпосередньо під час статистичного

спостереження як результат виміру, підрахунку та оцінки розміру кількісної ознаки окремих одиниць сукупності, наприклад, обсяг статей, написаних конкретним журналістом за місяць;

 загальні – виражають розміри, обсяг, величину тієї чи іншої ознаки у всіх одиниць досліджуваної сукупності і отримуються в результаті підсумовування індивідуальних значень ознак окремих одиниць сукупності, наприклад, обсяг журналістських матеріалів у редакторському кошику певного видання у поточному місяці.

Відносні статистичні величини–це похідні показники, які характеризують кількісне співставлення статистичних даних. Їх дістають як частку від ділення двох абсолютних величин. Чисельником є порівнювана (поточна) величина, що вивчається, а знаменником– база (основа) порівняння, величина з якою порівнюють і яка є своєрідним вимірювачем, еталоном, оптимальним рівнем. Співставляти можна одновимірні показники, які відносяться до різних періодів, різних

об’єктів, територій, а також різновимірні.

В результаті співставлення одновимірних показників отримаємо неіменовані відносні величини:

 показники динаміки – характеризують зміни явища у часі; розраховують,зіставляючи значення показника за поточний період із його значенням за попередній або початковий період;

 показники структури – характеризують склад досліджуваної сукупності, зміни її сруктури (порівнюють одержані частки за два періоди); розраховують як відношення частини до цілого;

 показники координації – оцінюють пропорції між окремими частинами

одного цілого; в результаті отримують скільки одиниць однієї частини

сукупності припадає на 1, 100, 1000 одиниць іншої частини, що взята за базу порівняння, наприклад, скільки студентів-редакторів припадає на 100 студентів-журналістів;

 показники порівнянь– відображують результати співставлення показників, які відносяться до одного періоду чи моменту часу, але належать до різних об’єктів чи територій; найчастіше це регіональні чи міжнародні порівняння;

Неіменовані відносні величини мають форму:

 коєфіцієнтів (разів), якщо базис приймають за 1.0 (одне ціле); застосовують переважно у випадках, коли порівнювана величина більша за базисну;

 процентів (%), якщо базис приймають за 100.0; проміле (%о) – за 1000.0; проценти, як правило, використовують у випадках, коли порівнюваний абсолютний показник менший за базисний, або більший лише у 2-3 рази, тобто відсотки більші ніж 200-300 % замінюють коефіцієнтом;

 процентних пунктів (п.п.) – у порівняннях структур, де п.п. дорівнює

різниці між відповідними частками двох порівнюваних сукупностей.