Охарактеризуйте основні психофізіологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників у трудовому процесі?

Нині є два загальні напрями у вирішенні проблеми створення психологічного настрою на безпеку: зниження рівня виробничих загроз шляхом створення безпечніших знарядь, предметів та умов праці або ефективніших засобів захисту; підвищення рівня індивідуальної захищеності працівників, організовуючи безпечнішу поведінку.

Безпечна діяльність є, передусім, наслідком правильного ставлення працівника до питань охорони праці, його настрою на роботу без нещасних випадків. "Ставлення до чогось не вчать — його переймають. Отже, щоб досягнути сприятливого ставлення працівників до питань безпеки праці, таке ставлення треба створити у керівників — і воно повинно захопити" працівника.

Розходяться міркування керівників і працівників з питань ролі матеріального стимулювання та психологічного клімату у колективі. Керівники переоцінювали значення заробітку та грошового стимулювання у питанні безпеки праці, для працівників ці фактори не були найважливішими. Водночас керівники суттєво недооцінювали важливість хорошого психологічного клімату в колективі, а працівники оцінювали цей фактор вище, ніж думали керівники. Отож, керівники недооцінювали роль того фактора, на який вони впливали (створення хорошого психологічного клімату), і переоцінювали значення фактора, де їх можливості обмежені (збільшення заробітку).

Щоб створити настрій працівникам на безпечну роботу, потрібна "загальна політика керівництва" (а не окремі заходи) в цьому напрямі. Таку політику треба активно рекламувати.

Важливе значення має стимуляція безпечної діяльності. Під час вирішення трудових завдань можуть виникати конфлікти мотивів, існуюче становище може підсилювати мотиви вигоди на шкоду мотивам безпеки праці. По-перше, треба формувати психологічне настроювання на безпечну поведінку, по-друге, так стимулюватиметься безпечна поведінка.

Мотив безпеки праці можна підсилити соціально (соціальна підтримка, підвищення оплати, додаткові вихідні дні, спеціальні привілеї, підвищення в посаді).

Безпечну діяльність можна формувати і за допомогою негативної стимуляції, тобто покарань. X. Фітг описав навчальний експеримент, в якому суб'єктів дослідження карали за загрозливі дії. Виходячи з умов експерименту, такі дії призводили ніби до "вибуху" колеса і винного оббризкувало струменем холодної води. Досліди показали, що подібні покарання привели до зменшення частоти "нещасних випадків" порівняно зі звичайним навчанням без покарань.

У психології використовують незвичний метод стимуляції безпечної праці, який ґрунтується на використанні ігор. Фірма "Еіекігіс" проводить гру "Винагорода за обережність". Працівники мають спеціальні кодові номери і щоденно розігрують між собою в лотерею призи від 25 до 100 дол. Якщо на певній ділянці трапляється нещасний випадок з втратою працездатності, то виграші у цей день зменшуються вдвічі і до кінця тижня лотерея не проводиться. Коли почали застосовувати цей метод, то на підприємствах травматизм знизився на 75 %. Застосовують й інші варіанти ігор, але суть їх зводиться до того, що при безпечній праці у людини є реальна можливість отримати деякий виграш, який вона втрачає з виникненням травми. Тому такі ігри стимулюють безпечну роботу не тільки заради себе, а й заради вигоди працівників певної галузі.