ТА ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ

План.

1.Поняття і предмет «Охорона праці».

2.Основні шляхи вирішення проблем охорони праці.

3.Основні терміни і визначення в галузі охорони праці.

Домашнє завдання: Зв’язок з дисциплінами.

1. Поняття охорони праці.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

2.Основні шляхи вирішення проблем охорони праці.

В Україні органами виконавчої влади узгоджуються напрямки та розробляються комплексні заходи щодо вирішення проблем охорони праці. Центральне місце в мережі таких органів в даний час займає Державний Комітет України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду який діє у відповідальності з вимогами Закону «Про охорону праці» положенням про Держгірпромнагляд №1640 від 23.11.2006р.На виконання своїх завдань та функцій затверджує правила охорони праці для різно направлених виробничих процесів:»Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ», «Правила безпеки у вугільних шахтах.

3.Визначення понять і термінів

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації
або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду
діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує
найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації,
установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим
договором (контрактом).

Техніка безпеки – це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Виробнича санітарія – це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Програма дисципліни "Охорона праці" передбачає вивчення законодавчих актів про працю і відповідних соціально-економічних, гігієнічних і організаційних заходів, спрямованих на збереження здоров'я, безпеку людей, які працюють у польових умовах на проектно-вишукувальних, топографо-геодезичних і землевпорядних роботах.

Вивчення дисципліни "Охорона праці" ґрунтується на знаннях, одержаних студентами із загальноосвітніх, загально-професійних і спеціальних дисциплін.

Під час вивчення дисципліни потрібно дотримуватись єдності термі­нології і позначень відповідно до діючих стандартів, міжнародної системи одиниць вимірювань.

Для закріплення теоретичних знань і набуття необхідних навичок програмою дисципліни передбачено практичні заняття, які повинні проводитись після вивчення відповідної теми.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• основні законодавчі акти з охорони праці в землевпорядкуванні;

• причини виробничого травматизму і професійних захворювань, заходи щодо їх попередження;

• методику розслідування і обліку нещасних випадків на виробництві,

• санітарні норми і правила під час виконання польових і камеральних робіт у землевпорядкуванні;

• методику і порядок проведення інструктажів з техніки безпеки;

• основні правила безпеки під час виконання топографо-геодезич­них робіт у різних умовах;

• правила надання першої медичної допомоги;

• методи захисту від дії електричного струму;

• основи пожежної профілактики на польових та камеральних роботах.

Уміти:

• правильно застосовувати в практичній роботі діючі законодавчі акти з питань охорони праці та набуті теоретичні знання;

• організувати безпечну роботу на підприємстві під час виконання польових і камеральних робіт у землевпорядкуванні;

• розслідувати причину нещасного випадку і скласти акт за формою

Н-1;

• надати першу долікарську допомогу при нещасному випадку;

• організувати протипожежну безпеку та користуватися первинни­ми засобами пожежогасіння.

Під час викладання матеріалу викладач повинен систематично слідкувати за розвитком науки і техніки, зміною законодавства з питань охорони праці, включати ці зміни в програмний матеріал, вилучати застарілий.

У програмі наведений орієнтовний тематичний план розраховано на 54 години, з них: 18 годин на самостійне вивчення матеріалу в позааудиторний час із метою набуття вмінь та навичок у практичній роботі.

Питання

1.Розкрити поняття і предмет «Охорона праці».

2.Які є основні шляхи вирішення проблем охорони праці.

3.Назвати основні терміни і визначення в галузі охорони праці.

4.З якими дисциплінами є зв’язок дисципліни «Охорони праці».

Лекція 2

Тема: Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.

План.

1.Основні законодавчі акти з охорони праці.

2.Державні, галузеві норми і правила з питань охорони праці в галузі землевпорядкування.

3. Органи державного управління охороною праці.

4. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці.

5.Положенння про службу охорони праці, її основні завдання, функціональні обов’язки та права.

6.Регулювання охорони праці у колективному і трудовому договорах.

Домашнє завдання: Принципи державної політики з охорони праці. Охорона праці жінок і підлітків. Граничні норми підіймання та переміщення вантажів жінкам і підлітками.

1.ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Законодавства про охорону праці складається з Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю, Закону "Про охорону здоров'я", Закону "Про пожежну безпеку", Закону "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист" та інших нормативних актів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ "ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ.

Закон "Про охорону праці" висвітлює такі основні питання:

1. Гарантії прав громадян на охорону праці,

2. Організація охорони праці на виробництві,

3. Стимулювання охорони праці,

1. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці,

5. Державне управління охороною праці,

6. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

7. Відповідальність працівників за порушення Закону "Про охорону праці".

2.Державні, галузеві норми і правила з питань охорони праці в галузі землевпорядкування.

Основні Державні галузеві норми і правила з питань охорони праці - це Кодекс законів про працю,Закон України «Про охорону праці»,Закон України «Про колективні договори і угоди».

3. Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів здійснюють:

Державний комітет по нагляду за охороною праці, Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду Міністерства внутрішніх справ; органи та заклади санітарно – епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я; Державна автомобільна інспекція.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори.

Органам держнагляду дано право адміністративного впливу на осіб, що порушили правила з охорони праці. При цьому вони мають право зупиняти експлуатацію підприємств, виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог з охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих.

Органи держнагляду можуть притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, встановлювати порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій з охорони праці, розробляти типові документи з цих питань.

Громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених профспілки – в особі своїх виробничих органів і представників.

Уповноважених трудових колективів з питань охорони праці відповідно до типового положення мають право безперешкодно перевіряти виконання вимог з охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з питань безпеки і гігієни праці.

Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, виконанням відповідних програм і зобов’язань за колективними договорами (угодами).

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів держнагляду і профспілок винні притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

4.Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці:

Дисциплінарна відповідальність - це зауваження, догана, сувора догана, переведення на нижче оплачувану роботу або зміщення на нижчу посаду строком до трьох місяців, звільнення.

Дисциплінарне стягнення накладають слідом за виявленням порушення, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, гне враховуючи часу захворювання або знаходження порушення у відпустці.

Дисциплінарну відповідальність керівні, адміністративно – технічні й адміністративно - господарчі працівники несуть в порядку підпорядкування, інші працівники – відповідно до правил внутрішнього розпорядку.

Адміністративна відповідальність – це покарання у вигляді накладання штрафу. До цієї відповідальності можуть притягатися посадові особи, а також водії автомобілів, тракторів, мотоциклів.

Право притягати надається органам державного нагляду.

Матеріальна відповідальність – це відшкодування збитків. Вона може бути накладена на підприємство, установу, працівників і службовців. Матеріальну відповідальність несуть підприємства і установи(організації) за шкоду, заподіяну робітникам і службовцям внаслідок каліцтва або втрати здоров’я при виконанні трудових обов’язків. До матеріальної відповідальності через суд можуть притягатися також окремі особи.

Робітники і службовці притягаються до матеріальної відповідальності, якщо їх дії призвели до збитків при виконанні ними трудових обов’язків.

Кримінальна відповідальність – накладається у судовому порядку на посадових осіб за порушення законодавства про працю і за порушення правил й інструкцій з охорони праці, якщо в наслідок цього виник або міг виникнути нещасний випадок.

Сам.роб.ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ.

Державна політика в галузі охорони праці базується на таких основних принципах:

- пріоритету житія і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності;

- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди заподіяної в результаті нещасних випадків на виробництві та п результаті профзахворювань;

- забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я;

- здійснення навчання, підвищення кваліфікації, професійної підготовки з питань охорони праці;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування;

- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду.

Ст.10 Сам.роб.Охорона праці жінок.

У відповідності зі ст. 14 ЗПОП забороняється застосування праці жінок на важких роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, з урахуванням анатомічних і фізіологічних особливостей жінок, затверджено Мінохорони здоров'я України за погодженням з Держнаглядохоронпраці зареєстрований Мін'юстом в 1994 році.

ОХОРОНА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Прийом на роботу.

Неповнолітні, тобто особи, які не досягли 18 років, в трудових правовідносинах прирівнюються до неповнолітніх, а в області охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких Інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством (ст. 187 КЗпП України).

Всі особи, молодші 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду І в подальшому, до досягнення 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медичному огляду.

Неповнолітні приймаються на роботу, як правило, після досягнення 16 років. За згодою одного із батьків, як виняток, можуть бути прийняті на роботу особи, що досягли 15 років.

Допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл та професіональних учбових закладів для виконання легкої праці, яка не спричиняє шкоди здоров'ю і не порушує процес навчання в вільний від навчання час при досягненні ними 14-річного віку за згодою одного із батьків.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Забороняється застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці.

За мотивами виконання забороняється також приймати осіб, що не досягли 18 років, на роботи, пов'язані з виробництвом, збереженням і торгівлею спиртними напоями. ' '

Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджується Мінохорони здоров'я України за погодженням Держнаглядохоронпраці.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні.

ПІДІЙМАННЯ І ПЕРЕМІЩЕННЯ РЕЧЕЙ НЕПОВНОЛІТНІМИ.

Цей пункт статті Закону містить заборону залучати неповнолітніх до підняття та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Законодавством встановлено, що неповнолітні ні в якому раз не повинні призначатися на роботи, котрі полягають виключно в перенесенні або переміщенні важких речей, якщо їх вага перевищує 4,1 кг.

Перенесення та переміщення тяжких речей як чоловічої, так і жіночої статі в межах норм, що наводяться нижче, допускається лише в тих випадках, коли це пов'язано з виконаними ними постійної роботи і займає не більше І/З їх робочого часу.

Для неповнолітніх встановлені такі граничні норми:

а) перенесення важких речей: для неповнолітніх чоловічої статі - 16,4 кг, жіночої статі - 10,25 кг;

б) переміщення речей на трьох - чотирьохколісних візках: для осіб чоловічої статі - 82 кг, жіночої - 57,4 кг, при цьому пересування допускається лише по рівній підлозі (асфальтованій, плиточній, дерев'яній) при максимальному підйомі 0,02,

в) переміщення важких речей на двоколісних-візках для осіб чоловічої статі 114,8 кг по рівній підлозі і 57,4 кг по нерівному ґрунту.

Неповнолітні жіночої статі до переміщення вантажу на одноколісних тачках і двохколісних візках не допускаються.

Вказані вагові норми передбачають сумарну вагу вантажу і знаряддя переміщення.

РОБОЧИЙ ЧАС НЕПОВНОЛІТНІХ

Законодавство України забороняє залучення неповнолітніх до нічних, надурочних робіт у вихідні дні. Не допускається і залучення неповнолітніх до чергування в нічний час (з 10 вечора до б годин ранку).

Надурочними вважаються роботи понад встановленої норми тривалості робочого дня. Тривалість робочого дня для неповнолітніх працівників складає: віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, від 15 до 16 років, а також учнів віком від 14 до 15 років, працюючих під час канікулів - 24 години на тиждень.

Вихідними днями є дні щотижневого відпочинку працівників. При п'ятиденному робочому тижні - два дні на тиждень, при шестиденному - один, загальним днем є неділя.

В випадках, коли святковий день припадає на вихідний, останній переноситься на наступний день після святкового.

ВІДПУСТКИ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ, ПРАВИЛА ЗВІЛЬНЕННЯ.

Щорічна відпустка неповнолітнім надається тривалістю один календарний місяць.

Заробітна плата неповнолітнім при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у тому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Для неповнолітніх встановлено додаткові гарантії від незаконного звільнення з роботи.

Працівники молодші 18 років можуть бути звільнені з ініціативи власника, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки за погодженням районної (міської) комісії з питань неповнолітніх.

ПРАВА ГРОМАДЯН НА ОХОРОНУ ПРАЦІ ПРИ УКЛАДЕННІ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці, перед виданням наказу при зарахування на роботу проводиться вступний інструктаж.

Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та нормативним.актам про охорону праці.

Забороняється укладання договору з громадянином якому за станом здоров'я (медичний висновок) протипоказана запропонована робота.

6. РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В КОЛЕКТИВНОМУ ДОГОВОРІ.

Колективний договір (угода) є найбільш важливим документом в системі нормативного регулювання взаємовідносин між власником і працівниками відносно першочергових питань соціального характеру.

Сторонами в колективних договорах (угодах) з боку працівників виступають профспілки або інші органи, що мають повноваження від трудових колективів, і власники або уповноважені ними органи.

В колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій в галузі охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи, щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Зобов'язання колективного договору є двохсторонніми, тому цей документ повинен містити як вимоги до власника так і обов'язки працівників щодо дотримування норм, правил та інструкцій з охорони праці.

ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ІНСТИТУТУ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ:

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо, створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці інституту за участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці представника профспілки.

За період простою з цих причин, не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо дирекція не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, директор повинен, відповідно до медичного висновку, перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню, проводяться згідно з законодавством.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

На час зупинення експлуатації дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи, службою охорони праці, за працівниками зберігається місце роботи.

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

ТА ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ.

Всі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків і профзахворювань.

Страхування здійснюється в порядку та на умовах, визначених законодавством і колективним договором.

Соцстрахування є дуже важливим фактором соціального захисту населення, Воно являє собою систему прав та гарантій, спрямованих на матеріальну підтримку громадян, перш за все працюючих і членів їх сімей, в разі втрати ними з незалежних від них обставин (захворювання, нещасний випадок на виробництві, безробіття, досягнення пенсійного віку та інші) заробітку (доходу), а також здійснення заходів, пов'язаних з охороною здоров'я застрахованих осіб.

Джерелом фінансування по обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків та профзахворювань є відрахування власником (підприємством), нараховані від зарплат на оплату праці і включені в собівартість продукції. У нас в Інститут розмір відрахувань становить 36,8%.

ПРАВО ПРАЦІВНИКІВ НА ПІЛЬГИ І КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ВАЖКІ І ШКІДЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою водою, мають право на скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, передбачені колдоговором.

Працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці, передбачена видача молока, яке слід видавати особам, працюючим в умовах постійного контакту з Фізичними виробничими факторами і токсичними речовинами при їх виробництві чи застосуванні колдоговором інституту видача молока не передбачена. Разом з цим не рекомендується видавати молоко на роботах, пов'язаних з дією свинцю. Тут замість молока слід видавати продукти, що містять пектин (мармелад, концентрат пектину з чаєм, джеми, повидло, фруктові соки).

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни в виробничих умовах та розмірах пільг.

Питання

1.Назвіть основні законодавчі акти з охорони праці.

2.Охарактеризуйте державні, галузеві норми і правила з питань охорони праці в галузі землевпорядкування.

3. Назвіть органи державного управління охороною праці.

4. Охарактеризуйте відповідальність за порушення законодавства з охорони праці.

5.Розкрийте положенння про службу охорони праці, її основні завдання, функціональні обов’язки та права.

6.Охарактеризуйте регулювання охорони праці у колективному і трудовому договорах.

Лекція 3

Тема:Навчання з питань охорони праці. Умови праці.

План.

1.Начання з питань охорони праці.

2.Управління охороною праці та обов'язки роботодавця. 3.Класи умов праці.Сигнальні кольори.4.Виробничі чинники.

1. У відповідності зі статті 18 Закону "Про охорону праці" усі працівники при прийнятті на роботу і є процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, аварій.

Навчання і перевірка знань працівників інституту з питань охорони праці здійснюється відповідно до статті 18 Закону "Про охорону праці" та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. № 64 "Про заходи щодо використання Закону України "Про охорону праці".

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і проводиться з працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Усі працівники інституту в процесі роботи проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків та правил поведінки при виникненні аварій, періодично один раз на три роки.

Працівники відповідно до переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому Держнаглядохоронпраці від ЗО листопада 1993 р, № І23, або там, де є потреба у професійному доборі, проходять попереднє спеціальне навчання І перевірку знань з питань охорони праці в терміни, встановлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

Особи, які суміщають професії, навчаються І інструктуються як із їх основної професії, так І професій за сумісництвом.

Перед перевіркою знань з охорони праці в інституті та його філіалах організовуються заняття, лекції, семінари та консультації.

Перелік питань з перевірки знань з охорони праці, що здійснюється з урахуванням специфіки роботи, складає комісія по перевірці знань з питань охорони праці.

У складі комісії по перевірці знань з питань охорони праці повинні бути, зокрема - голова комісії, його заступник, секретар та начальник відділу кадрів, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформлюються протоколом.

Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються посвідчення.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, забороняється. В разі незадовільних знань працівники повинні пройти, на протязі одного місяця, повторне навчання.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці в Інституті (філіалах) покладається на директора, а в структурних підрозділах (відділу, лабораторії, майстерні тощо) - на керівників цих підрозділів.

Контроль за навчанням і своєчасною перевіркою знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладені ці обов'язки керівником підприємства.

Законодавство про охорону праці. Основні положення Закону "Про охорону праці".

Законодавство про працю. Психологія безпеки праці. Організація роботи з охорони праці.

Пожежна безпека.. Електробезпека.

Гігієна праці і виробнича санітарія. Медичні огляди. Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.

2. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи
управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку
і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях,
на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.

Управління охороною праці здійснює: на підприємстві (в інституті) в цілому - керівник (директор), в виробничих та наукових відділах - завідувачі, в інших підрозділах - їх керівники.

Обов'язки, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці передбачені в посадових інструкціях.

В коло питань управління охороною праці повинно бути включено вирішення таких основних завдань:

- створення відповідної служби охорони праці, розробка і затвердження інструкцій про права, обов'язки і відповідальність, посадових осіб за покладені на них функції,

- розробка за участю профспілок і реалізація комплексних заходів з охорони праці,

- забезпечення усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань,

- розробка і затвердження положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах інституту,

- здійснення постійного контролю за додержанням працівниками норм та правил з питань охорони праці,

- організація пропаганди безпечних методів праці,

- забезпечення безпечних умов праці, нормалізація санітарно-гігієнічних умов, організація лікувально-профілактичного обслуговування працюючих.

Обов'язки працівника щодо додержання вимог
нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобамиколективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.

3. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності: оптимальні, допустимі, шкідливці, небезпечні(екстремальні).

Оптимальні – це такі умови на підприємствах, де небезпечності майже нема.

Допустимі – це такі умови, які за ступенем шкідливості та небезпечності дозволяють допускати до роботи без спеціальної підготовки.

Шкідливі – за таким ступенем шкідливості допускаються працівники тільки за спеціальною підготовкою та пройшов первинний, польовий та цільовий інструктажі.

Небезпечні – за таким ступенем шкідливості та небезпечності допускаються працівники тільки за спеціальною підготовкою та пройшов первинний, польовий та цільовий інструктажі.

Засоби попередження про небезпеки можна розділити на 2 групи: суб'єктивні (пасивні); об'єктивні (активні).

Об'єктивні засоби попередження про небезпеку не тільки попереджають працюючих про наступаючої небезпеки, а й самі усувають її. Вони діють автоматично незалежно від кваліфікації і стану працюючих, не допускаючи впливу на них небезпечних виробничих факторів. До об'єктивних засобів відносяться: захисні блокування, огородження, заземлення устаткування, індивідуальні засоби захисту та ін

Запобіжні пристрої служать для запобігання аварій машин і устаткування і можливих при цьому нещасних випадків. Як запобіжні пристрої використовують: плавкі запобіжники, які служать для захисту споживачів електричного струму від підвищення сили струму в ланцюзі до значень, більше допустимих, швидкодіючі автоматичні вимикачі на електровозах, призначені для захисту силових ланцюгів електродвигунів при коротких замиканнях, перевантаженні або підвищення напруги на затискачах тягових електродвигунів більше допустимих значень. До цих пристроїв відносяться також: запобіжні клапани на парових котлах, повітрозбірників і інших посудинах, що працюють під тиском, автоматично спрацьовують і випускають частина пари, повітря, газу або рідини в тому випадку, коли тиск в ємності перевищить встановлене; різного типу реле, налаштовані на певний режим роботи і спрацьовують при порушенні цього режиму, та ін

Суб'єктивні кошти тільки попереджають про наступаючу небезпеку. До них відносяться:

Контрольно - вимірювальні прилади (манометри, вольтметри, термометри та ін) вони допомагають контролювати тих. процес;

Попереджувальні знаки і написи. Служать для нагадування працюючим про небезпеку ураження електричним струмом (наприклад, «Не влізай уб'є»);

Сигнальні пристрої застосовують для попередження про небезпеку або аварії. Сигналізація буває звукова, світлова і колірна. Для світлової сигналізації використовують миготливі вогні різного кольору. Відповідно до ГОСТ 12.2.007.0 - 75 «ССБТ. Вироби електротехнічні. Загальні вимоги безпеки»і ГОСТ 12.2.009 - 80» ССБТ. Верстати металообробні. Загальні вимоги безпеки»в електричних виробах крім (електровозів). Застосовують наступні сигнальні кольори: червоний - для заборонних та аварійних сигналів; жовтий - для попередження для попередження про досягнення граничного значення одним з основних параметрів технологічного процесу; зелений - для сигналізації про нормальному режимі роботи, білий-для позначення включеного стану обладнання; синій - для вказівних знаків і знаків технічної інформації. Сигнальні лампи повинні мати знаки або написи, що пояснюють значення сигналів.

Сигнальна забарвлення обладнання та його частин, а також знаків безпеки регламентовані ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Кольори сигнальні та знаки безпеки ". Червоний сигнальний колір застосовують для нанесення забороняють міток; жовтий колір для попереджувальних знаків; зелений колір для розпорядчих знаків; синім, виділяють вказівні знаки.

Для попередження можливих помилок в роботі прийнята певна умовна забарвлення шин електроустановок, трубопроводів, балонів із стисненими та зрідженими газами. Так шини електроустановок забарвлюють: фазу А-жовтий колір, фазу По-зелений, фазу С-червоний колір. Технологічні трубопроводи рекомендується фарбувати в наступні кольори: для води - зелений, олії - в коричневий, повітря-в блакитний, пара-в червоний. Балони з киснем фарбують у блакитний колір з написом чорного кольору, балони з аміаком - в жовтий колір з написом також чорного кольору та ін

За призначенням сигналізацію ділять на оперативну, попереджувальну, розпізнавальну. Оперативна призначена для здійснення контролю за протіканням технологічних процесів. Попереджувальна застосовується для попередження про виникнення небезпеки. Розпізнавальну використовують для виділення небезпечних зон у виробничих приміщеннях і обладнанні.

Об'єктивні засоби попередження про небезпеку не тільки попереджають працюючих про наступаючої небезпеки, а й самі усувають її. Вони діють автоматично незалежно від кваліфікації і стану працюючих, не допускаючи впливу на них небезпечних виробничих факторів. До об'єктивних засобів відносяться: захисні блокування, огородження, заземлення устаткування, індивідуальні засоби захисту та ін

Запобіжні пристрої служать для запобігання аварій машин і устаткування і можливих при цьому нещасних випадків. Як запобіжні пристрої використовують: плавкі запобіжники, які служать для захисту споживачів електричного струму від підвищення сили струму в ланцюзі до значень, більше допустимих, швидкодіючі автоматичні вимикачі на електровозах, призначені для захисту силових ланцюгів електродвигунів при коротких замиканнях, перевантаженні або підвищення напруги на затискачах тягових електродвигунів більше допустимих значень. До цих пристроїв відносяться також: запобіжні клапани на парових котлах, повітрозбірників і інших посудинах, що працюють під тиском, автоматично спрацьовують і випускають частина пари, повітря, газу або рідини в тому випадку, коли тиск в ємності перевищить встановлене; різного типу реле, налаштовані на певний режим роботи і спрацьовують при порушенні цього режиму, та ін

4. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

Фізичні – впливають на фізичний стан людини;

Хімічні - впливають на органи дихання та на кожний покров людини;

Біологічні – впливають на внутрішні органи людини;

Психофізіологічні - впливають на психологічний стан людини.

Питання

1.Питання з охорони праці.

2.Охарактеризуйте управління охороною праці та обов'язки роботодавця. 3.Розкрийте класи умов праці.4.Назвіть виробничі чинники.

Лекція 4

Тема:Виробничий травматизм. Соціальне та економічне значення охорони праці.

План.

1.Виробнича травма. Причини травматизму.

2.Методи вивчення виробничого травматизму. 3.Перелік нещасних випадків, які беруться та не беруться на облік. Класифікація причин нещасних випадків.4.Соціальне значення охорони праці.5.Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їхнього здоров’я.

1.Виробнича травма – це така травма, яка була отримана працівником на підприємстві та викликана нездійсненням вимог безпеки праці або несподівано виникненної аварійно-стресової ситуації.

Причини травматизму характерні для землевпорядного виробництва:

Організаційні – проходження техніки безпеки та цільового інструктажу перед початком топографо-геодезичних робіт.

Технічні – виконання техніки безпеки та інструкції з охорони праці при виконанні інженерно-геодезичних вишукувань.

Санітарно-гігієнічні – організаційні заходи щодо безпечних умов праці,організація та проведення навчання працюючих з питань правильного застосування речовин, що можуть забруднювати повітря робочої зони, організацію постійного контролю за дотриманням санітарних норм і правил при зберіганні й застосовувати речовин, матеріалів тощо. Застосування індивідуальних заходів для кожного працівника під час виконання певної роботи на виробництві. Це такі заходи, як харчування, утримання в належному стані спецодягу, білизни, захисних засобів, власного тіла, обов’язкове миття рук та всього тіла, полоскання ротової порожнини спеціальними розчинами чи водою, промивання очей тощо.

Психофізіологічні – організаційні заходи щодо безпечних умов праці,організація та проведення навчання працюючих з питань правильного застосування речовин, що можуть впливати на психофізіологічний стан людини, організацію постійного контролю за дотриманням санітарних норм і правил при зберіганні й застосовувати речовин, матеріалів тощо.

2.Методи вивчення виробничого травматизму:

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму на підставі сільського господарства призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень виробничого травматизму.

Монографічний метод аналізу виробничого травматизму полягає у ретельному розслідуванні і аналізі кожного нещасного випадку. За допомогою його з’ясовують причини нещасних випадків, що виникли в складних виробничих умовах, і чітко визначають запобіжні заходи. При цьому уважно вивчають виробничі обставини, умови праці, особливості технологічного процесу, обладнання тощо.

Топографічний метод аналізу виробничого травматизму застосовують для виявлення кількості нещасних випадків за певний період на конкретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах тощо.

Економічний метод аналізу виробничого травматизму широко застосовують для визначення реальних збитків від виробничого травматизму, виявлення прихованих факторів, а також для економічного обґрунтування заходів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму

3.Перелік нещасних випадків, які беруться на облік:

- нещасні випадки, які були отримані на підприємстві у робочий час;

- нещасні випадки, які були отримані по дорозі на роботу, або з роботи;

- нещасні випадки, які були отримані по дорозі на інше підприємство за наказом керівника.

Перелік нещасних випадків, які не беруться на облік:

- нещасні випадки,які відбулися за виною працівника у алкогольному оп’янінні або у наркотичному стані, та коли була порушена техніка безпеки самим потерпілим.

4. До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою. При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може
бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

5. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати
потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до
колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості
виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання
і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до
медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого повинен бути не менше його п'ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.

Витрати на поховання потерпілого несе власник.

Розмір відшкодування включає втрачений заробіток, одноразову допомогу, моральну шкоду та витрати на медичну і соціальну допомогу.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрат професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором.

В разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого в вигляді одноразової грошової виплати, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку.
Моральна шкода - це заподіяння потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домовленості сторін (власника, профоргану і потерпілого); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів.

Питання