II.4Професійні медичні огляди

Виявлення професійних захворювань в Україні покладається на лікарів з професійної патології. Медогляди відбуваються або в приміщеннях компанії, якщо вона має спеціальну медичну частину чи, як у випадку більшості підприємств, у місцевій клініці, з якою компанія укладає угоду. Відповідно до Кодексу законів про працю, роботодавець має організувати попередній та поточні медичні огляди працівників, які зайняті на важких роботах, або в небезпечних умовах праці, так само, як і таких, які займають посади, що потребують спеціального відбору. Такий огляд передбачає, наприклад, перевірку очей у осіб, що працюють на комп’ютерах. Українське законодавство, крім загальних положень Закону «Про охорону праці», передбачає детальні Списки всіх професійних паталогій, які мають бути перевірені відповідно до кожної небезпечної чи шкідливої умови праці. Список небезпечних видів діяльності, затверджений спільним наказом Держгірпромнагляду та Міністерства охорони здоров'я 26 січня 2005 року, містить загалом 137 таких видів діяльності. В Додатку також містяться дозволені небезпечні речовини та їх гранично допустимі величини. Якщо конкретизувати це положення, то, припустимо, працівник, який працює з ртуттю, має бути в ході огляду перевірений лікарем з професійних патологій на проблеми зі здоров’ям X, Y та Z. Щорічні медичні огляди є також обов’язковими для працівників, що не досягли 21 року.

Крім того, роботодавець має проводити на власні кошти позачергові медогляди працівників:

- на вимогу працівника, якщо він / вона вважає, що погіршення стану його / її здоров'я пов'язане з умовами праці;

- за власною ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому / їй виконання його / її обов'язків.

Після того, як обов'язковий медичний огляд проведено і в ході його виявлено, що здоров’я працівника перебуває за межами встановлених граничних норм, йому / їй буде запропоновано консультацію з лікарями-спеціалістами в одному з семи інститутів медицини праці, що існують в різних регіонах країни. Цьому Інституту необхідно представити всю відповідну інформацію щодо працівника, його / її посади, робочого обладнання та всяку іншу інформацію щодо можливих шкідливих факторів на підприємстві. Це дасть підстави лікарям Інституту порівняти цю інформацію з характеристиками щодо стану здоров’я працівника і зробити висновок щодо його / її можливих професійних захворювань. Такі висновки надсилаються до Фонду соціального страхування для нарахування працівникам компенсаційних виплат. Нарешті, у випадку, якщо працівник має певний відсоток втрати працездатності, але не визнаний непрацездатним, він / вона може бути переведений на іншу посаду (інше робоче місце) на тому самому підприємстві.

Ми обговорювали питання щодо того, що реалії професійної втрати працездатності та інвалідності є значно менш зрозумілими. Основна проблема полягає тут у незначному рівні і пізній стадії виявлення професійних захворювань. Дослідження, що не є загальнодоступним, проведене профспілками у співпраці з Міністерством охорони здоров'я в період між 2005 і 2008 показало, що 90% професійних захворювань працівників були виявлені лише тоді, коли вони звернулись до лікаря з інших проблем із здоров'ям; це вказує на те, що обов'язкові професійні медичні огляди є вельми неефективними. Тільки дуже обмежена кількість випадків професійної захворюваності була виявлена на ранній стадії, тоді як більшість з них були виявлені після накопичення проблем зі здоров'ям внаслідок такої захворюваності. Зазвичай, коли професійні проблеми охорони здоров'я виявлені у одного працівника, вся робоча сила, наявна в аналогічних умовах, має бути перевірена. Нам також сказали, що превентивна медицина праці практично не існує в Україні, а це означає, що багато з основних професійних проблем зі здоров'ям, які впливають на працівників, таких, як захворювання опорно-рухового апарату, могли б бути попереджені або є зупинені до того, як вони розвинулись у більш серйозні проблеми завдяки вжиттю простих профілактичних заходів.

Водночас в якості найкращих практик можна навести досвід Державної санітарно-епідеміологічної служби, яка в 2011 році розпочала загальнонаціональну кампанію, орієнтовану на підприємства, що працюють з азбестом. Дев'ять підприємств в Україні працюють із азбестом, і здійснена акція досягла успіху в поліпшенні умов праці на всіх дев'яти підприємствах, зокрема завдяки модернізації виробничого устаткування (тобто виключення прямого контакту працівника з азбестом). Крім того, на цих підприємствах були відновлені медичні огляди.