Профспілки

Організаційні аспекти

Станом на 2009 р. в Україні нараховувалося 89,424 первинних профспілкових організацій, які представляли 9,208,500 мільйонів працівників. Найбільш широке представництво профспілок України охоплює Федерація профспілок України – профспілкове об’єднання, яке представляє більше 85% всіх профспілкових організацій країни. Решта 15 % належить альтернативним профспілковим організаціям, які не мають таких широких повноважень (дивись наступний Розділ).

Правові засади

Закони України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. та «Про охорону праці» (ст. 41) наділяють профспілкові організації на підприємствах різноманітними повноваженнями, включаючи право громадського контролю за виконанням законодавства про охорону праці, право представників профспілок брати участь в організованих роботодавцями зборах з обговорення умов праці (в т.ч. щодо питань охорони здоров’я та забезпечення безпеки працівників), в комісіях з розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Крім того, стаття 40 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» («Гарантії діяльності профспілок») встановлює, що члени виборних органів профспілок, об'єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів серед іншого мають право безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок. Користуючись таким правом, представники профспілок мають право вимагати і одержувати від роботодавця документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників, а також безпосередньо звертатися усно або письмово до роботодавця чи інших посадових осіб із запитами щодо питань недотримання правових вимог. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону праці» профспілки також наділені правом вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

І хоча виконання поданих профспілками запитів і подань не є обов’язковим, роботодавець повинен їх розглянути й надати відповідь протягом 1 тижня з моменту надходження (ст. 45 Закону ««Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). І якщо така відповідь не буде належним чином обґрунтована чи не надана взагалі, профспілки можуть звернутись до місцевих судів. А суд може накласти на роботодавця санкцію за ненадання відповіді або некоректну відповідь представникам профспілок. Інспектори профспілок можуть також надавати допомогу державним інспекторам в їх інспекційній діяльності, при цьому вимагаючи необхідні документи щодо умов охорони праці, а також здійснюючи перевірку гігієнічних умов підприємств різної сфери (зокрема, громадського харчування, охорони здоров’я, дитячих закладів та ін.), або ж здійснювати незалежні експертизи умов праці. Нарешті, вони можуть вимагати перевірки документації щодо заробітної плати, соціального страхування, компенсацій тощо.

Це нормативне положення має історичне підґрунтя. За радянських часів профспілки були дуже потужною силою, а інспектори профспілок (також іменовані «технічними інспекторами») мали повноваження, подібні до прав і повноважень державних інспекторів, включно з повноваженнями зупиняти діяльність підприємств у разі грубого порушення ними закону, аж до закриття підприємства. У 1991-1992, після розпаду СРСР, правова реформа позбавила технічних інспекторів такого права, залишивши реальні інспекційні повноваження, з правом накладати санкції, лише за державними інспекторами. Сьогодні профспілки можуть надавати допомогу державним інспекторам в їх діяльності, можуть звертатися із запитами до роботодавців, однак, як вже зазначалося, такі запити є обов’язковими не для виконання, а лише для розгляду і надання відповіді.

Водночас, з цього загального правила з’явилось одне виключення. Інспектори профспілок у вугледобувній галузі знов набули владні інспекційні повноваження на додаток до повноважень громадських інспекторів, внаслідок прийняття 2 вересня 2008 р. Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Статтею 10 цього Закону («Прикінцеві положення») було внесено зміни до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і надано право технічній інспекції профспілок галузевого рівня, що здійснює контроль за дотриманням умов праці та техніки безпеки у відповідній галузі, зупиняти ведення робіт на підприємстві у разі грубих порушень правил техніки безпеки та охорони праці.

У 1993 в Україні нараховувалося 3,000 технічних інспекторів профспілок. Сьогодні їх залишилося лише 200. Представники профспілок у ході аналізу, здійсненого в межах даного проекту, висловили одностайне бажання відродити реальні інспекційні повноваження профспілок і їх право припиняти діяльність. Одним із їх головних аргументів було те, що державні інспектори повинні попередити підприємство, яке буде перевірятися, як мінімум за 10 днів до перевірки, якими б не були обставини (навіть у випадку крупної промислової аварії). З іншого боку, технічні інспектори, апріорі вже присутні на місці (за умови, що первинна профспілкова організація включає когось із відповідною компетенцією) і в змозі одразу призупинити / припинити діяльність підприємства у випадку серйозного ризику промислової аварії.

Представники профспілок, з якими ми зустрічались, вказували на те, що у 2010 р. кількість державних інспекційних перевірок, в яких брали участь технічні інспектори, зросла на 12% порівняно з 2009. Вони також вказували на те, що 65% приписів державних інспекцій, наданих за участі технічних інспекторів профспілок, мали позитивне реагування.