Основні засади політики сталого розвитку м.Києва: екологічні пріоритети

Основним завданням розвитку Києва у ХХІ столітті є забезпечення сталого збалансованого розвитку міста як столиці України.

Сталий розвиток м.Києва як і будь-якого населеного пункту – це економічно, соціально та екологічно збалансоване вирішення завдань щодо досягнення запланованих результатів функціонування міста в перспективі. При чому екологічна складова сталого розвитку виступає на перший план і є пріоритетною, порівняно з досягненням економічних та соціальних результатів, бо стан навколишнього природного середовища за сучасних умов є визначальним фактором життєзабезпечення.

Саме тому одним із найважливіших програмних принципів стратегії перспективного соціально-економічного розвитку м.Києва у ХХІ столітті є необхідність екологічної експертизи кожного рішення місцевої влади, яке може торкатися впливу на навколишнє природне середовище в місті.

Екологічна політика в столиці має створити умови для забезпечення антропогенного впливу на довкілля не вище нормативно допустимого рівня, досягнення та підтримання життєзабезпечуючих якостей природної екосистеми до рівня, що гарантує екологічну безпеку територіальної громади міста. В Києві буде забезпечено ефективне використання природних ресурсів, що означатиме створення системи гарантій їхнього раціонального використання та збереження для майбутніх поколінь, буде забезпечена участь міста у формуванні глобальної системи екологічної безпеки на основі активної співпраці з іншими регіонами України, з усіма країнами і міжнародними організаціями в галузі збереження біосфери – середовища існування людини.

Політика сталого розвитку означає, що екологічна політика в м.Києві (як її складова) має передбачати дотримання деяких принципів, які й визначають сталий розвиток міста:

По-перше, це означає відмову від практики орієнтації процесу розвитку тільки на традиційні економічні показники, зокрема на темпи та обсяги росту ВВП. Необхідно забезпечити в результаті розвитку не тільки досягнення певних економічних зрушень, але й екологічну стабільність (не порушити навколишнє середовище). Звичайно, для досягнення стійкого сталого розвитку захист навколишнього середовища не може розглядатися окремо, у відриві від забезпечення виконання намічених завдань економічного та соціального характеру. Треба в кожному конкретному випадку знаходити прийнятний баланс між економічним розвитком і збереженням природи. Саме тому, намічаючи розвиток м.Києва у ХХІ столітті, необхідно брати до уваги не тільки завдання щодо нарощування економічного потенціалу міста та вирішення соціальних проблем населення, але й забезпечити при цьому збереження “природного капіталу”. Тому соціально-економічний розвиток має супроводжуватися обов’язковою оцінкою (експертизою) екологічних наслідків управлінських рішень і здійснюватися на основі всебічного ресурсо- та енергозбереження. Зокрема, жодне дерево в місті не може бути зрублене без висновку екологічної експертизи.

По-друге, це означає необхідність збільшення значення державного регулювання процесів вирішення проблем якості життя населення. Необхідно забезпечити оптимальне взаємовідношення важелів державного управління та ринкового регулювання соціально-економічного розвитку.

Проблема полягає в тому, що ринкові механізми не передбачають вирішення проблем соціального та екологічного характеру як таких, що не забезпечують прибутковості. Тому проблеми охорони природи мають вирішуватися на основі жорсткого державного регулювання, в тому числі й економічними методами.

По-третє, це означає необхідність раціонального природокористування та ефективного використання всіх видів ресурсів, особливо природного походження. В цьому плані важливе значення має інноваційна політика, спрямована на підвищення ефективності ресурсоспоживання, зниження обсягів відходів, які утворюються в процесі виробництва та споживання, а також широке використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів.

Таким чином, на сучасному етапі взаємодії суспільства і природи необхідним і обов’язковим є дотримання принципу досягнення максимально можливої прибутковості (економічної вигоди) при обов’язковому збереженні динамічної рівноваги у геосистемі, що досягається в тому випадку, коли техногенне навантаження не перевищує гранично допустиму межу стійкості природного середовища. Тільки за такої умови соціально-економічний розвиток столиці України можна буде вважати прийнятним як такий, що відповідає засадам сталого розвитку.