Тимчасові санітарні правила і норми улаштування, обладнання, утримання притулків для неповнолітніх та організація харчування і медичного забезпечення дітей

ДСанПіН 5.5.3.052-99

(Скорочено)

Державні санітарні правила і норми розроблені вперше і підготовлені з урахуванням останніх наукових розробок та досліджень в умовах існуючих в Україні притулків неповнолітніх для дітей від 3 до 18 років.

Призначені для завідуючих, вчителів, вихователів і медичного персоналу притулків для неповнолітніх, працівників керівних органів освіти, Державного Комітету України у справах сім’ї та молоді, санітарно-епідеміологічної служби.

Посадові особи і громадяни України, які допустили порушення державних санітарно-гігієнічних правил і норм, можуть бути притягнені до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у відповідності з діючим законодавством.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Притулок для неповнолітніх є закладом соціального захисту, що створений для тимчасового перебування у перебування у ньому дітей і підлітків віком від 3 до 18 років які: заблукали; були покинуті батьками або піклувальниками; жебракують і місце знаходження їх батьків не встановлено; залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів; залишили сім’ю чи заклад освіти; вилучені кримінальною міліцією у справах неповнолітніх із сімей, перебування яких загрожувало їх життю і здоров’ю; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій; не мають постійного місця проживання і засобів для життя; самі звернулися за допомогою до адміністрації притулку;

1.2. Головним завданнями поставленими суспільством перед притулками є створення належних житлово- побутових і психо-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності неповнолітніх дошкільного та шкільного віку, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля.

2. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО РОЗМІЩЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

2.1 Земельні ділянки дитячих притулків краще розміщувати поблизу зелених масивів. Вони повинні бути достатньо віддалені і захищені від магістральних вулиць і доріг з інтенсивним транспортним рухом та інших джерел забруднення повітря, води, грунтів, мати зручні під’їзні шляхи.

При визначені загальної площі земельної ділянки, переліку майданчиків та їх обладнання необхідно враховувати специфіку використання ділянки у оздоровчо-виховних цілях.

На ділянках притулків необхідно проводити зонування території. Обладнання окремих елементів тереторії слід проводити з урахуванням педагогічних, гігієнічних та протипожежних вимог.

2.2. Площу земельної ділянки слід приймати, як правило, з урахуванням 140-160м на одне місце при місткості притулку до 160 місць.

2.3. В умовах реконструкції та недостачі території площу земельної ділянки допускається зменшувати на 15-20%. Щільність забудови має бути не більше 20%.

2.4. Площа озеленення ділянки повинна бути не нижче 50% її загальної території. Заборонено використання рослин з отруйними плодами, а також колючих чагарників.

2.5. На території земельної ділянки повинні бути передбачені такі функціональні зони: фізкультурно-спортивна; відпочинку; навчально-дослідна; господарська.

Може виділятися також зона ізолятора, приймального та карантинного відділень, якщо вони розміщуються в окремому корпусі.

2.5.1. У фізкультурно-спортивній зоні розміщуються майданчики: легкоатлетичні, для спортивних ігор (ручний м’яч, волейбол, баскетбол), для гімнастики, комбінований для волейбола та баскетбола, для настільного тенісу. У цій зоні можливо також розміщення гідро майданчиків з плес кальним басейном, фонтанчиками або геліодушовими.

2.5.2. У зоні відпочинку розміщуються майданчики з тіньовими навісами, майданчики для рухливих ігор дітей дошкільного віку, для ігор дітей молодшого шкільного віку, для ігор дітей середнього та старшого шкільного віку.

Площа ігрових майданчиків приймається 6-8 м² на одну дитину із розрахунку одночасної присутності всіх дітей дошкільного віку та 40-50% дітей шкіль­ного віку. Майданчики повинні мати трав’янисту – піщане покриття. Тіньові навіси площею 2 м² на 1 місце повинні прилягати до ігрових майданчиків і можуть використовуватися для проведення ігор у несприятливу погоду, а також на можливість проведення занять для дошкільників та дітей молодшого шкільного віку.

Ігрові майданчики для активного та тихого відпочинку бажано розміщувати біля виходів до житлових осередків та секцій будівель. Майданчики для тихого відпочинку бажано розміщувати на віддалі від спортивної зони та майданчиків для рухливих ігор, розділяючи їх насадженнями чагарника та дерев.

2.5.3. Навчально дослідна зона включає ділянки овочевих та польових культур, розсадника, плодового саду та ягідника, колекційно- декоративних рослин, а також для парника та теплиці.

2.5.4. Господарська зона повинна бути ізольована від дитячих майданчиків, розміщуватись збоку входу до харчоблока та пральні. На господарській майданчик передбачається самостійний в’їзд, на відокремлений від входів на ділянку. На господарському майданчику, або суміжно з ним, можуть розміщуватися сарай, овочесховище, службовий гараж, навіси для інвентаря та обладнання, місце під пристрій для сушіння білизни, провітрювання матраців та постільних речей, а також стаціонарний сміттєзбірник або сміттєзбиральні контейнери на бетонному або асфальтованому покритті з огородженням висотою не менше 1,6 метрів. Відстань від сміттєзбірника (контейнерів) до будинку повинна бути не меншою 25 м.

2.6. Ширина захисної земельної смуги на межі, по периметру земельних ділянок залежить від щільності посадки, конструкції та особли­востей дерев чи чагарників і повинна прийматися не меншою 1,5м., а збоку розташування джерел забруднення і шуму- 3-5м і більше.

2.7. Ділянки для притулків повинні мати огорожу заввишки 1,6-2,0м.

3. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО НАБОРУ ПРИМІЩЕНЬ ПРИТУЛКІВ

Набір приміщень в притулках:

3.1.1. Приймальна група приміщень із санпропускником, дезкамерою.

3.1.2. Карантинна група приміщень із вестибулем, роздягальнею, ізоляційною палатою для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку; ізоляційною палатою для дівчаток середнього і старшого шкільного віку; ізоляційно палатою для хлопчиків середнього і старшого шкільного віку; кімнатою денного перебування; буфетною; туалетними (д, х), душовими (д, х);

3.1.3. Ізолятор з приймальнею, палатами на 1 місце, на 2 місця, на 3 місця, кімнатою чергової медичної сестри, буфетною-роздягальнею, душовою, туалетною, приміщення для приготування дезрозчинів та зберігання притирального інвентаря. Кількість місць в ізоляторі визначається із розрахунку не менше 5% від загальної місткості притулку;

3.1.4. Медична група приміщень із кабінетом лікаря, кабінет старшої медичної сестри, процедурно-стерилізаційною. Фітотерапевтичний кабінет, фізіотерапевтичний кабінет, кабінет ЛФК, аптека, стоматологічний кабінет, кімната психологічного розвантаження (для дітей), логопедичний кабінет- по можливості.

3.1.5. Ячейка для дошкільної групи з набором приміщень: гардеробна (роздягальна); кімната для сушки одягу, кімната для зберігання особистих і сезонних дитячих речей; спальні кімнати площею із розрахунку не менше 3 м² на одну дитину; ігрові; буфетна; туалет; ванно- душова; кладова;

3.1.6. Ячейка для молодших школярів з набором приміщень: гардеробна з кімнатою для сушки одягу і взуття; спальні кімнати окремі для дівчаток і хлопчиків площею із розрахунку не менше 4 м² на одну дитину; ігрова; кімната для приготування уроків; кімната для збереження особистих і сезонних речей; кімната для чищення, прасування і ремонту одягу; кімната чергових вихователів із санвузлом; туалети з умивальними; ванно-душові з роздягальнями;

3.1.7. Ячейка для дітей середнього шкільного віку: гардеробна з кімнатою для сушки одягу і взуття; спальні кімнати окремі для дівчаток і хлопчиків; кімната відпочинку; кімната приготовлення уроків; кімната для збереження особистих і сезонних речей; кімната для чищення, прасування і ремонту одягу; кімната чергових вихователей із санвузлом; туалетні з умивальними; кімната гігієни для дівчат; ванно- душові з роздягальними;

3.1.8. Ячейка для дітей старшого шкільного віку: гардеробна, кімната для сушки одягу і взуття; спальні кімнати окремі для дівчаток і хлопчиків; кімната відпочинку; кімната приготовлення уроків; кімната для чищення, прасування і ремонту одягу; кімната чергових вихователів із санвузлом; туалетні з умивальними; кімната гігієни для дівчат; ванною душові з роздягальними;

3.1.9. Загальні приміщення (зал для музичних занять з кладовою, фізкультурний зал з кладовою, ігротека, бібліотека, читальний зал, майстерні (гурткові- швейні, ручної праці тощо), кабінет кулінарії. Кабінет профорієнтації;

3.1.10. Адміністративні приміщення (кабінет завідуючого, кабінет заступника по учбово- виховній роботі, канцелярія, бухгалтерія, методичний кабінет, кабінет психологічного розвантаження персоналу (по можливості), складські приміщення, душова для персоналу, санвузол для персоналу; кімната для зустрічі з батьками (по можливості); обслуговуючі майстерні;

3.1.12. Пачечна з кімнатою сортировки білизни, кімнатою для брудної білизни, пральної з прасувальною, сушильною, кімнатою для чистої білизни, кастелянкою.

3.2. Площі всіх приміщень притулків визначаються відповідно вимог діючих нормативних документів МОЗ України щодо будинків дитини і шкіл – інтернатів, а також вимог ДБН В.2.2- 4-97 «Будинки та споруди дитячих дошкільних закладів»; ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів»; ДБН В.2.2-2-97 «Громадські будинки та споруди».

4. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО САНІТАРНО-ТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ І ОСВІТЛЕННЯ ПРИТУЛКІВ

4.1. Будівлі притулків повинні бути обладнанні водо­проводом, мати гаряче водопостачання і каналізацією.

4.2. Всі притулки повинні забезпечуватися доброякісною питною водою у відповідності із ДСанПіН «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарського водопостачання» № 136/1940 від 15.04..1997 р.

4.3. Будівлі притулків повинні бути обладнанні системами центрального опалення і вентиляції.

4.4. В сільських населених пунктах допускається пічне опалення притулків. Місцеві органи санепіднагляду повинні здійснювати контроль за вмістом окису вуглецю не менш 2 разів на рік протягом опалювального сезону.

4.5. Температура повітря в приміщеннях має бути диференційованою в залежності від призначення приміщення і віку перебуваючих в них дітей.

В опалювальний сезон температура має бути: в спальнях – не ‹ 18, в кімнатах для занять і майстернях – 16, в ізоляторі – 20.

4.6. Відносна вологість повітря в приміщеннях з перебуванням дітей і підлітків приймається 40-55 %; в кухні і пральній до 60-70 %.

4.7. Приміщення з постійним перебуванням дітей і підлітків (спальні, кімнати відпочинку, кімнати для приготування уроків та інші) повинні забезпечуватися чистим свіжим повітрям при кратності повітря обміну 1,5.

4.8. В приміщеннях притулків повинно передбачатися безпосередньо природне освітлення.

Природнє освітлення повинно бути достатньо по силі, рівномірним і без баскості.

Зона освітлення, яка забезпечує високий рівень зорової функції – 1000 – 1200 лк.

Рекомендований в приміщеннях притулків рівень природного освітлення (600лк) на робочій поверхні можливий при КПО = 2,5 %, а оптимальний рівень (1200лк) – при КПО =5 %.

Глибина приміщень для занять і ігрових в при­тулках при односторонньому освітленні не повинна бути більш ніж 6 м. При більшій глибині приміщень повинно бути або двостороннє паралельне або кутове розміщення вікон.

4.9. Джерела штучного освітлення повинні забезпечувати достатнє і рівномірне освітлення всіх приміщень.

При використанні люмінесцентних ламп освітлення кімнат відпочинку, ігрових, спортивного залу має бути не менш 200лк на рівні 0,5м. від підлоги, освітлення кімнат для занять та крукових 300лк, в спальнях та палатах ізолятору – 75 лк на рівні 0,5 м. від підлоги.

Освітлювальна апаратура повинна забезпечувати рівномірне розсіяне світло.

Загальна електропотужність в приміщеннях повинна складати 900Вт, а питома – 15-18 Вт/м².

При використанні ламп розжарювання рівень освітлення повинен бути 100 лк. Загальна електропотужність повинна складати 1800 Вт/м²., а питома -30-36 Вт/м².

В притулках забороняється використовувати нові типи ламп і освітлювальної арматури без дозволу санепідслужби.

Освітлення тільки штучним світлом допускається в приміщеннях кладових, охолоджувальних камерах при кухні, допоміжних приміщеннях для працівників кухні, інвентарних і душових при спортивному залі.

Електротехнічне устаткування приміщень притулків повинно відповідати вимогам СНіП ІІ-4-79 «Природнє та штучне освітлення».

5. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ І МЕБЛІВ

5.1. Обладнання і меблі в приміщеннях притулків мають відповідати зросту і віковим особливостям дітей і підлітків від 3-х до 18-ти років, враховувати гігієнічні і педагогічні вимоги.

5.2. Розміри столів, стільців і ліжок повинні відповідати вимогам діючих ДСТУ на функціональні розміри меблів для дітей і підлітків кожної вікової групи, а також вимогам ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів»; ДБН В.2.2-4-97 «Будинки та споруди дитячих дошкільних закладів.

5.3. При розміщенні обладнання і меблів в приміщеннях притулків необхідно керуватися вимогами діючих СНіПів і Методичних вказівок про використання меблів в дитячих будинках і школах інтернатах.

6. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ У ПРИТУЛКАХ

Їжа повинна забезпечувати фізіологічні потреби дітей в основних харчових речовинах та енергії, щоб задовольнити енергетичні, пластичні і інші потреби організму, який розвивається (табл.. 6.1). Їжа повинна містити усі необхідні харчові речовини – білкі, жири, вуглеводи, мінеральні речовини і вітаміни в такій кількості і в такому співвідношенні, які б відповідали потребам дитини з урахуванням віку, статі, стану здоров’я, умов життя і виховання. Важливе значення має дотримання режиму харчування, тобто правильного розподілу їжі по прийомам протягом дня, кількісного та якісного складу добового раціону їжі. Найбільш фізіологічним є 4-разовий прийом їжі в чітко установлені години з інтервалами між ними 3-4 години. Це забезпечить ритмічність травлення, хороший апаетит, високу ступінь перетравлення та засвоєння їжі.

При порціону ванні страв треба враховувати індивідуальні можливості дитини – стан здоров’я, апетит, відношення до окремих страв.

Таблиця 6.1.

Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах і енергії для дитячого населення України (грамів в день на 1 дитину)

Вікові групи	Енергія,	Білки, г	Жири, г	Вуглеводи, г
ккал	всього	тваринні
0-3 міс.*		2,2	2,2	6,5 (0,7**)
4-6 міс.*		2,6	2,5	6,0 (0,7**)
7-12 міс.*		2,9	2,3	5,5 (0,7**)
1-3 роки
6 років
11-13 р. (хлопчики)
11-13 р. (дівчатка)
14-17 р. (юнаки)
14-17 р. (дівчата)

Примітка: *для дітей 0-12 місяців життя норма потреб приведена із розрахунку на 1 кг маси тіла;

**0,7-добова потреба у рослинному маслі (із розрахунку на 1 кг маси тіла).

Раціональне харчування в закладах забезпечується правильно складеним меню. Перспективне меню (10-денне чи 2-х тижневе) складається на зимово-весняний і літньо-осінній періоди року з урахуванням наявності сезонних продуктів: свіжих овочів, фруктів, ягід чи консервованих фруктів, овочів, сухофруктів, квашених овочів, соків, варення і т. ін. В якості приправ та спецій у літній період широко використовується зелень (петрушка, укроп, сельдерей та інш.) у зимовий – лавровий лист, лимонний сік чи лимонну кислоту, парникову зелень. При відсутності натуральних продуктів (м’яса, риби, овочів) можуть використовуватися консерви промислового виготовлення – харчові продукти, які підлягають спеціальній обробці з метою підвищення їх стійкості при збереженні. Використання їх дозволяється тільки після термічної обробки для приготування перших (гарячих) та других страв.

При складанні меню краще починати з обіду, потім переходити до сніданку і вечері. Важливо правильно сумістити продукти і страви в кожний із прийомів їжі. Якщо на перше подають розсольник, овочеві супи, борщі, то на друге треба давати гарнір із круп макаронних виробів, комбінований гарнір, а також салат з овочів чи овочі. Якщо на перше приготували круп’яні супи, то на друге рекомендують даватина гарнір овочеві страви.

Перед обідом дітям рекомендують давати свіжі овочі чи соління (морква, цибуля, часник, помідор, огірок та ін.) в кількості 10-50г, що буде сприяти підвищенню апетиту та кращому засвоєнню їжі.

7. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

7.7. Проведення первинного огляду і діагностичного обстеження.

Метою первинного огляду є виявлення у дитини інфекційних, або паразитарних хвороб, що можуть негативно вплинути на стан здоров’я і погрожувати розповсюдженню цих хвороб.

Первинний огляд дитини, яка поступає у притулок, необхідно проводити дотримуючись схеми, наведеної в додатку №5.

Якщо дитина поступає в притулок з невідомого оточення, неблагополучної сім’ї, з метою попередження погіршень епідемічної ситуації її необхідно ізолювати від колективу та обстежити щодо інфекційних захворювань до отримання результатів аналізу. В тому випадку, якщо в притулку не має умов для ізоляції (спеціальні приміщення, бокси, ізолятори), краще за все домовитись про це з дитячим стаціонаром для тимчасового розміщення дитини, де вона може пройти необхідні обстеження.

Лабораторне обстеження включає: мазки на дифтерійну паличку; бактеріологічний аналіз на предмет збудників кишкових інфекційних захворювань (дизентерія, сальмонелез, ентеробіоз); мазки із статевих органів на захворювання, що передаються статевим шляхом; аналіз крові на сифіліс (реакція Вассермана), СНІД; загальний аналіз крові; загальний аналіз сечі; туберкульозна діагностика (реакція Манту).

Діагностичне обстеження включає в себе також огляд дитини стоматологом, отоларингологом, психіатром, психоневрологом, алергологом, дерматологом та іншими спеціалістами.

7.9. Нагляд за станом здоров’я дітей притулку.

Це завдання стоїть не тільки перед лікарями, а й перед педагогами-вихователями. Постійний нагляд за дітьми дозволяє своєчасно виявлять відхилення у їх поведінці і визначати стан здоров’я. Важливе місце належить веденню журналу нічних чергувань, в якому співробітники фіксують найбільш важливі події, які відбулися протягом ночі, особливо в період адаптації дітей в перші дні після прийняття їх до притулку. Обов’язково необхідно контролювати динаміку ваги і росту.

7.11. Проведення оздоровчих заходів.

В умовах притулку слід застосовувати не медикаментозні оздоровчі заходи, які сприяють підвищенню захисних сил організму, зміцненню фізичного здоров’я, покращують адаптаційні можливості дітей до дії різних факторів ризику. Основними оздоровчими факторами є 6 рухова активність (ранкова гімнастика, водні та повітряні загартовуючи процедури, заняття фізичною підготовкою, спортивні та рухливі ігри, трудові справи), максимальне перебування на відкритому повітрі, раціональне харчування, фітотерапія, психологічна корекція. Вони проводяться силами медичних працівників, психолога, вихователів, які навчені заходам малої психотерапії. Влітку за допомогою місцевих органів соціального захисту бажано організовувати оздоровлення дітей у санаторіях, таборах, де з ними могли б працювати психологи. У зимовий період бажано залучати спонсорів для проведення вітамінотерапії, наповнення меню харчовими інгредієнтами відповідно до потреб та специфіки дитячого контингенту.

7.12. Лікування в умовах притулку

Діти, які знаходяться у притулку, в переважній більшості мають високий рівень нервово-психічних та інфекційних захворювань. Це обумовлено тим, що багато з них ще до народження, а також під час пологів перебували під впливом різних факторів, несприятливих для здоров’я. Організм дитини має надзвичайно високу здатність до адаптації, тому правильне виховання і своєчасно розпочате лікування здатні скоригувати навіть дуже важкі порушення, обумовлені патологією внутріутробного розвитку і пологів.

В залежності від характеру захворювань дитини та можливостей лікування необхідно здійснювати:

· в умовах притулку (хронічні захворювання, затримки психічного і мовного розвитку, залишкові прояви раннього органічного ураження головного мозку і пов’язані з ним порушення поведінки, простудні захворювання);

· амбулаторно, в поліклініці, коли необхідна спеціалізована допомога (фізіо-терапевтичні процедури, стоматологічна допомога);

· в лікарні, якщо поступили діти з інфекційними та важкими хронічними захворюваннями, для проведення операцій (видалення носоглоткових мигдаликів тощо);

· У спеціалізованих санаторіях (наприклад, туберкульозна інтоксикація).

Питання лікування дітей з іншими захворюваннями повинні вирішуватись в залежності від можливостей регіону, де розташований притулок.

Додаток 1

Штатні нормативи

№	Посада (професія)	Штатні нормативи посад в притулку для неповнолітніх з кількістю 50 вихованців
	Вихователь-методист
	Психолог	0,5
	Лікар-педіатр	0,5
	Сестра-медична
	Помічник вихователя
	Кухар
	Підсобний робітник
	Кастелянка
	Черговий з режиму
	Дезінфектор	0,5

НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

9. ГОСТ 11016-93 «Стулья ученические. Типы и функциональные размеры».

14. ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень».

15. СанПІН №42-121-4719-88 «Влаштування, обладнання і утримання гуртожитків для робітників, студентів, учнів середніх учбових закладів і ПТУ».

17. Методичні вказівки №322585 «Про використання шкільних меблів».

18. Методичні вказівки №2817-83 «Про використання меблів в дитячих дошкільних закладах».

21. МВК 5.10.2.024-99 «Методичні вказівки з санітарно-мікробіологічного контролю предметів вжитку та обладнання закладів для дітей та підлітків».

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Головного державного

санітарного лікаря України

30 грудня 1998р. №9