Організація охорони праці в сільськогосподарських підприємствах

Організація охо­ро­ни праці у сільсь­ко­му гос­по­дарстві і

АПК - це пе­ред­ба­че­ний чин­ним за­ко­но­дав­ством ком­плекс заходів що­до дер­жав­но­го ре­гу­лю­ван­ня охо­ро­ни здо­ров'я працівників АПК, забез­печення ви­ко­нан­ня ос­нов­них вимог за­ко­но­дав­ства з охо­ро­ни праці без­посередньо на підприємствах, до­дер­жан­ня кож­ним працівни­ком пра­вил і норм з охо­ро­ни праці.

Відповідно до За­ко­ну України «Про охо­ро­ну праці» (далі - За­кон), дія якого по­ши­рюється на всіх юри­дич­них та фізич­них осіб, які відповідно до за­ко­но­дав­ства ви­ко­ри­сто­ву­ють най­ма­ну працю, та на всіх пра­ц­ю­ю­чих, обов'язок ство­рен­ня на ро­бо­чо­му місці в кож­но­му струк­тур­но­му підрозділі умов праці відповідно до нормативно-право­вих актів, а також за­без­пе­чен­ня до­дер­жан­ня вимог за­ко­но­дав­ства щодо прав працівників у галузі охо­ро­ни праці по­кла­дається на ро­бо­то­дав­ця. З цією метою ро­бо­то­да­ве­ць за­без­пе­чує функціону­ван­ня си­сте­ми управ­ління охо­ро­ною праці, яка ство­рюється суб'єктом гос­по­да­рю­ван­ня і має пе­ред­ба­ча­ти підго­тов­ку, прий­нят­тя та реалізацію за­в­дань щодо здійс­нен­ня організаційних, технічних, санітар­но-​гігієнічних та ліку­вально-профілак­тич­них заходів, спря­мо­ва­них на збе­ре­жен­ня життя, здо­ров'я та пра­це­з­дат­ності най­ма­них працівників у про­цесі їх тру­до­вої діяль­ності.

Для цього ро­бо­то­да­ве­ць ство­рює відповідні служ­би і при­зна­чає по­са­до­вих осіб, які за­без­пе­чу­ють вирішення кон­крет­них пи­тань охоро­ни праці, за­твер­джує інструкції про їх обов'язки, права та відповідаль­ність за ви­ко­нан­ня по­кла­де­них на них функцій, а також кон­тро­лює їх до­дер­жан­ня. Для функціону­ван­ня си­сте­ми управління охо­ро­ною праці ро­бо­то­дав­цем на основі ст. 15 За­ко­ну та Ти­по­во­го по­ло­жен­ня про служ­бу охо­ро­ни праці, за­твер­дже­но­го на­ка­зом Держ­на­гля­до­хо­рон­праці від 15 ли­сто­па­да 2004 р. № 255 ство­рюється служ­ба охо­ро­ни праці, яка підпо­ряд­ко­вується без­по­се­ред­ньо ро­бо­то­дав­цю, ним же ро­з­роб­ляється і за­твер­джується По­ло­жен­ня про служ­бу охо­ро­ни праці відповідного підприємства.

Служ­ба охо­ро­ни праці ство­рюється на підприємствах з кількістю пра­ц­ю­ю­чих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю пра­ц­ю­ю­чих менше 50 осіб функції служ­би охо­ро­ни праці мо­жуть ви­ко­ну­ва­ти в по­рядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготов­ку. На підприємстві з кількістю пра­ц­ю­ю­чих менше 20 осіб для вико­нання функцій служ­би охо­ро­ни праці мо­жуть за­лу­ча­ти­ся сто­ронні спе­ціалісти на договірних за­са­дах, які мають ви­роб­ни­чий стаж ро­бо­ти не менше трьох років і прой­шли нав­чан­ня з охо­ро­ни праці. Ліквідація служ­би охо­ро­ни праці до­пус­кається тільки в разі ліквідації підприєм­ства чи при­пи­нен­ня ви­ко­ри­стан­ня най­ма­ної праці фізич­ною осо­бою.

Служ­ба охо­ро­ни праці ви­ко­нує цілий ряд функцій, пе­ред­ба­че­них ч. 3 Ти­по­во­го по­ло­жен­ня по служ­бу охо­ро­ни праці. Серед них можна на­зва­ти на­ступні: ро­з­роб­ка ком­плекс­них заходів з охо­ро­ни праці; пе­ревірка до­три­ман­ня працівни­ком вимог нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів з охо­ро­ни праці; скла­дан­ня звітності з охо­ро­ни праці на підприємстві за вста­нов­ле­ни­ми фор­ма­ми; про­ве­ден­ня вступ­но­го, періодич­но­го, по­запланового інструк­та­жу та нав­чан­ня з охо­ро­ни праці; роз­гляд скарг, заяв працівників з пи­тань охо­ро­ни праці; участь у розсліду­ванні не­щасних ви­падків, про­фесійних за­хво­рю­вань та аварій на ви­роб­ництві та ін.

З метою за­без­пе­чен­ня про­порційної участі працівників у вирішен­ні будь-​яких пи­тань без­пе­ки, гігієни праці та ви­роб­ни­чо­го се­ре­до­ви­ща на підприємстві за рішен­ням тру­до­во­го ко­лек­ти­ву може створювати­ся комісія з пи­тань охо­ро­ни праці. До її скла­ду вхо­дять представни­ки ро­бо­то­дав­ця та про­фесійної спілки, а також упов­но­ва­жені наймани­ми працівни­ка­ми особи, спеціалісти з без­пе­ки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до Ти­по­во­го по­ло­жен­ня про комісію з пи­тань охо­ро­ни праці підприємства, за­твер­дже­но­го на­ка­зом Держгірпром­на­гля­ду від 21 бе­рез­ня 2007 р. № 55. Комісія є постійно діючим кон­суль­та­тив­но-​до­рад­чим ор­га­ном. Комісія раз на рік звітує про вико­нану ро­бо­ту на за­галь­них збо­рах (кон­фе­ренції) тру­до­во­го ко­лек­ти­ву. Рішення комісії оформ­люється про­то­ко­лом та мають ре­ко­мен­дацій­ний ха­рак­тер.

До обов'язків ро­бо­то­дав­ця з охо­ро­ни праці вхо­дить за влас­ний ра­хунок за­без­пе­чен­ня фінан­с­у­ван­ня та організація про­ве­ден­ня поперед­нього та періодич­но­го ме­дич­них оглядів працівників, зай­ня­тих на важ­ких ро­бо­тах, ро­бо­тах зі шкідли­ви­ми чи небез­печ­ни­ми умо­ва­ми праці або таких, де є по­тре­ба у про­фесійному доборі, щорічного обов'язково­го ме­дич­но­го огля­ду осіб віком до 21 року. Скла­дан­ня переліків профе­сій і посад, згідно з якими працівники по­винні про­хо­ди­ти обов'язкові по­пе­редні і періодичні ме­дичні огля­ди, по­кла­дається на служ­бу охоро­ни праці підприємства. По­ря­док про­ве­ден­ня ме­дич­них оглядів праців­ників пев­них ка­те­горій за­твер­дже­ний на­ка­зом Міністер­ства охо­ро­ни здо­ров'я від 21 трав­ня 2007 р. № 246. Цей же нор­ма­тив­ний до­ку­мент містить і Перелік шкідли­вих та небез­печ­них фак­торів ви­роб­ни­чо­го се­редовища і тру­до­во­го про­це­су, при роботі з якими обов'яз­ко­вий попе­редній (періодичні) ме­дичні огля­ди працівників. У сільсь­ко­му госпо­дарстві та­ки­ми фак­то­ра­ми є вплив на організм лю­ди­ни пе­сти­цидів, до­брив, збуд­ників інфекційних за­хво­рю­вань тва­рин та лю­ди­ни, вібрація, шум, підви­ще­на тем­пе­ра­ту­ра тощо.

Стат­тя 18 За­ко­ну по­кла­дає на ро­бо­то­дав­ця і обов'язок проведен­ня для працівників інструк­тажів з охо­ро­ни праці (які за ха­рак­те­ром і часом про­ве­ден­ня поділя­ють­ся на вступ­ний, пер­вин­ний, по­втор­ний, по­за­пла­но­вий та цільо­вий), нав­чан­ня з охо­ро­ни праці, з на­дан­ня пер­шої ме­дич­ної до­по­мо­ги по­терпілим від нещас­них ви­падків і пра­вил поведінки під час ви­ник­нен­ня аварій. Ці за­хо­ди про­во­дять­ся за ра­хунок ро­бо­то­дав­ця на підставі Ти­по­во­го по­ло­жен­ня про по­ря­док про­ведення нав­чан­ня і перевірки знань з пи­тань охо­ро­ни праці, затвер­дженого на­ка­зом Держ­на­гля­до­хо­рон­праці від 26 січня 2005 р. № 15. На підприємствах на основі Ти­по­во­го по­ло­жен­ня, з ураху­ван­ням спе­цифіки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва та вимог нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів з охо­ро­ни праці, ро­з­роб­ля­ють­ся і за­твер­джу­ють­ся від­повідні по­ло­жен­ня підприємств про нав­чан­ня з пи­тань охо­ро­ни праці, а також фор­му­ють­ся пла­ни-​графіки про­ве­ден­ня нав­чан­ня та перевір­ки знань з пи­тань охо­ро­ни праці, з якими мають бути ознай­ом­лені працівники. Працівники та по­са­дові особи, які не прой­шли нав­чан­ня, інструк­таж і перевірку знань з пи­тань охо­ро­ни праці, не до­пус­ка­ють­ся до ро­бо­ти.

Для де­я­ких видів робіт, так зва­них робіт з підви­ще­ною небезпе­кою, потрібне спеціальне нав­чан­ня та щорічна перевірка знань з охо­рони праці. Перелік робіт з підви­ще­ною небез­пе­кою для кон­крет­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства за­твер­джується ро­бо­то­дав­цем на підставі на­ка­зу Держ­на­гля­до­хо­рон­праці від 26 січня 2005 р. № 15. До таких робіт у сільсь­ко­му гос­по­дарстві відно­сять:

- ро­бо­ти, пов'язані з ви­роб­ниц­твом, зберіган­ням, транспортуван­ням та за­сто­су­ван­ням агрохімікатів, пе­сти­цидів, гербіцидів;

- управління трак­то­ра­ми і самохідним тех­но­логічним устаткуван­ням;

- ро­бо­ти на цукро­вих за­во­дах із об­слу­го­ву­ван­ня цен­три­фуг і транс­портерів;

- про­ве­ден­ня робіт у си­ло­сах, при­зна­че­них для різної сільськогос­подарської про­дукції, в ва­го­нах-​зер­но­во­зах;

- ро­бо­ти з об­слу­го­ву­ван­ня і ре­мон­ту аспіраційних та пнев­мот­ранс­порт­них си­стем на підприємствах зі зберігання і пе­ре­роб­ки зерна;

- ро­бо­ти з роз­ван­та­жен­ня, скла­дан­ня і зберігання зер­но­вих та олійних куль­тур, висівок, ма­ку­хи і шротів на­си­пом і в за­та­ре­но­му ви­гляді;

- ро­бо­ти з об­слу­го­ву­ван­ня бугаїв-плідників, кнурів і же­ребців.

На ро­бо­тах зі шкідли­ви­ми і небез­печ­ни­ми умо­ва­ми праці, а також ро­бо­тах, пов'яза­них із за­бруд­нен­ням або неспри­ят­ли­ви­ми метеороло­гічними умо­ва­ми, працівни­кам сільсь­ко­го гос­по­дар­ства ви­да­ють­ся без­оплатно за вста­нов­ле­ни­ми нор­ма­ми спеціаль­ний одяг, спеціальне взут­тя та інші за­со­би індивіду­аль­но­го за­хи­сту (відповідно до Ти­по­вих норм без­плат­ної видачі спеціаль­но­го одягу, спеціаль­но­го взут­тя та інших засобів індивіду­аль­но­го за­хи­сту працівни­кам сільсь­ко­го та вод­но­го гос­по­дар­ства, за­твер­дже­них на­ка­зом Мінпраці та соціальної політики України від 10 черв­ня 1998 р. № 117), а також миючі та знешкоджуваль­ні за­со­би (ст. 165 КЗпП, ст. 8 За­ко­ну України «Про охо­ро­ну праці»).

Фінан­с­у­ван­ня профілак­тич­ної ро­бо­ти, всіх заходів з охо­ро­ни пра­ці здійснюється за ра­ху­нок на­ступ­них дже­рел:

- для підприємств всіх форм влас­ності, що ви­ко­ри­сто­ву­ють най­ману працю, - 0,5% від суми реалізо­ва­ної про­дукції, для бюд­жет­них організацій - 0,2% від фонду опла­ти праці (ст. 19 За­ко­ну України «Про охо­ро­ну праці»);

- за ра­ху­нок ва­ло­вих вит­рат згідно з Переліком засобів та заходів з охо­ро­ни праці (по­ста­но­ва Кабінету Міністрів від 27 черв­ня 2003 р. № 994);

- за ра­ху­нок амор­ти­заційних відраху­вань (ст. 8 За­ко­ну України «Про опо­дат­ку­ван­ня при­бут­ку підприємств» від 28 груд­ня 1994 p.);

- за ра­ху­нок Фонду ви­роб­ни­чо­го роз­вит­ку, який формується за ра­ху­нок при­бут­ку, що за­ли­шається у роз­по­ряд­женні підприємств.

На окре­му увагу за­слу­го­вує пи­тан­ня організації охо­ро­ни праці фер­мерів та од­но­осібних підприємців, які не ви­ко­ри­сто­ву­ють най­ма­ну пра­цю, оскільки це пи­тан­ня є над­зви­чай­но ак­ту­аль­ним з огля­ду на зростан­ня кількості таких гос­по­дарств (ста­ном на лютий 2009 р. їх в Україні на­лічу­ва­ло­ся близь­ко 44 тис. зареєстро­ва­них фер­мерсь­ких гос­по­дарств), та відповідно збільшен­ня числа зай­ня­тих у них працівників. З метою соціаль­но­го за­хи­сту цієї ка­те­горії пра­ц­ю­ю­чих у сільсь­ко­му гос­по­дарстві, підви­щен­ня рівня охо­ро­ни праці Сек­то­ром охо­ро­ни праці, до­рож­ньо­го руху та по­жеж­ної без­пе­ки Міна­г­ро­політики України, Українсь­ким на­у­ко­во-​ви­роб­ни­чим інже­нер­ним цен­тром по охо­роні праці у сільсь­ко­му гос­по­дарстві - «Укрсільгос­по­хо­рон­праці», ка­фед­рою охо­ро­ни праці На­ціональ­но­го аг­рар­но­го універ­си­те­ту була ро­з­роб­ле­на Си­сте­ма самокон­тролю без­пе­ки і охо­ро­ни праці для фер­мерів і од­но­осібних підприєм­ців, які не ви­ко­ри­сто­ву­ють най­ма­ну працю. Міністер­ство аг­рар­ної полі­тики України ре­ко­мен­ду­ва­ло її як допоміжний посібник із організації са­мо­кон­тро­лю без­пе­ки праці для фер­мерсь­ких гос­по­дарств та сільсько­господарських підприємств, де не ви­ко­ри­сто­вується най­ма­на праця.

Таким чином, обов'язок ство­рен­ня без­печ­них умов праці для чле­нів фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства, за­без­пе­чен­ня до­три­ман­ня вимог техні­ки без­пе­ки, ви­роб­ни­чої гігієни та санітарії, по­жеж­ної без­пе­ки в фермер­ському гос­по­дарстві по­кла­де­но на го­ло­ву фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства (ч. 5 ст. 27 За­ко­ну України «Про фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство»). При ство­ренні підприємства і в про­цесі його діяль­ності од­но­осібний підпри­ємець (фер­мер) може от­ри­ма­ти певну до­по­мо­гу від служ­би охо­ро­ни праці рай­он­но­го управління аг­ро­про­ми­сло­во­го роз­вит­ку. До­по­мо­га мо­же бути організо­ва­на шля­хом на­дан­ня кон­суль­та­тив­них по­слуг з пи­тань охо­ро­ни праці в кон­крет­них умо­вах ви­роб­ництва.

Од­но­осібні підприємці з ураху­ван­ням спе­цифіки сільськогоспо­дарського ви­роб­ництва по­винні знати та до­три­му­ва­тись вимог нор­мативно-правових актів з охо­ро­ни праці. На діяльність од­но­осібних підприємців по­ши­рю­ють­ся ви­мо­ги усіх існу­ю­чих законів і інших нор­мативно-правових актів з без­пе­ки та охо­ро­ни праці, що є чин­ни­ми і ре­гла­мен­ту­ють їх діяльність.

Са­мостійну ро­бо­ту за про­фесією або ви­ко­нан­ня відповідного виду робіт мо­жуть здійс­ню­ва­ти особи, які прой­шли нав­чан­ня з пи­тань охо­рони праці, по­пе­редній ме­дич­ний огляд і не мають ме­дич­них протипо­казань для ви­ко­нан­ня даної ро­бо­ти, володіють необхідними знан­ня­ми з охо­ро­ни праці з ураху­ван­ням спе­цифіки ви­роб­ництва та вимог нор­мативно-правових актів.