Поняття та джерела охорони праці в сільському господарстві

Відповідно до ст. 43 Кон­сти­туції України кожна особа має пра­во на на­лежні, без­печні та здо­рові умови праці, яке реалізується через си­сте­му заходів з охо­ро­ни праці на всіх підприємствах, уста­но­вах, орга­нізаціях неза­леж­но від форми влас­ності та виду гос­по­дарсь­кої діяль­ності. Саме такий зміст вкла­де­ний у ле­гальне визна­чен­ня охо­ро­ни пра­ці у Законі України «Про охо­ро­ну праці» від 14 жо­втня 1992 р., ст. 1 якого визна­чає, що охо­ро­на праці - це си­сте­ма пра­во­вих, соціаль­но-​еко­номічних, організаційно-​технічних і ліку­валь­но-​профілак­тич­них за­ходів і засобів, спря­мо­ва­них на збе­ре­жен­ня здо­ров'я і пра­це­з­дат­ності лю­ди­ни в про­цесі праці.

Метою охо­ро­ни праці в сільсь­ко­му гос­по­дарстві є ство­рен­ня для працівників спри­ят­ли­вих умов праці, зни­жен­ня рівня ви­роб­ни­чо­го трав­ма­тиз­му, запобігання ви­ник­нен­ню про­фесійних за­хво­рю­вань то­що під час ви­ко­нан­ня ними своїх тру­до­вих обов'язків. Реалізовується по­став­ле­на мета на базі нор­ма­тив­но-​пра­во­вих норм, які в су­куп­ності скла­да­ють ком­плекс­ний пра­во­вий інсти­тут охо­ро­ни праці в сільсь­ко­му гос­по­дарстві.

На­зва­ний пра­во­вий інсти­тут вклю­чає у себе за­гальні та спеціальні норми. До першої групи можна відне­сти ті, що ре­гла­мен­ту­ють поря­док організації охо­ро­ни праці на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му підприємстві (ство­рен­ня служ­би охо­ро­ни праці, про­ход­жен­ня ме­дич­них оглядів, про­ве­ден­ня нав­чан­ня з пи­тань охо­ро­ни праці, фінан­с­у­ван­ня охо­ро­ни праці, розсліду­ван­ня та облік нещас­них ви­падків, про­фесійних захво­рювань і аварій тощо), сти­му­лю­ван­ня охо­ро­ни праці, дер­жавне управ­ління, дер­жав­ний на­гляд та гро­мадсь­кий кон­троль за до­три­ман­ням за­конодавства про охо­ро­ну праці, а також норми, що пе­ред­ба­ча­ють від­повідальність за по­ру­шен­ня цього за­ко­но­дав­ства. Другу групу норм можна ди­фе­ренціювати за сфе­рою по­ши­рен­ня на норми з охо­ро­ни пра­ці. що по­ши­рю­ють­ся на:

а) певні ка­те­горії пра­ц­ю­ю­чих (охо­ро­на праці жінок, непов­нолітніх, інвалідів);

б) певні галузі сільсь­ко­го гос­по­дар­ства (охо­ро­на праці в рослин­ництві, тва­рин­ництві, пе­ре­робній галузі тощо).

Пра­вові норми інсти­ту­ту охо­ро­ни праці в сільсь­ко­му гос­по­дарстві містять­ся в різних за своєю юри­дич­ною силою нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актах, що є дже­ре­ла­ми охо­ро­ни праці в сільсь­ко­му гос­по­дарстві. Кон­ституція України має най­ви­щу юри­дич­ну силу, за­ко­ни і підза­конні нор­мативні акти прий­ма­ють­ся на її основі. Для охо­ро­ни праці в сільсько­му гос­по­дарстві особ­ли­ве зна­чен­ня має ст. 43 Кон­сти­туції, що надає кожній особі право на на­лежні, без­печні та здо­рові умови праці.

Відповідно до Кон­сти­туції України прий­ня­то цілий ряд законів, що кон­кре­ти­зу­ють по­ло­жен­ня Ос­нов­но­го За­ко­ну щодо охо­ро­ни праці: Ко­декс законів про працю від 10 груд­ня 1971 p., за­ко­ни України «Про охо­ро­ну праці» від 14 жо­втня 1992 p., «Про фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство» від 20 груд­ня 1991 p., «Про ко­лек­тивне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприєм­ство» від 14 лю­то­го 1992 p., «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» від 17 бе­рез­ня 1997 p., «Про пе­сти­ци­ди і агрохімікати» від 2 бе­рез­ня 1995 p., «Про по­жеж­ну без­пе­ку» від 17 груд­ня 1993 p., «Про до­рожній рух» від 30 черв­ня 1993 р. та ін.

Поряд із за­ко­на­ми, дже­ре­ла­ми охо­ро­ни праці в сільсь­ко­му госпо­дарстві є по­ста­но­ви та роз­по­ряд­жен­ня Кабінету міністрів України, нор­мативні акти міністерств та відомств. На­при­клад, по­ста­но­ва Кабінету Міністрів України «Про за­хо­ди щодо ви­ко­нан­ня За­ко­ну України «Про охо­ро­ну праці» від 27 січня 1993 р. № 64, наказ Міна­г­ро­політики Украї­ни «Про за­твер­джен­ня Пра­вил по­жеж­ної без­пе­ки в аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі України» від 4 груд­ня 2006 р. № 730/770, наказ Держ­на­гляд­праці «Про за­твер­джен­ня Ти­по­во­го по­ло­жен­ня про по­ря­док проведен­ня нав­чан­ня і перевірки знань з пи­тань охо­ро­ни праці та Переліку ро­біт з підви­ще­ною небез­пе­кою» від 26 січня 2005 р. № 15 тощо.

Є дже­ре­лом охо­ро­ни праці в сільсь­ко­му гос­по­дарстві і норми між­народного права, зо­кре­ма Кон­венція Міжна­род­ної організації праці № 184 2001 р. «Про без­пе­ку та гігієну праці в сільсь­ко­му господар­стві», ратифіко­ва­на За­ко­ном України від 1 квітня 2009 р. Ос­нов­ний масив дже­рел пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня охо­ро­ни праці в сільсь­ко­му гос­подарстві скла­да­ють пра­ви­ла, норми, стан­дар­ти, інструкції, об'єднані в Дер­жав­ний реєстр нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів з охо­ро­ни праці. Ці нор­мативні акти можна об'єднати у три групи:

1) інструкції, по­ло­жен­ня, пра­ви­ла, що на­ле­жать до міжга­лу­зе­вих нор­ма­тив­них актів, дія яких по­ши­рюється на декілька видів еко­номічної діяль­ності, на­при­клад Ти­по­ве по­ло­жен­ня про по­ря­док про­ве­ден­ня на­вчання і перевірки знань з пи­тань охо­ро­ни праці (НПАОП 0.​00-4.​12-05), По­ло­жен­ня про ро­з­роб­ку інструкцій з охо­ро­ни праці (НПАОП 0.​00- 4.​15-98) тощо. Вони ро­з­роб­ля­ють­ся, за­твер­джу­ють­ся та переглядають­ся Дер­жав­ним комітетом України з про­ми­сло­вої без­пе­ки, охо­ро­ни пра­ці та гірни­чо­го на­гля­ду (Держгірпром­на­гляд);

2) примірні інструкції, по­ло­жен­ня тощо, які ро­з­роб­ля­ють­ся і за­тверджуються міністер­ства­ми, іншими ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої влади, на­у­ко­ви­ми об'єднан­ня­ми, ко­т­рим на­дане таке право, по­год­жу­ють­ся з Держгірпром­на­гля­дом, на­при­клад «Примірна інструкція для трак­то­ри­ста-​ма­шиніста сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва», ро­з­роб­ле­на Українсь­ким на­у­ко­во-​ви­роб­ни­чим інже­нер­ним цен­тром по охо­роні праці у сільсь­ко­му гос­по­дарстві відповідно до По­ло­жен­ня про розроб­ку інструкцій з охо­ро­ни праці;

3) нор­ма­тивні акти з охо­ро­ни праці, що діють на кон­крет­них під­приємствах. Вони ро­з­роб­ля­ють­ся на основі примірних інструкцій керів­никами струк­тур­них підрозділів і служб. Як пра­ви­ло, такі інструкції ро­з­роб­ля­ють­ся за ви­да­ми робіт чи за про­фесіями.