Моделі управління фінансовою стійкістю

Побудова фінансових стратегій на мікроекономічному рівні дає можливість об’єднанням господарським суб’єктам створювати певні моделі фінансово-господарської діяльності, досліджувати взаємозв’язок між окремими елементами їх розвитку.

Щоб забезпечити виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, уміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Фінансовий стан – найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоздатність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені можуть бути гарантовані та забезпечені економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому і виробничому відношенні. За допомогою фінансового аналізу розробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, формуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Поліпшення якості управління вимагає розвитку й удосконалення методологічного і методичного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства і планування його діяльності.

Проведенню аналізу фінансового стану підприємства належним чином перешкоджають наступні фактори:

– некомпетентність управлінців у виборі відповідної методики проведення фінансового аналізу;

– неоднозначність у підходах проведення фінансового аналізу;

– не уніфікованість методів.

Внутрішній аналіз необхідний підприємству для більш ефективного планування і управління своєю діяльністю. При формування як поточних так і довгострокових планів, спочатку оцінюється фактичний фінансовий стан підприємства, а потім визначається ефект від розроблюваних стратегій на майбутнє. Як правило, задачі, спрямовані на коректування фінансової політики підприємства, задаються його адміністрацією. У цьому випадку можна сказати, що результати фінансового аналізу призначені для внутрішніх користувачів, вони повинні допомогти визначити найбільш ефективні шляхи поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства. Результатом проведення аналізу для внутрішнього користувача є комплекс управлінських рішень - поєднання різних заходів, спрямованих на оптимізацію виробництва і реалізацію продукції підприємства з урахуванням впливу змін макро- і мікроекономічного середовища.

Методики оцінки фінансового стану розділяють на три групи:

оцінка за поточною діяльністю – не припускає використання прогнозів і впровадження нових проектів, вона максимально проста, і завдяки цьому, часто застосовується. Існує декілька різновидів оцінки фінансового стану підприємства по його поточній діяльності. Найкращі результати дає застосування подібної методики на стабільно працюючих підприємствах;

оцінка за активами – застосовується у тих випадках, шли підприємство має серйозний потенціал. Тут використовуються оцінки вартості активів;

оцінка за майбутніми грошовими потоками – застосовується в тих випадках, коли уявлення про подальший розвиток підприємства є єдиним і репрезентативним джерелом даних про об’єкт інвестування.

Даний метод, має два певні недоліки:

1) зробити точний прогноз-задача надзвичайно складна і для такої оцінки розкид значень в 20-30% можна вважати відмінним результатом;

2) оцінці будуть підлягати проекти, а не власне фінансова діяльність підприємства.

При моделюванні фінансових стратегій можна застосувати модель фінансової стійкості.

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства – запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей, досягнення яких можливе лише за умови досягнення оперативних цілей (табл. 12.3).

Таблиця 12.3

Відповідність тактичних та оперативних цілей стратегії управління

фінансовою стійкістю

Тактичні цілі	Відповідні оперативні цілі
Усунення неплатоспроможності підприємства	Зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов’язань підприємства Зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства. Збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов’язань
Відновлення фінансової стійкості підприємства	Збільшення обсягу позитивного грошового потоку Зниження обсягів споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді
Зміна фінансової стратеги з метою прискорення економічного зростання	Збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції Перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства

Однією з найпоширеніших причин зниження рівня фінансової стійкості вітчизняних підприємств є втрата управлінським персоналом контролю за цільовою структуризацією стратегії управління.

Особлива увага приділяється матриці результативності, елементами якої є відносні показники, що отримуються шляхом ділення показників по кожному рядку матриці на показники кожного стовпця. Для впорядкування початкових показників по нормативних (переважних) темпах зростання скористаємося наступною формулою моделі фінансової стійкості підприємства:

Т_ЧП > Т_ВР > Т_ВК > Т_ПА > Т_А > Т_ПК > Т_КПК (12.6)

де Т_ЧП, Т_ВР, Т_ВК, Т_ПА, Т_А, Т_ПК, Т_КПК – темпи зростання чистого прибутку, виручки від реалізації продукції, власного капіталу, поточних активів, загальної величини активів, привернутого капіталу, короткострокового привернутого капіталу відповідно.

Для забезпечення зростання результативного показника, виходячи з формули (12.6), необхідне зростання кожному з дробів-співмножників, а для забезпечення зростання дробу необхідно, щоб темп зростання її чисельника перевищував темп зростання її знаменника. Отже, матриця результативності для показників з формули 12.6 прийме вигляд, представлений в таблиці 12.4.

Таблиця 12.4