Світове господарство: суть та структура

Формування суспільного капіталу не обмежується лише національними кордонами. На певному етапі історичного роз­витку суспільства починає формуватися світове господарство. Виникнення світового господарства — не випадковий процес, а об'єктивна закономірність розвитку суспільства, зумовлена формуванням у ході історичного розвитку суспільного вироб­ництва матеріальних передумов цього процесу. До таких пере­думов належать:

Міжнародний поділ праці, який визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат сус­пільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.

Інтернаціоналізація виробництва продуктивних сил і всього господарського життя. Продуктивні сили за однакового їх рівня розвитку однакові в усіх країнах: земля, техніка, технологія, зміст знань працівників не залежать від частини світу, країни тощо.

Тенденція до економічної єдності світу на основі зближен­ня й взаємопереплетіння національних економік, узгоджених державних економічних політик різних країн.

У сучасних умовах економіка кожної країни стає відкритою, вона в певних межах є складовою єдиної світової економіки.

Економічна відокремленість національних господарств є не лише нераціональною, бо позбавляє економіку відокремленої країни переваг, що випливають із міжнародного поділу праці, спеціалі­зації та кооперації, а й практично неможлива. Жодна країна не може лише за рахунок власного виробництва забезпечити себе необхідною продукцією й послугами. Тому тенденція до дедалі більшого зв'язку національних економік різних країн на сучас­ному етапі стала об'єктивно необхідною, а світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності.

Під світовим господарством розуміють сукупність націо­нальних господарств, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв'язками. Тобто це не арифметична сума національних економік, а їхні взає­мозв'язок, взаємопереплетіння, економічні зв'язки між національними економіками окремих країн.

Основними факторами, що об'єктивізують процес утворен­ня єдиного господарства в масштабі світу є:

1. Розгортання науково-технічної революції, що вимагає об'єднання зусиль різних країн для використання сучасних досягнень науки й техніки.

2. Прагнення народів до мирного співіснування в умовах загрози ядерної війни.

3. Необхідність об'єднувати зусилля для вирішення глобаль­них проблем сучасності.

Формування світового господарства—процес тривалий і без­перервний. Він розпочався відносно давно, триває нині і буде продовжуватись в неосяжній перспективі. І хоча мета його, ви­значена об'єктивними тенденціями розвитку людства, зали­шається незмінною, окремі етапи цього історичного процесу досить суттєво відрізняються один від одного за своїм конкрет­ним змістом. Виділяють чотири етапи становлення світового господарства:

Перший етап - створення передумов для формування світо­вого господарства у вигляді світового ринку. Тобто, світове гос­подарство розпочало своє існування з міжнародної (зовніш­ньої) торгівлі. Остання, у свою чергу, розвивалась через фор­мування місцевого, регіонального, регіонально-світового та світового (у масштабі планети) ринку. Процес завершення формування світового ринку продовжувався до кінця XIX ст.

Другий етап — формування єдиного господарства не лише у сфері обігу, а й у сфері виробництва, коли на основі спеціалі­зації здійснюються процеси кооперування, інтегрування госпо­дарських відносин в основній сфері виробництва. Цьому процесу найбільше сприяло створення транснаціональних та міжнаціональних корпорацій (ТНК та МНК).

Третій етап — науково-технічне співробітництво, коли збли­ження національних економік, їх з'єднання здійснюється на основі об'єднання зусиль у розвитку науки та впровадження її досягнень у виробництво.

Четвертий етап пов'язаний з переплетінням господарських зв'язків на основі сучасних інформаційних технологій (Інтернет).

Отже, поглибленню процесів зближення національних еко­номік сприяє розробка, передача та використання інформації.

Є й інший підхід до етапів розвитку світового господарства, пов'язаний з існуванням двох світових економічних систем:

Перший етап — формування світового капіталістичного господарства (середина XIX — початок XX ст.);

Другий етап — співіснування двох систем світового гос­подарства — капіталістичної та соціалістичної (20-ті роки XX ст. - 90-ті роки XX ст.);

Третій етап — реставрація єдиної капіталістичної системи світового господарства (після 90-х років XX ст.).

На наш погляд, третій етап слід було б назвати періодом переходу до розвинутих соціально-орієнтованих ринкових відносин у масштабі світової економіки.

У даний час виділяють двоїсту структуру світового госпо­дарства: з одного боку - це система взаємопов'язаних націо­нальних економік, а з іншого — система транснаціональних кор­порацій (ТНК), тобто окремих великих фірм, що беруть участь у міжнародному поділі праці. Це - багатонаціональні корпорації, які зосередили у своїх руках значний обсяг виробництва і збуту продукції на світовому ринку.

Окрім того, виділяють і третій елемент світового господар­ства — міжнародні економічні організації (світові, регіональні, галузеві), до яких відносять міжнародні банки, виробничо-тор­говельні об'єднання та інтеграційні угруповання.

Серед складових структури світового господарства виді­ляють такі:

—світовий ринок товарів і послуг;

—світовий ринок капіталів;

—світовий ринок робочої сили;

—міжнародна валютна система;

—міжнародна кредитно-фінансова система.

Окрім того, світове господарство інтенсивно розвивається у сферах інформації, науково-дослідних і конструкторських робіт, культури. До суб'єктів світового господарства відносять:

—держави з їх національними економіками;

—транснаціональні корпорації (ТНК);

—міжнародні організації й інститути;

—інтеграційні об'єднання з їх структурами.

Таким чином, світове господарство — це система національних економік країн світу, об'єднаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими і науково-технічними зв'язками.