Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфрас­труктури

Як зазначено вище, основним економічним завданням пе­рехідного періоду є створення сучасних ринкових відносин, яке не може бути здійснене без створення відповідної ринкової інфраструктури.

Коли йдеться про перехід від командно-адміністративної планової системи до демократичної ринкової слід мати на увазі тісне переплетіння попередніх, старих, відмираючих відносин із майбутніми, новими, такими, що народжуються, відносина­ми. Форми й методи господарювання старого суспільства про­довжують за інерцією працювати ще досить тривалий час. Вод­ночас перехідна економіка характеризується інтенсивним на­рощуванням нових, ринкових, економічних відносин. Цей процес здійснюється еволюційним шляхом. Наприклад, під час перехо­ду до ринку збільшується частка приватних підприємств, поси­люється дія законів попиту та пропозиції, збільшується кількість рівноправних (горизонтальних) зв'язків між економічними су­б'єктами.

Перехід до розвинутих ринкових відносин передбачає по­глиблення суспільного поділу праці, спеціалізації виробниц­тва та поглиблення економічної відособленості виробницт­ва як загальних передумов ринку. Таке відособлення ство­рює приватна власність. Тому приватизація є необхідним елементом переходу до ринку. Крім приватизації необхідним елементом ринкових перетворень є демонополізація еконо­міки та формування конкурентного середовища, створення ринкової інфраструктури, здійснення аграрної реформи, ста­білізація грошового обігу та фінансового стану, запроваджен­ня ефективних цивілізованих програм щодо соціального за­хисту населення та налагодження ефективних зовнішньо­економічних зв'язків.

Роздержавлення (демонополізація) економіки означає усу­нення монополії держави на власність через обмеження дер­жавного сектору й формування багатоукладної економіки. Приватна власність, яка формується в ході реформи, має різні форми: приватна трудова власність; приватна власність, засно­вана на використанні найманої праці; колективна (корпоратив на, асоціативна) власність; змішана (спільна) власність тощо. Урізноманітнення форм власності передбачає надання їм одна­кових прав.

Перехідна економіка в умовах тотального монополізму і, на­самперед, держави як залишку командно-адміністративної системи, потребує проведення активної антимонопольної полі­тики. Вона має два напрями. По-перше, не допускати створення нових монополій; і, по-друге, обмежувати монополістичні вияви вже існуючих. Конкурентне ринкове середовище означає, що на ринку:

- має діяти значна кількість виробників і покупців, кількість яких максимально збільшується;

- існує свобода вибору економічної діяльності вироб­ництва;

- забезпечується вільний доступ до інформації.

Важливим елементом забезпечення ринкової діяльності

є інфраструктура ринку: банки, біржі, брокерські та ди­лерські контори, різні посередницькі організації, інфор­маційні установи тощо. Багатьох елементів ринкової інфра­структури за часів командно-адміністративної системи про­сто не існувало (наприклад, брокерські контори, біржі та ін.). Тому цю сферу треба створювати практично з нуля. Крім того, у розвинутих країнах інфраструктура ринку розвиваєть­ся випереджувальними темпами, у неї вкладається понад поло­вину всіх капіталовкладень.

24. 7. Особливості ринкової трансформації економіки України

Ринкова трансформація економіки України має низку особ­ливостей. Насамперед, вона супроводжувалась такими негатив­ними явищами, як:

- глибока економічна криза 1991 - 1999 рр., внаслідок
чого обсяг ВВП скоротився майже на 60%;

- висока інфляція, особливо в 1993 - 1994 рр., коли ціни зросли в 100 разів;

- суттєвий рівень безробіття, особливо прихованого;

- різке погіршення добробуту переважної маси насе­лення.

Ці та інші явища не могли не вплинути на хід трансформа­ційних перетворень. Окрім того, процес переходу вимагає зміцнення політичної незалежності країн та її національної економіки, до якої ще далеко. В Україні не було обрано влас­ного шляху переходу до ринку, на відміну від Китаю, Монголії, Чехії і Словаччини, Польщі, Угорщини, Прибалтійських рес­публік, де фактично цей процес завершено.

В Україні декілька років пробували провести так звану шо­кову лібералізацію цін без створення відповідного ринкового середовища. Це призвело до розвалу системи державного уп­равління, розриву господарських зв'язків як усередині країни, та і з країнами близького зарубіжжя, глибокої платіжної кризи, інфляції, розбалансування фінансово-кредитних відносин, різкого падіння як виробництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення.

Слід зазначити і непомірне затягування; допущені помил­ки та недоліки в роздержавленні власності та приватизації підприємств; недостатню боротьбу з монополізмом, недостат­ню конкуренцію; недоліки у становленні та підтримці підприємництва, створенні достатньої критичної маси елементів інфра­структури ринку. Однією з причин цих та інших негативних мо­ментів у ході трансформації української економіки вважають сліпе дотримування розробниками реформ рецептів окремих концепцій західної економічної науки, зокрема, монетаризму (Чиказька школа, М. Фрідмен).

Одночасно підкреслюється відсутність чітко визначених цілей трансформаційних процесів.

Однак за роки трансформації економіка України суттєво наблизилась до змішаної соціально-орієнтованої економіки. Вихідними сприятливими умовами для цього є відносно роз­ітнута індустріальна основа, багатоманітність форм власності і господарювання, розвиток ринку і приватного підприємниц­тва, конкуренції, рекламної діяльності, наявність традицій ре­гулювання економіки й соціальності в її розвитку, відносно розвинута ринкова інфраструктура. Цьому сприяли напрацювання низки законів, що стосуються трансформаційних про­цесів в економічній сфері.

Тема 25

Світове господарство

25.1. Світове господарство: суть та структура.

25.2. Міжнародний поділ праці і міжнародні економічні відно­сини.

25.3. Інтернаціоналізація продуктивних сил та господарських відносин.

25.4. Інтернаціональна вартість та світова ціна.

25.5. Транснаціональні корпорації та їхня роль.

25.6. Міжнародна економічна інтеграція та головні інтеграційні угруповання світу.