Суть і ознаки змішаної економічної системи

Головна відмінність командної від ринкової системи по­лягає у ролі держави в економіці країни та наявності приват­ної власності. Як відомо, в командній системі заводи, шахти та інші виробничі ресурси належать державі. її плануючі орга­ни визначають відповіді на запитання: "що"?, "як"? і "хто"? Навпаки, у ринковій системі при відповіді на ті самі запитан­ня враховуються інтереси окремих покупців і продавців, а за­соби виробництва знаходяться переважно у приватній влас­ності.

У сучасному світі не існує "чисто ринкової" системи. Хоча ринок визначає більшість економічних рішень, але у країнах із розвинутою ринковою економікою роль держави дедалі зро­стає. Одним із показників, що характеризують цю роль, є ча­стка державного споживання у ВВП. Для окремих країн ця чистка у 1995 р. була такою: Японія— 10 %, США— 16 %, Ав­стралія -17%, Канада — 19 %, Франція — 20 %, Велика Британія - 21 %, Швеція-26%.

Отже, держава є споживачем значної частини продукту, вона, відповідно, є власником частини виробничих ресурсів, державного бюджету, земельного фонду тощо. Але важлива місія держави полягає й у створенні засобів, за якими діють псі учасники ринкових відносин, та забезпеченні їх (засобів) реалізації.

Поєднання ринкових чинників та держави дає підстави визначити економічну систему сучасних розвинутих країн із зміша­ною економічною системою.

Змішана економічна система має такі ознаки:

1. У відносинах власності — органічне поєднання різноманіт­них форм власності, не лише приватної та державної, а й індиві­дуальної дрібнотоварної, корпоративної, асоційованої, колектив­ної. Причому корпоративна форма виступає як колективно-при­ватна (змішана). Це веде до великої приватної власності, тобто втрати окремими власниками капіталу персонального контролю над його функціонуванням. Дж. Гелбрейт писав, що влада людей, які управляють корпорацією, більше не залежить від приватної власності. Відповідних змін набула й державна власність: вона дедалі більше використовується (служить) для загальнонаціональ­них інтересів.

Відбуваються зміни не лише в суб'єктах, а й у об'єктах влас­ності. Зокрема, об'єктом власності стає інформація. Остання перетворюється на форму багатства, домінуючий об'єкт влас­ності. На цьому грунті формується спільна духовна (інтелектуа­льна) власність суспільства, на основі якої нагромаджується його інтелектуальний потенціал.

2. Різноманітні форми власності лежать в основі узгоджен­ня інтересів різних прошарків населення, найповнішого вияву гуманності загальнолюдських (а не класово-кланових) інте­ресів, коли на перший план висувається не нажива, прибуток, а задоволення потреб на достатньому рівні всіх верств населен­ня. На цьому грунті з'явились і теорії, зокрема — суспільство загального благоденства, соціально орієнтована економіка тощо.

Останнє здійснюється у формі розширення відносин плано­мірності за межі окремої форми, окремої монополії (корпорації) на регіональний та загальнодержавний (суспільний) рівень. Розви­ток виробництва дедалі більше набуває не стихійного, а планомір­ного (узгодженого) характеру не лише в рамках окремого підприєм­ства, а й у масштабі всього суспільства. У лексиконі для характеристики сучасного капіталізму дедалі більше використовують категорії план, програма, прогноз (планування, програмування, прогнозування).

Таким чином, визначальними рисами соціально-орієнто­ваної (регульованої) ринкової економічної системи (яку нази­вають змішаною системою) є:

• товарна форма виробництва;

• багатоукладність економіки і змішана власність на за­соби виробництва;

• розвинута система суспільного поділу праці;

• продуктивні сили постіндустріального типу;

• антимонопольне регулювання і стимулювання доско­налої конкуренції;

• економічний механізм побудовано на взаємодії вільно­го ринкового і державного регулювання;

• соціальний захист населення.