Рентні відносини

Однією з особливостей сільськогосподарського виробниц­тва є наявність постійного додаткового доходу в господарствах, які ведуть господарювання в кращих умовах. 166

Крім того, власність землі породжує також особливий доход. Таким доходом є земельна рента. У цілому, земельна рен­ти — це не трудовий доход, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю і право господарювання на землі.

В історії земельних відносин розрізняють докапіталістичну (рабовласницьку та феодальну) і капіталістичну земельну рен­ту. Земельна рента визнавалась і при соціалізмі.

Загалом, земельна рента за своєю природою — це не що інше, я к додаткова вартість. Причиною ж існування земельної ренти є природна й соціальна монополії, характерні для сільського госпо­дарства, які породжують відповідно три основні види земельної ренти: диференціальну, абсолютну та монопольну.

Зовні рента виявляється у формі орендної плати. Оренда виступає у вигляді відносин між власниками землі, з одного боку, та користувачами землею — з іншого.

У найзагальнішому плані під орендою розуміють передачу права користування та розпорядження власністю на землю од­нією юридичною особою-власником іншій — користувачу на принципах повернення й платності на умовах, передбачених договором.

Характерними рисами орендних відносин є:

1) наявність двох суб'єктів цих відносин — власника й ко­ристувача (орендаря);

2) орендні відносини за своєю природою вторинні, похідні. Вони передбачають лише право користування, розпоряджен­ня власністю;

3) власник передає орендарю право продуктивно викорис­товувати землю. Це означає, що він передає йому потенційну можливість отримати від цього певний доход. Обов'язковою умовою орендних відносин є платність, яка виступає у формі орендної плати;

4) орендні відносини завжди мають договірний характер.

Отже, орендна плата — це заздалегідь визначена певна ве­личина доходу орендаря, яка встановлюється в абсолютній величині (на весь строк орендного договору) власником землі за­лежно від умов договору.

Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт, який одержує орендар у процесі використання землі, одна час тина якого у формі підприємницького доходу (середнього при­бутку) залишається орендарю, а друга частина (земельна рен­та) у формі орендної плати виплачується земельному власнику за право користування його землею.

Окрім земельної ренти, орендна плата може включати амор­тизаційні відрахування за користування приміщеннями, спо­рудами, енергетичним устаткуванням тощо, якщо вони є на орендованій земельній ділянці. Орендна плата може включати в себе також у повному обсязі вартість оборотних засобів, якщо вони надаються власником у користування орендарю.

Диференціальна земельна рента пов'язана з монополією на землю як об'єкт господарювання. Ця монополія обумовлена об­меженістю земельних ґрунтів, зростаючим попитом на продук­цію аграрного сектору, неможливістю зосередження виробницт­ва сільгосппродукції лише на кращих землях. Тобто, у суспільстві є необхідність залучати в оборот всі придатні для цього землі: кращі за родючістю, середні та малородючі.

Щоб виробники були зацікавлені обробляти гірші землі, мають бути створені умови для отримання ними середнього прибутку. Такі умови створюються тоді, коли суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми умовами виробництва, як це має місце у промисловості, а умовами ви­робництва на відносно гірших ділянках землі, тобто, таких, що мають низьку родючість, або розташованих на великій відстані від пунктів споживання, переробки й реалізації сільськогоспо­дарської продукції. За таких умов прибуток від реалізації про­дукції з середніх і кращих ділянок землі (як за родючістю, так і за місцем розташування) буде більшим від середнього. Цей над­лишок над середнім прибутком і становить земельну ренту, яка отримала назву диференціальної. Диференціальною її назива­ють тому, що виникає різниця між суспільною (вищою) і інди­відуальною (нижчою) вартістю продукції землеробства.

Виділяють два види диференціальної ренти. Диференціаль­на рента — І та диференціальна рента — II. Диференціальна рента І виникає внаслідок диференціації земельних ділянок за родючістю або місцем розташування. Диференціальна рента II через різну продуктивність затрат, що послідовно робляться на одній і тій самій ділянці землі, тобто внаслідок різниці у рівні господарювання та інтенсифікації землеробства. 168 Таким чином:

П ричиною диференціальної ренти є монополія на землю як об'єкт господарювання.

Умовами диференціальної ренти є:

а) відмінності у природній родючості ґрунтів та місце роз­мішування земельних ділянок;

б) неоднакова продуктивність додаткових капітальних вкладень в одну й ту саму земельну ділянку.

Формами диференційної ренти є: орендна плата, рентні платежі, плата за землю. Джерелом диференціальної ренти є над­лишок додаткового продукту, що утворюється землеробською працею на кращих земельних ділянках або внаслідок продуктивніших капіталовкладень.

Схему створення диференціальної ренти І можна подати та­ким чином:

Як бачимо із схеми, гірша ділянка не приносить додатко­вий доход порівняно з вартістю — 120 (120 — 120 = 0), тоді як середня ділянка приносить ренту в 60 (180— 120 = 60), а краща ділянка - в 120 (240 - 120 = 120).

Абсолютна рента, як відзначалося вище, є породженням прими гної власності на землю.

Причиною її є монополія приватної власності на землю.

Умовою відсутність вільного переливання капіталу із сільського господарства в інші галузі.

Формами - орендна плата, податок на землю.

Джерелом - додатковий продукт, створений природою.

Монопольна рента створюється у господарствах, розташо­ваних у винятково сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах. (Виробництво цитрусових, винограду особливих сортів, чаю, екзотичних фруктів, овочів тощо). Попит на таку продукцію, як правило, вищий за пропозицію, що створює умови для реа­лізації її за цінами, що стабільно перевищують вартість такої продукції. Такі ціни називаються монопольними.

Різниця між монопольною ціною, верхня межа якої визна­чається лише платоспроможним попитом, і вартістю рідкісно­го землеробського продукту у вигляді надприбутку і є моно­польною рентою.

Причиною монопольної ренти є монополія на землю, що перебуває у виняткових природних умовах.

Умовами — монопольні ціни.

Формами — більш високі: орендна плата, земельний податок.

Джерелом — додаткова вартість, створена в інших галузях матеріального виробництва.