Загальні фактори

Нейротрофічні порушення. Ще в дослідженнях, проведених на початку XX ст., М.М. Знаменского (1902), М.М. Несмеянова (1905) та інших згаду­ється про нейротрофічну суть порушень пародонта при генералізованому пародонтиті. Низка робіт Д.А. Ентіна (1933—1937) експериментально під­твердили роль ЦНС у виникненні генералізованого пародонтиту. Подраз­нюючи ділянку сірого горба головного мозку, він отримав дистрофічні зміни у тканинах пародонта, що нагадували прояви генералізованого пародонти­ту людини. В основі цих змін лежать органічні та функціональні розлади ЦНС, які посилюються при несприятливих умовах зовнішнього середовища (наприклад гіповітамінозі С). Згодом різними дослідниками були отримані моделі ураження пародонта під час подразнення різних відділів централь­ної (аж до кори мозку) та периферійної нервової системи (Ю.Ю. Платонов, 1938; Е.Д. Бромберг, 1956—1966; B.C. Іванов, 1958; О.В. Удовицька, М.А. Ко­лола, 1960, та ін.).

Більшість із цих авторів у ході експериментального відтворення нейро-генних уражень пародонта застосовували низку оперативних втручань та не­адекватних клінічних умов подразників, які спричинили грубе травмування різних відділів нервової системи. Більш фізіологічними були процеси, отри­мані при порушенні вищої нервової діяльності внаслідок "збиття" умовних рефлексів у тварин (М.А. Кодола, Л.А. Саржевська, 1958). У дослідженнях М.Ф. Данилевського (1962) в якості таких фізіологічних подразників було використано виникнення експериментальних неврозів у мавп, наприклад при порушенні статевого та стадного рефлексів. Експериментальні дистро­фічно-запальні ураження в пародонті посилюються при поєднанні нерво­во-трофічних порушень з гіпоксією, гіповітамінозами, змінами реактивнос­ті організму (Е.Д. Бромберг, 1960—1966).

З іншого боку, в осіб із захворюваннями пародонта спостерігають різ­ні зміни нервової системи. В.Ф. Забродська (1952), B.C. Іванов (1958) від­значали певні зміни в судинах, гангліозних і нервових клітинах гессерового ганглію трійчастого нерва. У більшості хворих на генералізований пародон-тит виявлено функціональні та органічні порушення (неврастенія, вегетати­вна дистонія тощо), які характеризуються зниженням гальмівних процесів та підвищенням процесів збудження. Було виявлено цікаву залежність: у біль­шості хворих з ураженнями нервової системи генералізований пародонтит зустрічається дещо частіше, ніж у здорових (І.О. Гілула, І.Й. Новик, 1952; І.О. Гілула та співавт., 1958; І.Й. Новик, 1964).

Висока частота захворювань пародонта спостерігається в дітей та під­літків у разі органічних порушень нервової системи — олігофренії, хворобі Дауна (Г.М. Вишняк, 1971). І навпаки, у разі пригнічення кори головного мозку й ураженні другої сигнальної системи (у глухонімих) захворювання па­родонта зустрічаються дещо рідше, ніж серед інших груп населення (І.Й. Но­вик та співавт., 1958; К.І. Золотухін, 1960; Г.Д. Овруцький та співавт., 1962, та ін.).