Уведення даних

Отже, після першого запуску Excel мимаємо три порожніх робочих таблиці. Щоб ввести інформацію в робочу таблицю, слід помістити табличний курсор у потрібну клітку, а потім увести туди свої дані.

Як тільки ви почнете вводити інформацію, усі символи стануть з'являтися відразу в двох місцях: в обраній клітці й у рядку формул, що знаходиться вгорі екрана. Це відбувається через те, що коли ви починаєте вводити які-небудь дані, відбуваються зміни в рядку формул.

Для того, щоб завершити введення даних, потрібно виконати одну з наступних дій:

1. Натиснути клавішу Enter.

2. Натиснути одну з клавіш керування курсором, щоб перейти до іншої клітки.

3. Клацнути мишкою в іншій клітці.

У Excel існують три типи даних, що вводяться: текст, числові значення і формули.

Текст — це просто ті дані, що Excel не може віднести ні до формул, ні до числових значень. На практиці більшість текстових даних є комбінаціями букв і знаків чи пунктуації букв і цифр.

Числові значення бувають декількох типів: кількісні величини і числа, що являють собою дати (наприклад, 15 травня 2000 року) чи час. Якщо число не міститься в клітці цілком, Excel автоматично перетворить його в так зване експонентне представлення, наприклад, запис 6Е+08 рівнозначний числу 600 000 000. Для числових значень, виражених у доларах, можна вводити знак долара ($) і коми (,).При введенні речовинних чисел використовуйте кому для поділу цілої і дробової частин.

Excel може робити обчислення з числовими даними, для цього використовуються формули. Для того, щоб указати програмі, що ви збираєтеся увести формулу, поставте знак рівності перед першим символом формули. У формулах можуть використовуватися числа чи адреси кліток (що містять числові значення), розділені одним чи декількома операторами.

•+- (плюс) — додавання;

- (мінус) — вирахування;

* (зірочка) — множення;

/ (коса риса) — розподіл;

^ (знак вставки) — зведення в ступінь.

Наприклад, щоб записати в клітку С2 формулу, що множить значення клітки А2 на значення з клітки В2, введіть у клітку С2 вираз “=А2*В2”.

Адреси кліток у формулу можна підставити, клацнувши на потрібну клітину мишкою. У багатьох формулах присутні кілька математичних операцій. Excel виконує кожну операцію в порядку ліворуч праворуч, керуючись пріоритетом операцій — множення і розподіл мають більш високий пріоритет, чим додавання і вирахування. Для того, щоб підвищити пріоритет операції, її потрібно взяти в дужки. Операція, укладена в дужки, виконується в першу чергу.

Крім простих формул, у Excel можна створювати більш складні формули, для цього потрібно скористатися функціями Excel.

Функція — це задана формула, що виконує визначений тип обчислень. Щоб скористатися функцією, потрібно задати її аргументи. Аргументи більшості функцій можна ввести трьома способами: по-перше, як числове значення, по-друге, як координати кліток і, по-третє, як інтервал кліток (наприклад, СУММ(А3:В3)).

Для того, щоб увести функцію у формулу, потрібно вибрати клітину, для якої потрібно створити формулу, а потім клацнути по кнопці «Вставки функції» на стандартній панелі інструментів.

Після натискання на цій кнопці з'являється діалогове вікно. Воно містить два списки: Категорія і Функція.

Необхідно вибрати відповідну категорію зі списку Категорія, наприклад, «Математична» чи «Статистична» (якщо ви не знаєте, до якої категорії віднести потрібну функцію, виберіть категорію “Повний алфавітний перелік”). Після цього вам залишається вибрати конкретну функцію у вікні «Функція», наприклад, СРЗНЧ чи МИН.

Коли ви зробите свій вибір, у нижній частині діалогового вікна Excel покаже аргументи, які потрібно задати для вашої функції, і вставить у поточну клітку ім'я функції.