Тема : Майбутнє людства

План:

Соціальне прогнозування.

Глобальні проблеми сучасності.

1. Соціальне прогнозування. Прогнозування є одним з видів передбачення майбутніх подій і процесів. Передбачення займає важливе місце у визначенні долі і окремої людини, і суспільства в цілому. Це визначається тим, що людська доля обумовлюється не лише об’єктивними і насамперед природніми обставинами людського життя, але і суб’єктивною волею, тобто усвідомленою діяльністю. Діяльність є усвідомленою перш за все тоді, коли люди правильно визначають свою мету та засоби її здійснення. А мета сама по собі і є передбаченням кінцевого наслідку діяльності на протязі певного етапу в житті окремої людини або і суспільства в цілому.

Щоб правильно визначити мету, треба розрахувати, як бажаність досягнення мети у зв’язку з іншими інтересами людей, так і можливості успіху у досягненні мети. Отже, передбачення є необхідною умовою оптимальної діяльності. Більше того, багато природних, суспільних і фізіологічних процесів мають незворотний характер. І людина, яка помилково визначила майбутні наслідки своїх вчинків, далеко не завжди може сказати собі: “Я помилялась, і давай переграєм все життя заново”.

Передбачення поділяється на два основні види: ненаукове передбачення, яке визначається по-перше, за джерелами отримання інформації про майбутнє, а по-друге, за сутністю і змістом інформації про передбачувану подію. До ненаукових видів передбачення відносяться пророцтва і гадання. Джерелами цих передбачень є начебто надприродні сили людини. Пророки, оракули, гадалки, екстрасенси стверджують, що їх передбачення обов’язково збудуться.

На відміну від пророцтв, наукове передбачення або прогнозування спирається на статистико-математичні розрахунки і при цьому передбачення долі людей, окремих організацій, фірм і суспільства в цілому не стверджує, що прогноз обов’язково здійсниться, на відміну від природних прогнозів, де науковий прогноз теж має на меті таке передбачення, яке здійсниться, хоч і з певною мірою вірогідності. Наприклад, передбачення погоди, землетрусів та інших природних процесів ціниться саме за точність. Така різниця між природними і соціальними прогнозами пояснюється тим, що природні процеси мають одну детермінанту, а саме закономірний зв’язок між явищами природи, що мають певні, якоюсь мірою відомі людям властивості. А суспільні процеси мають дві детермінанти: по-перше, закономірний зв’язок між природними та соціальними процесами, що мають об’єктивний, незалежний від свідомості людей характер, а по-друге, соціальні події певною мірою визначаються різноманітними комбінаціями інтересів людей та їх організацій, що переслідують свідомо свою мету і мають можливість використати соціальний прогноз до того, що або запобігти небажаним наслідкам своєї діяльності, або підсилити свої зусилля у бажаному напрямку.

Технологія соціального прогнозу:

Розробка соціального прогнозу починається із створення базової моделі соціального об’єкту, наприклад, фірми. У базовій моделі відображаються ті показники, які впливають на функціонування і розвиток даного об’єкту, наприклад виробництво фірми. Це особовий склад, розподіл працівників за віком, освітою, кваліфікацією, матеріально-технічна забезпеченість, фінансова діяльність. базова модель використовується для порівняння показників розвитку об’єкту за декілька минулих років. таким чином, визначаються тенденції, тобто напрямки зміни соціально-економічних показників та їх інтенсивність і швидкість. Визначивши тенденції розвитку об’єкту в минулому, для розробки прогнозу використовується метод простої або механічної екстраполяції. Екстраполяція – це мисленне продовження у майбутньому тих тенднцій зміни показників, що визначаються у минулому. Проста екстраполяція співставляється з аналізом тенденції розвитку у навколишньому середовищі. даного об’єкта, і визначається, яким чином вірогідність змін у навколишньому середовищі буде справляти вплив на об’єкт в майбутньому. При цьому розраховуються три варіанти впливу навколишнього середовища на об’єкт у майбутньому:

Припущення про найбільш сприятливі умови для розвитку об’єкту у навколишньому середовищі.

Припущення про найгірші умови для діяльності об’єкту у навколишньому середовищі.

Найбільш вірогідний перебіг подій, що і визначається за прогноз.

Такий прогноз називається проблемним. На основі проблемного прогнозу розробляється нормативний прогноз, який являє собою так зване дерево цілей, тобто які завдання може поставити перед собою суб’єкт управління даним об’єктом за найсприятливіших умов, найгірших і найбільш вірогідних, щоб успішно розв’язати ті проблеми, з якими дана організація зустрінеться у передбачуваному майбутньому. при цьому визначаються короткотермінові прогнози (1 – 10 років) і довготермінові соціальні прогнози (10 – 50 років). Бувають прогнози і до 100 років, але вони відзначаються малою точністю і вірогідністю.

2. Глобальні проблеми сучасності. Із прогнозуванням майбутнього розвитку суспільства в цілому і визначенням умов і стратегій виживання людства пов’язані глобальні проблеми.

Глобальними проблемами називаються такі суперечності між бажаним і дійсним станом речей на планеті Земля, які торкаються істотних умов існування людства в цілому і не можуть бути розв’язані зусиллями однієї або декількох країн, а потребують скоординованої стратегії усіх держав світу. Це такі проблеми, як:

забруднення навколишнього повітря і водного простору промисловими відходами;

вичерпання природних ресурсів виробництва предметів споживання;

загострення суперечностей між багатими і бідними країнами, між великими і малими державами, і внаслідок цього загострення небезпеки термоядерної катастрофи і тероризму як державного, так і з боку окремих озброєних об’єднань.

У подоланні цих проблем важливе значення має соціальне прогнозування майбутніх наслідків сучасної стратегії виробництва і політичної діяльності держави. Прогнози, зроблені у 70-х роках Об’єднанням Римського Клубу (понад 100 вчених різних країн) звернули увагу керівників багатьох держав на важливість і терміновість вирішення екологічних проблем. Дві світові конференції керівників держав і вчених в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. і в Йоганнесбурзі в 2002 р. відіграли певну роль в об’єднанні зусиль держав світу на вирішення глобальних проблем. Але зберігаються значні суперечності між інтересами багатих і бідних країн, що заважають позитивному розвитку світової політики, спрямованої на врятування людства від загибелі.