Успіхи і труднощі індустрішіііації в Україні

У грудні 1925 р. 14 ч"їчд РКП(б) проголосив курс на Індустріалізацію. Передбачалося прискорення промислового росту радянського соючу і досягненням ним у короткі строки рівня рочвитку скономічно-рочвинутих країн світу Сталін качав, що ми відстали від інших країн світу на 50-100 років, і ми повинні пробігти цю відстань ча 10 років. Або ми чробимо цс. або нас чі мнуть.

Індустріалі'їацію передбачалося робити плановими методами (5-річками). Труднощі:

Радянський союч міг рочраховувати лише на внутрішні джерела фінансування індустріалізації, не вистачало кваліфікованих кадрових робітників та інженерів, хоч Україна в цьому плані була у більш вигідному становищі.

ничький рівень економічної освіти радянського керівництва, відсутність досвіду чдійснсння планової індустріалізації. Успіхи:

Україна з аграрною перетворилася на індустріально-аграрну.

у 1940 р. рівень промислового потенціалу порівняно з рівнем 1913 р. збільшився в 7 разів.

за обсягом виробництва важкої промисловості випередила ряд рочвинутих чахідносвропсйських країн, вона посіла друге місце в Європі по виробництву машин і виплавці чавуна.

за три довоєнні п'ятирічки у Україні з'явилися сотні великих і середніх заводів, фабрик, шахт, електростанцій, серед них гіганти: Дніпрогес, ХТЗ. Азовсталь. Запоріжсталь, Кріворіжсталь.

Звичайно це були результати історичного значення, але українському народу довелося заплатити ча них надто високу ціну. Такої ціни за створення сучасної економіки ніхто у світі не платив. До того ж промисловість України зберегла свою загальну спрямованість на видобуток сировини І її первинну обробку, що прив'язувало Україну до індустріального комплексу СРСР.