Соціально-економічний розвиток Західної України у XIX ст

Економічний розвиток:

політика Австро-Угорщини була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.

господарство Західної України було аграрне, зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, промисловість хоч і зробила значний крок уперед, але залишилася відсталою, темпи її розвитку були низькі. Важкої промисловості майже не було, машинобудування було слабо розвинутим, провідними галузями були: нафтодобувна промисловість (район Дрогобича та Борислава), деревообробні галузі та харчова промисловість, повільно йшов процес зростання міст, найбільше місто було м. Львів. Порівняно з Наддніпрянською економіка Західної України була відсталою і носила яскраво виражений колоніальний

характер.

Соціальний розвиток:

У другій пол. XIX ст. різко зростала чисельність населення. Причому, збільшення населення відбулося не тільки за рахунок природного приросту, а й за рахунок переселення в Україну інших національностей, що заохочувалися урядами Росії та Австро-Угорщини.

Індустріалізація не призвела до формування в Україні структури індустріального суспільства. Українське суспільство залишалося аграрним.

В умовах розвитку капіталізму йшов процес розшарування селян. Майже половина селян по всій Україні були бідняками. Як наслідок, на селі зростала соціальна напруженість, конфліктність.

Зростання чисельності населення загострило проблему малоземелля. У зв'язку з цим з ганця XIX ст. почалося переселення селян Наддніпрянщини на Далекий Схід і масова еміграція західноукраїнських селян до Канади, США, Бразилії та Аргентини.

Капіталізація економіки обумовила зростання робітничого класу і буржуазії. Особливістю цих класів був їх багатонаціональний склад. Серед кваліфікованих робітників переважали росіяни, а в Галичині - поляки. У промисловості переважала іноземна буржуазія, в торгівлі - європейська. Українська буржуазія зосередила у своїх руках переважно харчову промисловість. Умови праці робітників були надзвичайно важкими, що призвело до загострення відносин між робітниками і підприємцями, до поширення серед робітників соціалістичних і комуністичних ідей.

Відбулися зміни в етнічному складі населення України. Протягом XIX ст. питома вага українців скоротилася з 90% до 80%, зросли національні меншини (за рахунок природного приросту і переселенців), перш за все - росіяни, євреї, поляки. Українці переважали серед селян, але серед населення міст українці становили в середньому не більше 1/3. Серед робітників, підприємців, інтелігенції переважали росіяни, євреї, поляки. Таким чином українська на дія формувалася як аграрна нація. Цс пояснюється не стільки психологічними факторами, скільки політикою

національного гноблення з боку імперій.