Соціально-економічний розвиток України в кінціXIII - у ХУІІІ ст

Соціально-економічний розвиток України в кінціXIII - у ХУІІІ ст.

Відбувається утвердження нової моделі соціально-економічний відносин, визнаної де-факто гетьманською владою. Основні риси цієї моделі:

ліквідація за невеликим винятком великого і середнього феодального землеволодіння, кріпацтва, фільварково-панщинної системи. Провідною формою господарювання стало козацько-селянське і дрібне землеволодіння, істотні зрушення у соціальній структурі українського суспільства. Провідним привілейованим станом стало козацтво. Козаки становили близько половини дорослого чоловічого населення України (в окремих випадках козаками вважали себе до 80% населення). За козаками закріплювалося право власності на землю, звільнення від податків, участь у політичному житті. Головним обов'язком козака була військова служба, яку він ніс за власний рахунок. Із козацької старшини формувалася нова українська знать, яка змінила витіснену польську знать. Відбувалася феодалізація козацької старшини, вона зосереджувала в своїх руках владу, землю, обмежувала свободу селян та простих козаків, що загострювало соціальні конфлікти в українському суспільстві.

Шляхта. Як стан не була знищена. Вона складалася із середніх І дрібних землевласників, які приєдналися до Б. Хмельницького і пішли на певні поступки іншим станам Гетьман здійснював курс на збереження привілейованого місця шляхти в суспільстві.

Селянство. Завоювавши особисту свободу і право земельною власності, потрапили в залежність від держави. Селяни залишалися податним станом, але їх грошові податки, натуральні платежі помітно зменшилися, що сприяло зростанню економічної спроможності.

Міщани. Гетьмансько-старшинська адміністрація здійснювала заохочувальну політику стосовно міщанства, значно послабився податковий тиск. Результатом революційних завоювань було звільнення українських міст з-під влади магнатів і шляхти (до революції міста з приватною власністю в Україні становили 80% усіх міст). Провідна роль у житті міст перейшла до рук українців.

Православне духовенство. Разом з українським населенням боролося проти польського панування. Виступали послідовним захисником національних інтересів. Церква мала підтримку гетьманської адміністрації. Ці обставини сприяли зміцненню позиції православного духовенства в період революції.

Таким чином основними завоюваннями І періоду війни стало утвердження в Україні нової моделі соціально-економічних відносин.

32. Гетьманування Мазепи: внутрішня і зовнішня політика.

Лівобережна Україна і м. Київ підпорядковані Московії. Правобережна Україна під впливом Польщі, невелика частина Поділля - Османській імперії.

1687 р. - гетьманом України становиться Мазепа. Він з шляхетної родини, здобув блискучу освіту, знав багато мов.

Іван Мазепа став гетьманом у надзвичайно складний для України час. Українські землі були розчленованими. Але своєю політикою він зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку України. Свій авторитет він підніс активною меценатською діяльністю - на його кошти збудовано 12 і реставровано 20 храмів.

Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Він проводить простаршинську політику, прагнучи перетворити козацьку старшину і шляхту у міцний, привілейований клас. Відбулося посилення всіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей у суспільстві. Головною мстою Мазепи було об'єднання України в одну незалежну державу. Великі сподівання гетьман поклав на молодого російського царя Петра 1. Між ними склалися надзвичайно довірливі стосунки.

1700 р. - московський цар Петро І розпочинає Північну війну (прорубати вікно в Європу). Петро І подивляється на Чорне море, але зазнає поразки. Потім на Балтійське (Швеція, Карл XII). Війна з Карлом XII затягується, Петро І зазнає декілька поразок і потім розуміє, що армію потрібно переозброїти. На це треба великі кошти і тому він збільшує податки на Україні. Щодо України він мав три мети:

1) цілком підкорити верхівку України І простий люд

2) Підпорядкувати українське самоврядування, економіку і культуру.

3) Максимально скористатися господарськими і людськими ресурсами України.

Петро І перший вимагає, щоб українські козаки воювали з шведами на боці Московії (в перший раз козаки воюють не за свої інтереси), але козацьке військове мистецтво і стратегія на той час вже зостаріли. Причини зради Мазепи:

1) Багато тисяч козаків гинуть у війні з шведами (гарматне м'ясо). Мазепа просить змінити полководців на українських, але Петро І не зважає на це.

2) Петро І розпочинає будівництва Санкт-Петербурга і відправляє туди сотні тисяч селян і козаків, де вони і гинуть.

3) Україна утримує 10 російських полків за свій рахунок.

4) Поляки загрожують нападом на Україну. Мазепа просить допомоги у Петра І, але він відмовляє. Це стало останньою краплею і Мазепа переходить на бік Карла XII.

У жовтні 1708 р. - Мазепа прохає шведів йти походом на Росію через Україну. Карл XII обіцяє за допомогу автономію, але у битві під Полтавою російські війська розбивають шведів і Мазепа разом з Карлом XII тікає до Туреччини. Там помирає Мазепа.

Щоб помститись, Петро І посилає Олександра Меншикова з військом до гетьманської столиці Батурина і повністю знищує його. Великі каральні експедиції щодо України.