Інституціалізація партій

У програмах партій звичайно підкреслюється їхній намір служити інтересам різних соціальних груп, більшості громадян усієї країни. У практичній політиці партії прагнуть враховувати інтереси різних категорій виборців, оскільки тільки так можна здобути перемогу на демократичних виборах. Разом з тим на виборах у європейських країнах (значною мірою в США) партії продовжують зберігати своєрідність, власне політичне й ідеологічне обличчя. Наприклад, від соціал-демократів виборці очікують проведення сильної соціальної політики, прийняття нових чи удосконалювання існуючих програм допомоги соціально незахищених груп населення.

Політичні партії змушені вирішувати у своїй діяльності дуже різноманітні задачі, тому і кількість приписуваних їм деякими політологами функцій перевалилася за десяток.

По-перше, це функції ланки між правлячими і керованими. Партія завжди виступає як канал передачі інформації, що циркулює «зверху вниз» і «знизу нагору». Інтенсивність цих двох інформаційних потоків може не збігатися. Скажемо, у СРСР при Сталіну перший був винятково могутнім, другий майже висохнув. Але в умовах ліберальної демократії не слід недооцінювати значення партії у формуванні суспільної думки. Інша справа, що тут партія просто не може відвернутися від настрою рядових членів і виборців. Це дозволяє партіям виражати соціальні інтереси.

По-друге, партії виконують функції акумуляції соціальних інтересів. У суспільстві завжди існують різноманітні і різнорідні інтереси, переваги, вимоги. Зрозуміло, що трансформувати кожне з них у політичне рішення неможливо, та й не потрібно: це б зробило політичне життя хаотичної і непередбачений. Насамперед, із сукупності інтересів необхідно виділити найбільше соціально значимі. Далі і ці «добірні» інтереси необхідно грузнути між собою, щоб вже у виді послідовної програми поставити на політичний порядок денний. Цим і займаються партії.

По-третє важливою функцією партій є постановка колективних цілей для всього суспільства. Було б великим перекручуванням істини вважати, що партія здатна переслідувати лише ті мети, що «носяться в повітрі» і випливають з обставин повсякденного життя її членів і прихильників. Ні в Китаї, ні в Росії необхідність побудови комунізму не випливала з поточних інтересів населення. Але, будучи сформульована партією, ця мета надихнула мільйони людей на реалізацію програми радикального перетворення суспільства.

По-четверте, партії займаються рекрутуванням владної еліти і сприяють її політичної соціолізації. під рекрутуванням варто розуміти підбор кадрів як для самої партії, так і інших організацій, що входять у політичну систему, у тому числі і висування кандидатів у представницькі органи влади, виконавчий апарат і бюрократію [21].

Нарешті, партії мають велике значення, виступаючи як референтні групи, на які індивід орієнтує поводження – своїх прихильників. У багатьох країнах люди, корячись сімейним традиціям і вихованню, випробують сильну емоційну прихильність тієї чи іншої партії.