Класифікація приголосних звуків

Знаком ' – позначено м’якість приголосного.

Завдання. Цікаву характеристику художнього значення звуків дав російський поет-символіст К.Бальмонт у лекції «Поезія як чаклунство». Опрацюйте уривок з цієї статті. Спробуйте дати самостійну характеристику звуків.

Голосні – це жінки, приголосні – чоловіки. Голосні це самий наш голос, матері – що нас народили, сестри – що нас цілували, першоджерело, звідки ми витекли в словеснім своїм лику. Отже, коли б в нашому мовлення були тільки голосні, ми не вміли б розмовляти – лише голосили б ними в текучій вільготності без форми, як плещуть води розливу.

А приголосні мужньою своєю твердою вдачею впорядкували розкіш розливу, стали дамбою, греблею, довгим молом, ясним річищем, що спрямовує води до свідомої праці. Все ж, хоч і керують всім приголосні, хоч і вважають вони себе за справжніх господарів слова, - не на приголосних, а на голосних буває наголос в кожнім слові…

Азбука наша починається з А. А - найясніший, найголосніший звук, що без усякої перегороди виходить з рота… А – перший звук розкритого людського рота, як М – закритого. М – болісний звук глухонімого, стогін затриманої, здавленої муки. Два первоначала в однім слові, що повторюється трохи не в усіх народів – Мама. Два первоначала в латинському амо – люблю. Захоплене дитяче гукаюче а, і в глибині мовчання прямуюче німіюче м. … М’яке м, вологе а, сумне м, ясне а. Медове м і а – як бджола. В м – мертвий шум зими, в а – чарівна весна… Як камінь, а – не жаркий рубін, а в місячнім чарі опал, іноді, частіше ж сяючий всіма барвами веселки діамант, вся гама барв… Слава повноголосому А, це наша слов’янська буква!

О – це горло. О – це рот. О – звук захоплення. Урочистий розлог, просторінь є о: поле, море, обшир,. Чому кажемо ми Оргія?? Тому, що в Оргії – стогін захоплення. Все величне, хоч і темне, визначається через о: стогін, горе, похорон, сон,м оре… Гострозоре око ворога вовка, і око сліпе бездомної півночі. Ізвої суворі волі. Бездонне о.

У – музика шумів, вигукування жаху… Гук мідяних труб. Грубе по матерії своїй: стук, бунт, тупо, круто, рупор…

Белькотання хвилі чуємо в л, щось вологе, любовне – Ліліана, Лілея. Переливне слово Люблю.

В самій природі л має певне розуміння, так само, як паралельне р, що стоїть поряд. Стоїть поряд – і протилежне. Два брати – отже один світлий, а другий темний. Р – скоре, мережане, грізне, спірне… Р – один з тих віщих звуків, що беруть участь і в мовах найрізноманітніших народів і рокотанні всієї природи. Як з, с і ш ми чуємо і в людській мові, і в сичанні гадюки, і в шепотінні листу, і в посвисті вітру, так і р бере участь і у вимові нашого рота й горла, і в гарчанні тигра, і в воркуванні горлички, і в крюканні крука, і в рокотанні бурхливих вод, і в гуркотанні грому…»