Персональні комп'ютери можуть об'єднуватися в мережі, що дозво­ляє багатьом користувачам легко обмінюватися інформацією

Незважаючи на те, що існують комп'ютери різного класу і різного призначення, їх основні компоненти і принципи компонування несуттє­во відрізняються між собою. Тому компоненти комп'ютера надалі буде­мо розглядати стосовно IBM-сумісних ПК. У них закладена можливість вдосконалення його окремих частин та використання нових пристроїв. Фірма IBM забезпечила можливість збирання IBM PC із незалежно ви­готовлених частин аналогічно дитячому конструктору. Фактично IBM PC став стандартом персонального комп'ютера. Зараз такі комп'ютери складають більшість з усіх персональних комп'ютерів, що виробляються у світі.

На основній електронній платі комп'ютера IBM PC (системній, або материнській, платі) розміщені тіль­ки ті блоки, які здійснюють обробку інформації (обчислення). Схеми, що керують рештою пристроїв комп'ютера - монітором, дисками, принтера­ми тощо, реалізовані на окремих платах. До цих електронних схем підво­диться електроживлення з єдиного блока живлення, а для зручності та на­дійності все це розміщується в загальному корпусі - системному блоці.

Завдяки відкритій архітектурі IBM PC користувачі можуть самостій­но розширювати можливості своїх комп'ютерів, під'єднуючи відповідні пристрої у вільні розняття на системному блоці.

Функціонування комп'ютера потребує такого мінімального набору пристроїв:

- материнська плата (motherboard);

- центральний процесор (processor);

- пам'ять (storage);

- стандартний пристрій виведення - дисплей (display) чи монітор (monitor);

- пристрій, що з'єднує дисплей з комп'ютером - відеокарта (video card));

- стандартний пристрій введення - клавіатура (keyboard);