Розділ І. Засоби навчання на уроці іноземної мови

Учебно-методическое и информационное обеспечение дисциплины:

а) основная литература [3]:

Курс «История педагогической мысли и образования»:

История образования и педагогической мысли за рубежом и в России /под ред. Васильевой З.И. М., 2007.

Пискунов А.И. История образования и педагогической мысли. М., 2006.

б) дополнительная литература:

Курс «История педагогической мысли и образования»:

1. Антология педагогической мысли в России второй половины XIX – нач. XX вв./ Сост. П.А.Лебедев. – М., 1990.2. Антология педагогической мысли в России первой половины XIX века (до ре- формы 60-х гг.)/ Сост. П.А.Лебедев. – М., 1987.3. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVII вв. / Сост. С.Д.Бабишин, Б.М.Митюров. – М., 1985.4. Антология педагогической мысли России XVIII века/ Сост. И.А.Соловков. – М., 1985.5. Антология педагогической мысли христианского средневековья./ Сост. В.Г.Безрогова, О.И.Варьяш. – М., 1994.6. Бим-Бад Б.М. Педагогическая антропология. – М., 1998.7. Блонский П.П. Избр.пед.соч.: В 2 т. – М., 1979.8. Васильцова З.П. Мудрые заповеди народной педагогики. – М., 1988.9. Вахтеров В.П. Избр.пед.соч. – М., 1987.10. Великий Новгород: школьное и педагогическое образование. – В.Новгород, 1999.11. Вентцель К.Н. Избр.пед.соч. – М., 1999.12. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. – М., 1995.13. Гончаров Н.К. Историко-педагогические очерки. – М., 1963.14. Гончаров Н.К. Очерки по истории советской педагогики. – Киев, 1970.15. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире. – М., 1999.16. Домострой / Под ред. В.Сенина. – СПб., 1992.17. Жураковский Г.Е. Очерки по истории античной педагогики. – М., 1963.18. История педагогики и современность/ Под ред. Ш.И.Ганелина. – Л., 197019. Камрен Ф. Воспитание к свободе. – М., 1993.20. Каптерев П.Ф. Избр. пед.соч. – М., 1982.21. Коменский Я.А. Избр. пед. соч.: В 2 т. – М., 1982.

22. Корнетов Г. Б. История педагогики. Введение в курс «История образования и педагогической мысли», М., 2002.

23. Латышина Д.И. История педагогики. М., 2002.

24. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 2-я половина XIX в. / Под ред. А. И. Пискунова. - М., 1976.

25. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. Конец XIX - нач. XX в. / Отв. Ред. Э. Д. Днепров. - М., 1991.

26. Пирогов Н. И. Избранные педагогические сочинения. - М., 1985.

27. Розанов В. В. Сумерки просвещения. -М., 1990.

28. Свободное воспитание: Хрестоматия / Сост. Г. Б. Корнетов. - М., 1995.

29. Смирнов В. З. Реформа начальной и средней школы в 60-х гг. XIX в. -М., 1954.

30. Соловьев а В. Д. Педагогические взгляды и деятельность Н. Ф. Бунакова. - М., 1960.

31. Толстой Л. Н. Педагогические сочинения. - М., 1989.

32. Ушинский К. Д. Педагогические сочинения в 2-х томах. - М., 1974.

33. Фрадкин Ф. А., Плохова М. Г., Осовский Е. Г. Лекции по истории отечественной педагогики. - М., 1995.

34. Шаталов А. А. Проблема народной школы в педагогике Л. Н. Толстого. - М., 1995.

[1] Презентация разработанного проекта возможна на последнем семинаре.

[2] Подробно об этом типе заданий читайте в соответствующей рубрике

[3] Для гуманитарных дисциплин указывается за последние 5 лет, для математических и естественнонаучных — за последние 10 лет.

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ................

1.1.Життєвий і творчий шлях Айріз Мердок...................................................

1.2................................................................................................................. 9

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.................................. 15

2.1. Використання телебачення у процесі навчання англійської мови.......... 15

2.2. Методика роботи з відеозаписами.............................................................. 17

ВИСНОВКИ......................................................................................................... 20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................... 21

ДОДАТКИ............................................................................................................ 23

ГЛОСАРІЙ ……..………………………………………………………............. 30

ВСТУП

Головне завдання вчителя – це пробудження та розвиток інтересу. Інтерес – рушійна сила пізнання та навчання. Інтерес – це зернятко, з якого вчитель вирощує мотивацію до навчання. Інтерес до заняття починається з вчителя. «Чи цікавий він (вона)?». Але зараз для розвитку інтересу учнів до навчання на занятті недостатньо лише особистісних якостей вчителя. Необхідно створити і нові технічні умови навчання. Тому бажано звернути увагу на використання новітніх технічних засобів на заняттях з іноземної мови.

ХХІ століття – це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості й культури всього населення набувають вирішального значення.

Досвід організації навчально-виховного процесу в школі свідчить, що чим ширше застосовуються технічні засоби навчання, зокрема комп’ютери, у процесі вивчення різних предметів (у тому числі й іноземної мови) та чим раніше учні починають працювати з ними, тим ефективніші результати навчання.

Засобами іноземної мови можна і треба розвивати навички творчого мислення дітей. Але творче мислення не є самоціллю, а лише інструментом розвитку мовленнєвих знань, умінь та навичок. Коли учні інтерактивно працюють із будь-якою інформацією, вони вчаться мислити, тренують інтелектуальні здібності, не помічаючи, що їхнім інструментом є саме іноземна мова. Набуті навички учні використовують для розвитку власного творчого потенціалу: чим більше вони знають і вміють, тим легше їм створювати власні творчі продукти – зразки мовленнєвої діяльності.

Якщо погодитися з тим, що одним з найбільш дієвих засобів боротьби з емоційним голодом на уроках іноземної мови є використання вчителем різноманітних технологій, то, наповнені позитивним емоційним зарядом ці технології, будучи цілком керованим фактором, впливають на суб’єктивний фактор, сприяючи виникненню установки.

Із розвитком нашого суспільства, новітніх технологій та техніки, учням стає не цікаво вчитися за старими методами. Вони потребують «іти в ногу з часом». Ось чому особливої актуальності в сучасній системі освіти та навчання набуло використання технічних засобів в навчальному процесі з іноземної мови.

Об’єктом даної роботи є технічні засоби навчання у процесі вивчення іноземної мови. Предметом є методика використання технічних засобів навчання на уроках іноземної мови та їх вплив на навчальну діяльність учнів.

Метою курсової роботи є вивчення методики використання технічних засобів навчання на уроках англійської мови, а також аналіз технологій роботи із різними видами технічних засобів при роботі з учнями.

Основними завданнями цієї роботи є:

- вивчення технічних засобів навчання на уроці іноземної мови;

- вивчення різноманітності видів технічних засобів навчання та їх класифікація;

- дослідження ролі використання комп’ютера на уроці іноземної мови;

- вивчення методики використання різних видів технічних засобів навчання на уроці англійської мови;

- дослідження ролі технічних засобів навчання для успішного навчання іноземної мови.

У курсовій роботі використовувались такі методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду, вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів.

Структура курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, літератури та додатку.

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОЦІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

1.1. Айріс Мердок (1919—1999)

Англійська письменниця Айріс Мердок прожила довге і багате подіями життя. Її ім'я добре знайоме шанувальникам сучасної англійської романістики. Особливо тим, хто любить сферу любовних стосунків, із захопленням спостерігає за психологічними нюансами взаємовідносин літературних героїв.

Народилася Айріс Мердок 15 липня 1919 року в Дубліні (Ірландія). Батько її — шотландець, відставний офіцер британської армії, — служив у Міністерстві охорони здоров'я. Мати — з родини ірландських маломаєтних дворян — талановита співачка. Айріс була єдиною і любою дитиною в сім'ї, доброю, співчутливою, дещо сором'язливою, але із сильним характером. Разом із родиною вона рано покинула Ірландію та оселилася в Лондоні. Здобула гарну освіту, спершу в сім'ї під керівництвом батька, котрого згадувала з незмінною вдячністю, а згодом — в одній із лондонських шкіл, у престижному коледжі в передмісті Брістоля. За роки навчання проявила себе однією з найкращих учениць: непогано грала в хокей, цікавилася живописом, мала неабиякі лінгвістичні здібності. Один із її однокурсників згадував, що майже всі молоді люди на їхньому курсі були закохані в неї, оскільки Айріс була надзвичайно яскравою особистістю, успадкувала від матері чудовий голос, мала аристократичну зовнішність.

У 1942 році А. Мердок з відзнакою закінчила Оксфордський університет, де вивчала класичну філологію. У роки Другої світової війни працювала в штаб-квартирі державної громадянської служби. На ці ж роки припало знайомство з Ж. П. Сартром, що посприяло поглибленню її захоплення екзистенціалізмом.

Після закінчення війни майбутня письменниця вступила до Кембриджського університету для більш глибшого вивчення філософії, там же захистила й дисертацію. Як філософ вона пройшла складний шлях еволюції від захоплення ідеями екзистенціалізму (праця «Сартр: романтичний раціоналіст», 1953) та лінгвістичної філософії Л. Вітґенштайна до сприйняття й осмислення філософії Платона з її триєдністю краси, істини й добра («Вищість добра над іншими поняттями» 1967; «Вогонь і сонце: Чому Платон вигнав митців», 1975; «Два платонічних діалоги», 1986). З 1948 року романістка певний час викладала філософію в Оксфордському університеті, який з цього моменту і на довгі роки став основою її професійної і літературної діяльності.

Життя Айріс Мердок — натури пристрасної і захоплюючої — було насичене любовними романами. У 1945 році вона занотувала в своєму щоденнику: «Закохуватися в А, тоді в В, потім в С мені здається уже дещо нудним заняттям». Але в 1953 році письменниця пристрасно закохалася у викладача і літературознавця Джона Бейлі. Він був молодшим за неї на шість років, однак це не завадило 36- річній жінці вступити з ним у шлюб. Вони оселилися в Оксфордширі. Так Айріс отримала спокій і стабільність у житті: «Перш за все, моє завдання — писати. Я вдячна Богові за такий вихід». Подружнє життя Бейлі і Мердок було практично ідеальним.

Останні роки життя письменниці були затьмарені страшною недугою — хворобою Альцгеймера. Джон Бейлі прийняв цю трагедію спокійно і гідно. У відносинах між подружжям майже нічого не змінилося: Бейлі, як і раніше, бачив перед собою добру, ніжну, сповнену гумору жінку, якою Айріс була до хвороби. Поряд з ним до останніх днів свого життя вона відчувала себе в повній безпеці. Протягом п'яти років видатна англійська романістка лежала в ліжку і дивилася дитячі мультфільми. Померла А. Мердок 8 лютого 1999 року, не доживши кількох місяців до свого 80-річчя.

Щодо творчості, то романістку можна назвати письменницею щасливої долі. І це не тільки тому, що вона встигла немало зробити, а головне тому, що зуміла знайти себе, свою тему в безмежному морі літератури.

У себе на батьківщині і в нашій країні А. Мердок відома як автор романів, що оригінально поєднали у собі риси інтелектуально-психологічного та філософського жанрів. Розпочавши друкуватися з 1954 року, вона стала автором 24 романів, а також кількох їхніх драматичних переробок і оригінальних п'єс.

«Під сіткою» (1954)— перший роман англійської письменниці, який приніс їй достатньо широку популярність. Його герой — Джек Донаґ'ю, котрий заробляв на прожиття перекладом з французької посередніх романів одного популярного автора, — зайнятий пошуками самого себе та сенсу життя, пошуками виходу з-під сітки екзистенційних обставин, абсурдного щоденного буття. Нехай йому так і не вдалося наздогнати Анну Квентін, котра постійно вислизала від нього, але у фіналі герой здобув творче осяяння: «Був перший день творіння. Я був сповнений сили, що краще, аніж щастя... Був ранок першого дня».

Загалом у своїх ранніх романах «Втеча від чарівника» (1955), «Замок на піску» (1957), «Дзвін» (1958) А. Мердок підняла проблему морального вибору людини в абсурдному світі. Вона змалювала складні та суперечливі характери і долі персонажів, часто непередбачуваних у своїх діях та наслідках, до яких вони призводили.

У 60-ті роки XX ст. письменниця віддала данину романам «таємниць і жахів»: «Відрубана голова» (1961), «Дика троянда» (1962), «Одноріг» (1963), «Італійка» (1964), «Час янголів» (1966). У цих творах вона зобразила кипіння руйнівних пристрастей, а на передній план висунула образ людини — демона, злого генія. Персонажі чітко поділено на добрих, людяних, що прагнули зрозуміти інших людей і бути зрозумілими ними, та злих, демонічних, підступних. А. Мердок зацікавилася структурою «готичного» роману.

«Червоне та зелене» (1965)— своєрідний психологічний детектив, «одягнений» у форму роману історичного. Історичним тлом стало Великоднє повстання 1916 р. в Ірландії.

Друга пол. 60-х — перша пол. 70-х років XX ст. були позначені в творчості англійської романістки низкою творів, які містили в собі домінуючу платонівську ідею: «Приємні та добрі» (1968), «Сон Бруно» (1969), «Почесна поразка» (1970), «Чорний принц» (1973), «Любов земна і любов небесна» (1974), «Генрі й Катон» (1976), у яких письменниця дослідила переважно моральні проблеми: людські стосунки, взаємопроникнення та взаємовідштовхування добра та зла, людський егоїзм. Цим творам був властивий емоційний запал, глибокий психологізм, тонка іронія.

Зрілу психологічну майстерність А. Мердок, розквіт її таланту засвідчили романи кінця 70-х років: «Випадкова людина» (1971), «Дитя слова» (1975), «Море, море» (1978), «Черниці та вояки» (1980), які вирізнялися багатством ідейно-художньої структури, відтворенням «людської комедії» в жанрі трагіфарсу.

«Черниці та вояки». Письменниця звернулася до середовища англійської інтелігенції, що жила переважно інтелектуальними інтересами. У розмовах, які вели персонажі, присутні Вітґенштайн, Платон із Сократом та інші античні й сучасні філософи і письменники. У першому розділі роману царювала похмура та напружена атмосфера очікування смерті — вмираючий від раку Гюї Опеншоу залишив своїй дружині Гертруд наказ вижити за будь-яку ціну. Він навіть запропонував їй після своєї смерті вийти заміж за їхнього спільного друга Пітера, прозваного Графом, котрий був «чистий серцем» і давно кохав її. Але життя виявилося складнішим і суперечливішим за будь-які припущення та плани. Жінці вдалося подолати біль втрати коханого чоловіка значною мірою завдяки вірності та відданості її друзів — Графа й Анни Кевідж, її подруги зі студентської лави, котра п'ятнадцять років провела в закритому католицькому монастирі, а потім повернулася в світ, щоб знайти тут свою власну віру. Гертруд вийшла заміж, але не за Графа, котрий по лицарськи був їй вірним, а за художника Тіма Ріді. Анна, котра кохала Графа, змусила його поклястися «священною кров'ю Польщі», що він не скоїть самогубства. Замість цього герой зібрався перевестися в Белфаст, а сама Анна в кінці роману виїхала до Америки.

У творі письменниця підняла як політичні (доля Польщі та її складні стосунки з Росією), так і філософські проблеми (віра та безвір'я, юдаїзм та християнство тощо). Центральним у романі став сон Анни, в якому вона побачила Ісуса Христа, котрий пояснив їй, що слід жити за правилом: «роби добро, утримуйся від зла». Черниця Анна знайшла сенс життя в діяльному альтруїзмі, а герой — лицар — «солдат» Пітер, залишаючись другом родини, виступив у ролі сучасного Дон Кіхота.

Персонажам А. Мердок були властиві егоїзм, відчуженість і виключна нездатність розуміти один одного. Моральні цінності, заради яких жили та існували герої романістки, виявилися ілюзіями, грою розуму, складними сплетеннями пам'яті і життєвих ситуацій, часто непередбачуваних. Але очевидно, що світу зла міг протистояти хоча б умовний світ добра, любові, благородства й чесності. У гонитві за цим рятівним світом герої Мердок змогли розкрити своє особисте «я», як це відбулося з Чарльзом, героєм роману «Море, море» (1978). Персонажам письменниці довелося жити в світі химер і штучних почуттів. Вони були лише актори в грі, якою керувала сама авторка, а місце дії набувало все більш символічного і багатозначного змісту, ніби засвідчуючи безмежність прірви, бездонність буття, які так і не вдалося пізнати та відкрити.

«Чорний принц» — один з найвідоміших творів письменниці, який явив собою стилізацію під рукопис одного із персонажів — письменника Бредлі Пірсона. Рукопис надруковано після його смерті видавцем, другом Локсієм. Центральна тема-любов і мистецтво: їх взаємовідношення і відповідність загальним принципам життя.

Своєрідність творчої майстерності А. Мердок:

• сконцентрованість на складних і суперечливих характерах, долі персонажів;

• поділ персонажів на добрих, людяних та злих, демонічних;

• негативність персонажів: егоїзм, відчуженість і виключна нездатність розуміти один одного;

• постановка філософських питань;

• дослідження моральних проблем і загальнолюдських цінностей;

• парадоксальність творів;

• увага до рис екзистенціалізму;

• набуття місцем дії символічності і багатозначності;

• тяжіння до метафоричності;

• наявність у творах емоційного запалу, глибокого психологізму, тонкої іронії.