Покритий та непокритий акредитиви

Вид акредитива	Ф-ції	Ступінь застосування
розрах.	забезпеч.	кредитна	інформац.
відкличний	+	-	-	+	майже не використ.
безвідкличний	+	+	+	+	майже завжди

При покритому акредитиві резервуються кошти одним із таких способів:

- відкриття банком-емітентом депозиту у банку-виконавці.

- кредитування на суму акредитиву коррах. банка-виконавця в банку-емітенті чи ін. банку.

- надання банку-виконавцю право списувати суму акредитива з відкритого у ньому коррах. банку-емітента.

Бувають також схеми, при яких резерв на покриття акредитиву формується за рахунок заявника.

Непокритий – це акредитив, який лише гарантований.

В практиці частіше використовують покриті акредитиви.

41. Підтверджений і непідтверджений акредитиви.

За непідтвердженим акредитивом відповідальність за платіж несе лише банк-емітент, а за підтвердженим – також банк-виконавець. Частіше використовують підтверджені акредитиви.

42. Переказний і не переказний акредитиви.

При переказному акредитиві з’являється другий бенефіціар. Таким бенефіціаром може бути постачальник постачальника.

Переваги переказного акредитива:

- спрощення документообороту для першого бенефіціара.

- спрощення розрахунків між першим і другим бенефіціаром.

- постачальник може виконувати свої зобов’язання відразу перед к-ма кредиторами.

- запобігання приховування постачальником-посередником інформації про кінцевого покупця від виробника, про виробника від кінцевого покупця.

Також інколи переказний акредитив дозволяє зекономити на податках чи різних режимах оподаткув. в різних країнах. Переказний та не переказний акредитив використовують приблизно з одною частотою.

43. Відновлювальний та не відновлювальний акредитиви.

Не відновлювальний акредитив признач. для виконання одного платежу.

Відновлювальні акредитиви доцільно використовувати в таких ситуаціях:

- довготривалі торг. відносини.

- фін. стан покупця є стійким.

- схеми постачань і розрах. – сталі.

Відновлювальні акредитиви дозволяють:

- постачальнику уникати ризику відмови від акредитивної форми розрах. у майбутньому.

- покупцеві знижувати витрати на обслуговув. акредитивів.

Частіше використовують не відновлювальні акредитиви.

44. Подільний та неподільний акредитиви.

Подільний акредитив передбачає виплату постачальнику після кожної окремої поставки.

Неподільний акредитив передбачає, що вся сума буде виплачена постачальнику після останньої поставки.

Таку схему використовують при поставках окремими партіями обладнання, яке технологічно пов’язане.

46. Види лізингу.

Лізинг-цесія. П-во продає своє майно лізинг. компанії, а вона залишає це майно в розпорядж. цього п-ва за договором лізингу. До цього виду лізингу вдаються, коли п-ву не вистачає ліквідних активів, тобто вирішується проблема не економ. зростання, а виживання.

Компенсаційний лізинг. Угода уклад. між лізинг. компанією і постачальником. Постачальник може здавати в сублізинг обладнання, яке є об’єктом договору. Цей лізинг використ. не для підтримки фін. стану як лізинг-цесію, а для економ. зростання постачальника. Такий лізинг дозволяє реаліз. обладнання покупцям, які не зацікавлені в його довгострок. використ. або не можуть купувати дорогі об’єкти одразу (офіс. техніка, крани, верстати тощо).

Фін. лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортиз. 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фін. лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортиз. 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

48. Схеми погашення заборг. по лізинг. договору.

Можна виділити 2 схеми лізинг. платежів:

1. періодичні виплати (регулярні).

2. неперіодичні виплати (нерегулярні).

Можна виділити 3 види платежів:

- авансовий платіж

- поточні лізинг. платежі

- викупна сума

Лізинг. договір може мати умову опціону щодо права на викуп об’єкта лізингу. Компоненти, які треба врах. у лізинг. платежах: амортизація, %ставка, витрати на страх. об’єкту лізингу, витрати на технічне обслуговув. об’єкту лізингу, комісія на користь лізинг. компанії.

50. Схеми іпотеки.

1. стандартна іпотека, борг погашається однаковими щоміс. внесками (ануїтет, рента).

2. нестандартна іпотека (винятки):

- позики з ростом платежів: виплати на обслуговув. боргу постійно зрост. перші 5-10 років, потім позичальник здійснює рівномірні внески. В перші роки виплати можуть виявитися меншими за суму %, тому сума боргу деякий час зростає.

- позики з періодичним збільш. внеску: сума внесків збільш. кожні 3-5 років.

- позика з пільговим періодом: перші к-ка років сплачуються лише %.

- позика із заставним рах.: обирається одна із попередніх схем, крім того клієнт на початку операції вносить на заставний рах. певну суму. Якщо в межах к-сті періодів клієнт не може сплатити належний внесок, то суму, якої не вистарчає, банк списує із заставного рах.

- позики з періодичною зміною % ставки: сторони кожні 3-5 роки переглядають рівень % ставки.

- схема іпотеки з плаваючою % ставкою: ставка прив’язується до фін. показника або індекса і переглядається щопівроку. Щоб коливання не були надто різкими, встановлюється верхня і нижня межа разових змін.

- іпотека зі зворотним ануїтетом: це своєрідний продаж нерухомості у розстрочку. Використ. літніми власниками.

51. Довірче управління майном.

Згідно з Цивіл. кодексом Укр. за договором управління майном одна сторона передає другій стороні на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснити від свого імені управління цим майном, в інтересах установи цього управління або указаної ним особи. Перелік суб’єктів довірчого управління є широким, а саме: довіритель, довірена особа, отримувач, пов’язана особа, банки, трасти та компанія з довірчого управління. Об’єктом управління при довірчому управлінні можуть виступати: боргові зобов'язання та право вимоги боргу, в тому числі іпотечне покриття, корпоративні права (крім акцій), грошові кошти у національній та іноземній валюті, цінні папери, заставлене третім особам майно. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від ін. майна установника управління та від майна управителя (окремий баланс та рах.). Діяльність компанії з довірчого управління майном регламентується довірчим договором, укладеним у письмовій формі між довірителем та довіреною особою, рішенням органу опіки та піклування про надання (встановлення) опіки над майном підопічного, інших юридичних фактів, у випадках, визначених законом. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному засвідченню і держ. реєстрації. Довірче управління є більш гнучким, воно індивідуалізоване. З суб’єктивної сторони ризик при довірчому управлінні є більшим, ніж наприклад при управлінні активами, оскільки воно менше піддається державному впливу. Процес довірчого управління є більш ефективним, оскільки він є гнучкішим, існує більша можливість маневрувати коштами та діями. При довірчому управлінні залучає і розміщує одна особа та має місце більш активна участь клієнта чи інвестора. Компанія з довірчого управління майном несе відповідальність за завдані збитки у вигляді штрафів у грошовому вигляді, у розмірах, які встановлює закон.

53. Брокерські рахунки.

Брокерські рах. – це рах., по яких відображ. взаємні зобов’яз. брокера і клієнта та операції, які брокер здійснює для клієнта. Брокери відкривають такі рах. на прохання клієнтів.

Види брокерських рах.:

- касовий рах., звичайний брокерський рах., який використ. для обслуговув. одного клієнта;

- спільний рах., це рах. яким користується к-ка клієнтів (подружжя або ділові партнери);

- омнібусний рах., це рах. одного брокера відкритий в ін. брокера;

- дискреційний рах., це рах., по якому брокер може проводити операції на свій розсуд.

54. Виконання клієнтських доручень на біржових торгах.

Клієнт і брокер взаємодіють на основі договору про брокерське обслуговуван. Кожна окрема операція проводиться на основі наказу клієнта. Наказ може бути як усним, так і письмовим. Крім того, на деяких біржах передбачається подання заявок. При виконанні клієнтських доручень брокери оголошують відповідну пропозицію у біржовому залі. На більшості бірж брокер не може виступати контрагентом по операціях зі своїми клієнтами. Інф-ція про укладені брокером угоди фіксується у біржовій розрах. картці. Після закінч. торг. дня дані таких карток звіряються і оформляються спрощені угоди, в яких містяться посилання на типові угоди. Накази клієнтів можуть мати певні обмежувальні умови:

- придбання чи продаж за вказаною чи більш сприятливою ціною;

- купівля чи продаж при досягненні ціною певного рівня;

- купівля чи продаж в найкоротші можливі терміни;

- наказ дійсний протягом певного часу.

55. Угоди на маржі.

Для деяких клієнтів брокери відкривають спец. рах., по яких можливе використ. брокерського кредиту. Це дозволяє використ. ефект фін. важеля. Величина співвіднош. позичених і власних коштів, на різних ринках, відрізняється.

При торгівлі на маржі використ. поняття:

- початкова маржа, це частина власних коштів клієнта у заг. сумі угоди в початковий момент.

- мінімальна маржа, це мінімальна частка власних коштів клієнта у поточній ринкові вартості придбаних активів.

Брокерський кредит є дешевшим, оскільки брокер майже не ризикує. Самі брокери отримують фінансув. під такі кредити у банках.

56. Короткі продажі.

В деяких випадках клієнти, які мають рах. з маржею, дозволяють брокерам надавати в позику активи, придбані на ці рахунки.

Схема короткої продажі х-ся такими етапами:

1. береться у позику певний ліквідний актив.

2. цей актив одразу ж продається на ринку.

3. через деякий час актив викуповується.

4. актив повертається зі сплатою процентів.

Така операція дає прибуток при зниженні цін.

58. Суть та види фін. інструментів.

Фін. інструмент – це засіб обміну, розподілу і контролю ресурсів і ризиків на основі реалізації відповідних прав та обов’язків.

Види фін. інструментів:

1. адміністративні:

- податок

- дотація

- субсидія

- штрафи

- інші

2. ринкові:

- гроші

- кредити

- ЦП

- страх. поліси

- інші

59. ЦП та їх види.

Види ЦП:

1. пайові (корпоративні, права власності):

- звичайні акції

- інвест. сертифікати

2. боргові ЦП:

- облігації

- векселі

- казначейські зобов’язання

- ощадні і депозитні сертифікати

3. гібридні ЦП (1+2):

- привілейовані акції (не може перевищ. 25%)

- конвертовані облігації, на вибір власника можуть погашатися або грішми, або ін. ЦП того ж емітента

4. похідні ЦП:

- ф’ючерси

- опціони

- депозитарні розписки

5. товарно-розпорядчі ЦП:

- складське свідоцтво (підтверджує власність на товари на складі; використ. в біржовій діяльн. для складів, які визнає біржа; може саме бути об’єктом купівлі-продажу)

- коносамент (підтверджує поставки на пароплав)

74. Фін. компанії.

Фін. компанія – кредитна інституція, яка виконує лише окремі банківські операції.

Фін. компанія може здійснювати такі види послуг:

- надання фін. кредитів за рахунок залуч. коштів;

- надання фін. кредитів за рахунок власних коштів;

- надання позик;

- переказ грош. коштів;

- надання порук;

- залуч. фін. активів фіз. осіб із зобов’яз. щодо наступного їх повернення шляхом укладання договорів управління майном;

- залуч. фін. активів юрид. осіб-приватних підприємців;

- фін. лізинг;

- надання гарантій;

- факторинг;

- кліринг;

- довірче управл. фін. активами;

- обслуговув. дорожніх чеків;

- діяльність з обліку валюти.

Якщо фін. компанія планує залучати кошти фіз. осіб, то її мінімал. статут. фонд повинен становити 3 млн. грн., при ін. видах діяльності – 1 млн. грн.

Для набуття права реєструвати відокремлені підрозділи, фін. компанія повинна мати статутн. фонд мінімум 5 млн. грн.

Приклади обмежень на суміщення видів діяльності фін. компанії: якщо фін. компанія залучає кошти фіз. осіб, то вона не може надавати будь-які ін. послуги. Якщо фін. компанія здійснює управл. іпотечними активами, то вона не може випускати іпотечні сертифікати від свого імені.

82. Фін. послуги нефін. установ.

Систематичним вваж. надання фін. послуг при укладенні трьох і більше договорів протягом календарного року. Це зобов’язує особу стати на облік у Держ. комісію з фін. послуг, а також зобов’язує до надання хоча б однієї фін. послуги на суму, що перевищує 80 тис. грн. (фін. лізинг, надання порук, позики фін. активами тощо).

86. Структура держ. комісії з регулюв. ринків фін. послуг Укр.

Держ. фін. послуг включає голову комісії і 8 членів.

Організаційна структура:

1. управл. організ.-аналіт. забезпеченням роб. керівника

2. управл. розвитку ринку фін. послуг та Європейської та Євроатлантичної інтеграції:

- департамент держ. регулюв. та розвитку ринку фін. послуг

- департамент страх. нагляду

- департамент нагляду за установами недерж. пенс. забезпеч.

- департамент нагляду за кредитними установами

- департамент нагляду за фін. компаніями

- юрид. департамент

3. управл. з бух. обліку та матер.-техн. забезпеч.

4. управл. інформац. технологій

5. відділ кадрв держ. служби та протоколу

6. відділ діловодства та контролю

52. Система недержавного пенсійного забезпечення.(НПЗ)

Система недержавного пенсійного забезпечення – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов”язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Суб”єктами НПЗ є:недержавні пенсійні фонди,страхові організації,банківські установи,вкладники та учасники пенсійних фондів,вкладники пенсійних депозитних рахунків,засновники пенсійних фондів,фізичні та юридичні особи,які уклали договори страхування довірчої пенсії,роботодавці-платники корпоративних пенсійних внесків,зберігачі,аудитори,інші.

НПЗ здійснюється:

-пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами ПФ та вкладниками таких фондів,

-страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довірчої пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду,

-банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

49. Іпотека та іпотечне кредитування.

Іпотека-вид забезпечення виконання зобов”язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов”язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Іпотечний кредит – це позика яка надається банком або спеціалізованою установою з цільовим призначенням для придбання нерухомого майна яка забезпечується цим нерухомим майном, а також можливість стати власником будь-якого нерухомого майна вже сьогодні сплативши частину вартості нерухомості.

Забезпеченням по кредиту виступає нерухоме майно, яка стає власністю позичальника, але залишається в заставі у банку до моменту повної сплати іпотечного боргу.

Іпотечний борг – це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

Сплата боржником залишкової вартості нерухомого майна відбувається рівними платежами (в суму платежу входить як частина залишкової вартості по кредиту, так і нараховані відсотки). Кредит надається строком до 30 років.

Перший внесок встановлює установа яка надає кредит, в межах від 0% до 50% вартості нерухомого майна.

10. Депозитні операції.

Депозит – кошти передані на зберігання у фінансово-кредитну установу з відповідним режимом їх використання, що регулюється банківським законодавством.

Депозити поділяються на:

-депозити юридичних осіь,

-депозити фізичних осіб,

-депозити банків.

Депозити залежно від порядку їх використання:

-безстрокові(депозити до запитання)

-строкові

-ощадні-призначені для тривалого нагромадження коштів фіз ос, вилучення цих коштів також пов”язані з певними обмеженнями,вони також приносять дохід у вигляді % і їх можна поповнювати.Депозитна операція — це операція із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійснення виконуються наступні облікові операції:
— відкриття і реєстрація депозитного рахунку;
— облік операцій щодо залучення коштів на депозит;
— облік операцій з вилучення коштів з депозиту;
— нарахування відсотків за депозитом і операції щодо їх сплати клієнтам;
— облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунку.

5. Суть і функції кредиту

Кредитні відносини - це частина економічних відносин, яка пов'язана з наданням коштів у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

Кредит є формою вияву кредитних відносин. Він виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.

Суть кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дає змогу встановити зв'язок кредиту із системою економічних відносин. Кредит - джерело формування основних і оборотних фондів; він збільшує швидкість обороту фондів.Кредит як один із факторів ринкових відносин впливає на товарно-грошову збалансованість, веде до збільшення виробництва товарів.

Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих і особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перерозподіляються не лише кошти, а й матеріальні ресурси.

Антипаційна (емісійна) функція полягає у створенні кредитних грошей для грошового обігу. Її виконує тільки банківський кредит.

Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю випливають із природи кредиту. Варто наголосити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контролювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

61. Послуги з мобілізації фінансових ресурсів

Мобiлiзацiя i перерозподiл фiнансових ресурсiв в умовах ринку вiдбувається на фiнансовому ринку, який складається з двох складових:
- ринку цiнних паперiв (фондового ринку);
- ринку банкiвських позик.
Ринок цінних паперів (РЦП), в свою чергу, поділяється на первинний ринок цінних паперів та вторинний ринок цінних паперів.
На первинному ринку відбувається мобілізація фінансових ресурсів шляхом емісії цінних паперів та їх первинного розміщення. На вторинному ринку цінних паперів проходить перерозподіл фінансових ресурсів між галузями діяльності через купівлю-продаж цінних паперів на фондовій біржі з допомогою фінансових посередників — дилерів, брокерів.
В умовах ринкової економiки перерозподiл фiнансових ресурсiв здiйснюється головним чином через фiнансовий ринок, переваги такого перерозподiлу полягають у наступному:
1) значно скорочуються строки, необхiднi для залучення коштiв;
2) змiнюється вiдношення до фiнансових ресурсiв, мобiлiзованих через фiнансовий ринок, зростає зацiкавленiсть в їх рацiональному використаннi;
3) в процеси перерозподiлу фiнансових ресурсiв включаються, крiм тимчасово вiльних коштiв юридичних осiб, i кошти населення.

81. Довірчі товариства

Довірче товариство - це господарське товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном -об'єктом договору між довірчим товариством і довірителем є кошти, цінні папери, документи, які засвідчують право власності довірителя. Предметом діяльності товариства згідно з установчими документами є так звані довірчі операції, тобто послуги товариства довірителю. Для громадян - це збереження відповідного майна довірителів, представницькі, фінансово-посередницькі послуги з його обслуговування. Для юридичних осіб - це агентські послуги, ведення банківських рахунків цінних паперів, господарське управління переданими товариству голосуючими акціями шляхом участі у загальних зборах акціонерних товариств. Якщо передбачено договором, товариство бере участь від імені акціонерів-довірителів, державних органів приватизації-довірителів в управлінні акціонерними товариствами.

Довірче товариство здійснює також (при наявності ліцензії Фонду державного майна України) операції щодо розміщення приватизаційних паперів. Для здійснення зазначеної діяльності сторони укладають відповідний договір: на здійснення довірчих операцій; на надання комплексу послуг із приватизації певного об'єкта; на фінансове посередництво з метою нагромадження приватизаційних коштів для вкладення їх в об'єкти приватизації; на здійснення так званих трастових операцій, тобто на управління майном довірителя з метою одержання ним максимального прибутку, захисту його коштів від інфляції тощо.

Однією стороною договору є довіритель - юридична особа або громадянин, які передають товариству повноваження власника належного їм майна згідно з умовами договору, другою стороною - товариство як юридична особа.

Довірчі операції від імені товариства здійснюють його учасники — фізичні або юридичні особи, які називаються довіреними особами.

Довірчі товариства є комерційними організаціями. Джерелом прибутків товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати встановлюється в договорі між довірителем майна і довіреною особою, якщо інше не передбачено законодавством.

83. Завдання і методи державного регулювання ринку фінансових послуг

Основними завданнями є:

• забезпечення реалізації державної правової політики у сфері регулювання ринків фінансових послуг, захист законних інтересів Держфінпослуг, у тому числі її територіальних управлінь;
• організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів Держфінпослуг, а також її керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків;
• проведення правової експертизи проектів Законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, головним розробником яких є Держфінпослуг, проектів нормативно-правових актів Держфінпослуг;
• інформування Голови Держфінпослуг про необхідність вжиття заходів до скасування актів, прийнятих із порушенням чинного законодавства;
• взаємодія з іншими підрозділами і службами правового забезпечення центральних органів виконавчої влади та, за дорученням Голови Держфінпослуг, судом, прокуратурою, органами державної виконавчої служби;
• забезпечення здійснення внутрішнього фінансового контролю Держфінпослуг за ефективністю використання бюджетних коштів, передбачених кошторисом на утримання Держфінпослуг, правильністю ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності Держфінпослуг згідно з вимогами нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Головного контрольно-ревізійного управління України;
• забезпечення координації діяльності наглядових департаментів та територіальних управлінь Держфінпослуг у сфері фінансового моніторингу;

· організація здійснення відповідно до завдань, покладених на Держфінпослуг як суб’єкта державного фінансового моніторингу, заходів щодо співробітництва та обміну інформацією з Державним комітетом фінансового моніторингу України та іншими державними органами;

· організаційне забезпечення розгляду скарг на рішення про застосування Держфінпослуг заходів впливу в апеляційному порядку.

· інтеграція у європейський та світовий фондові ринки;

Методи державного регулювання поділяються на адміністративні й економічні.
Економічні методи державного регулювання діляться на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики.
Основні грошово-кредитні засоби — це регулювання дисконтної ставки (дисконтна політика, здійснювана НБУ), встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів фінансових інститутів країни, операції державних установ на ринку цінних паперів (емісія державних зобов'язань, торгівля ними і погашення).
За допомогою цих інструментів держава прагне змінити співвідношення попиту та пропозиції на фінансовому ринку (ринку позичкових капіталів) у бажаному напрямку. В міру відносного зниження ролі ринків вільних капіталів у фінансуванні капіталовкладень і особливо в зв'язку зі зменшенням ролі фондової біржі і ростом самозабезпечення великих компаній фінансовими засобами дієвість цих інструментів у найбільш розвинутих країнах дещо послабшала.

84. Завдання і методи саморегулювання ринку фінансових послуг

Основними завданнями саморегулівних організацій є:

встановлення правил, стандартів та вимог до здійснення

діяльності з цінними паперами, норм та правил поведінки, вимог до

професійної кваліфікації фахівців - членів саморегулівних

організацій та здійснення контролю за їх дотриманням членами

організації. Правила, стандарти та вимоги до професійної

діяльності набирають чинності після їх затвердження рішенням

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

сприяння умовам здійснення підприємницької діяльності членами

саморегулівної організації;

розробка та впровадження заходів щодо захисту прав членів

саморегулівної організації,

розгляд скарг клієнтів - членів саморегулівних організацій,

які входять до їх складу, щодо порушення професійними учасниками

ринку цінних паперів вимог чинного законодавства;

впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між

членами саморегулівної організації та між членами саморегулівної

організації та їх клієнтами;

ініціювання вдосконалення нормативної та законодавчої бази

ринку цінних паперів;

представництво інтересів членів саморегулівної організації та

інших учасників ринку цінних паперів в органах державної влади,

судах, інших організаціях з метою захисту їх інтересів.