Порука

Поручительство – це договір, на підставі якого поручник бере зобов’язання перед банком-кредитором оплатити за необхідності заборгованість позичальника.

Поручатись може будь-яка особа. Поручительство залежить від основного зобов’язання. Поручитель відповідає за основний борг, проценти, неустойки, відшкодування збитків. При відносинах поруки, поручитель і боржник є солідарними. В договорі поруки поручителем може бути одна особа або к-ка осіб. У разі переведення боргу на ін. особу договір поруки припиняє дію, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Термін дії договору поруки залежить від виконання основного зобов’язання. Дія договору, також, припиняється при зміні зобов’язань без з годи поручителя. Кредитор може передавати ін. особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник. Кредитор же у свою чергу може відмовитися від виконання зобов’язання боржником або поручителем (прощає всім одразу).

18. Доміциляція векселя.

Доміцильований вексель – це вексель, який підлягає оплаті у вказаному місці. Таке місце не співпадає з місцезнаходженням вексельного боржника.

Послугу з доміцилювання виконує банк вексельного боржника. При пред’явленні векселя банк перевіряє його відповідність певним критеріям і оплачує вексель в межах коштів на рах. клієнта. Банк може надавати таку послугу лише на підставі повідомлення про доміциляцію. В цьому повідомленні можуть бути вказані критерії, за якими векселі підлягають оплаті. За надання послуг з доміциляції векселів банк отримує комісію. Доміцильовані векселі банк відправляє вексельному боржнику.

19. Облік, застава і інкасування векселя.

Облік векселя – це своєрідна купівля векселя банком.

Купуючи вексель у векселетримача, банк отримує право на одержання грошей за векселем після закінчення його терміну. При такій операції банк стягує обліковий процент або дисконт. Вексель передається банку шляхом індосаменту. Після закінчення терміну векселя, банк пред’являє його боржникові до погашення.

Різновидом обліку векселів є облік через посередника. Схема операцій:

- кредитор індосує простий вексель свого дебітора і передає його йому назад;

- дебітор здійснює облік векселя в своєму банку;

- банк дебітора зарах. відповідну суму на рах. клієнта. Нею клієнт розрах. зі своїм кредитором;

- при настанні терміну платежу банк дебітора знімає суму векселя з рах. свого клієнта. Така процедура вигідна, якщо дебітор користується більш вигідними банк. умовами і, якщо між сторонами існує достатній рівень довіри. Проценти і комісійні за цією операцією можуть платити і дебітор і кредитор.

Під час застави векселя, вексель переходить до банку як застава виданої позики. Якщо клієнт банку виконує ці зобов’язання, то цей вексель йому повертають.

Інкасо – це банк. операція, яка здійсн. на користь кредитора і полягає у стягненні відповідної суми з рах. боржника на підставі зданих документів. До таких документів належить вексель.

При передачі векселя в банк на інкасо робиться пере поручительський індосамент (Н-д: “на інкасо”). Банк отримує комісію.

Банк боржника 3

Банк кредитора

20. Акцептний кредит.

Боржник

Кредитор

8

9

6 4 2 10

7

1-особа, яка потребує фінансув., виписує переказний вексель на свій банк.

2-подання векселя в банк до акцепту.

3-банк акцептує вексель свого клієнта.

4-повернення акцептованого векселя.

5-розрах. акцептованим векселем з кредитором.

6-пред’явлення векселя до обліку в банк кредитора.

7-отримання кредитором грошей від обліку векселя.

8-пред’явлення векселя до оплати після закінч. його терміну.

9-оплата векселя.

10-стягнення з боржника суми боргу, комісії.

Інші варіанти операцій:

- боржник не розрах. з кредитором векселем, а обліковує вексель в ін. банку;

- банк сам здійснює облік акцептованого ним векселя.

Аваль.

Аваль – це вексельне поручительство. Аваль здійснюється як напис на лицьовому боці векселя або на додатк. аркуші – алонжі. Аваль виражається словами “як аваліст за”. Аваліст повинен вказати за кого він поручається. Аваліст відповідає перед кожним векселетримачем, якому вексель перейшов шляхом індосаменту після здійснення авалю. Аваліст, який виконав своє зобов’язання має право регресу до вексельних боржників, які були до моменту здійснення аваля. Аваль може видаватися на всю суму векселя або її частину. За здійснення авалю банк отримує комісію.

22. Суть та ф-ції чека.

Женевською конвенцією ухвалено уніфікований закон “Про чеки”. Крім того існують країни, які керуються нац. законод. про чеки, а також країни з англо-американ. сист. чекового права. В Укр. немає законів чи актів про чеки. Особливості використ. Чеків регул. Ін-цією НБУ “Про безготівкові розрах. в Укр. в нац. валюті”.

Чек – документ, який містить безумовний наказ власника поточного рах. (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред’явникові (чекодержателеві).

Чек як і банкнота виник з депозиту. Власник рахунку, що підписав чек, іменується трасантом, а банк – трасатом. Чек може передаватися шляхом індосаменту. Індосамент робиться на зворотному боці чека і підписується особою, яка його написала. Індосамент буває іменний і бланковий. Індосамент на чеку є безумовний. Частковий індосамент та індосамент платника вваж. недійсним. Всі особи, які зробили індосамент, несуть солідарну відповідальність перед чекодержателем. Платник може здійснити тільки пере поручительський індосамент при інкасуванні чека. Під платником розуміють банк, який випустив чекову книжку. Термін дії одноразового чека 3 міс., а чекової книжки – 1 рік.

Чек може використ. к-ма способами:

- сам чекодавець може одержати за ним в банку гроші готівкою;

- чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів;

- чекодавець передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй.

Ф-ції чека:

- чек слугує засобом одержання готівки в банку;

- чек слугує засобом обігу і платежу;

- чек слугує формою безготівкових розрах.

23. Види чеків.

Класифікація чеків:

1. за умовами передачі:

- іменний чек, такий чек не може бути переданий з допомогою звичайного індосаменту. Такий чек передається шляхом цесій на основі заг. цивіл. права. Передача оформл. Написом “не наказу”, який завіряють нотаріально. Це означає, що держатель чека набуває тільки ті права, які були в попереднього чекотримача.

- ордерний чек, який передається з допомогою індосаменту з формулюв. “наказу” або без такого дотримування. Такий чек використ. в міжнар. платіж. обігу.

- на пред’явника, може передаватися як з індосаментом, так і без нього.

2. за учасниками операцій:

- банківський чек, який виписаний банком на свій банк-кореспондент. У міжнар. платіж. обігу найчастіше використ. банк. ордерні чеки. Оплата по таких чеках здійсн. за рах. коштів банка-чекодавця на його рах. в банку-кореспонденті за кордоном.

- фірмовий чек, який виписує фірма на отримувача грошей. В більшості випадків такі чеки випис. на пред’явника.

3. за функціонал. признач.:

- касовий чек, який служить для зняття готівки.

- кросова ний чек, що використовується для безготівкових розрах. Він може бути погашений тільки шляхом перерах. грошей з одного рах. на ін. На бланк такого чека нанесені діагонал. лінії. Якщо в кросованому чеку вказаний банк, то він може бути оплачений тільки в цьому банку.

- розрах. чек, який також використ. для перерах. грошей з одного рах. на ін. На лицьовому боці такого чека робиться напис “розрахунковий”. Банк-платник кредитує на суму чека рах. чекотримача.

24. Операції з чеками.

Чекове законод., крім американ., забороняє акцепт чека. Нац. законод. країн Женевської сист. чекового права передбачені порядок і наслідки завіряння чеків. При цьому платник повинен зарезервувати на рах. чекодавця певну суму для оплати чека. Якщо чек акцептується, то це є безумовним і пошир. на всю суму. Під акцептованим чеком розуміють чек, який має акцепт банку, що гарантує зарах. коштів на рах. одержувача. Як гарантія платежу по чеку, допускається аваль за чекодавця або індосамента. Аваль ставиться на лицьовому боці чека. Аваль пошир. на всю суму чека або її частину.

25. Дорожні чеки (ДЧ).

ДЧ доцільно використ. в подорожах, щоб не возити готівку. Праобразом ДЧ були кредитні листи, які засвідчували, що клієнт має відповідну суму на рах. ДЧ видаються клієнту зброшурованими у книжку. В кожному чеку вказана сума, кратна 10. В чеку клієнт розпис. 2 рази: 1-ий раз при отриманні чекової книжки і 2-ий при використ. чека для отримання готівки чи здійснення розрах. ДЧ деякий час були популярним розрах. засобом при купівлі товарів і послуг. Найвідомішими сист. обслуг. ДЧ є: Томас Кук, American Express. В наш час ДЧ поступово витісняються платіж. картками.

26. Суть та види клірингу.

Кліринг – це сист. розрах., що базується на взаємозаліку вимог.

Види клірингу:

- банківський кліринг, вперше було застосовано в Англії в сер. 18 ст. При цьому банк здійсн. розрах. обсягом різниці між сумами платежів і надходженням грошей.

- валютний кліринг визначає порядок безготівкових розрах. між 2-ма або декількома країнами.

- біржовий кліринг, який здійснюється за результатами укладення біржових угод.

Класифікація клірингу:

1. за видами біржового товару:

- кліринг на ринку ЦП.

- кліринг на ринку ф’ючерсних та опціонних контрактів.

2. за рівнем централізації:

- кліринг окремої біржі.

- між біржовий нац. кліринг.

- міжнар. кліринг.

3. за типом клієнтів:

- кліринг між членами клірингової палати.

- кліринг між членами біржі.

- ін. схеми.

Основні ф-ції клірингу:

- перевірка і реєстрація угод.

- облік зареєстрованих угод.

- гарантійне забезпеч. різних угод.

- взаємозалік вимог.

- організація оплати.

- забезпеч. поставки товару.

27. Валютний кліринг.

Поштовхом до виникнення валютного клірингу стала криза 1929-1933рр., яка викликала необхідність валютних обмежень та валютного контролю. Перший кліринг був довгостроковий. Він був підписаний в 1931р. між Угорщиною і Швейцарією. В одностор. клірингу рах. ведуть в обох країнах із застосув. прийнятих міжнар. практикою форм розрах. (інкасо, акредитив, переказ тощо). Імпортери вносять в свій банк нац. валюту, а експортери її отримують замість валютного виторгу. Банки, що ведуть клірингові рах. здійсн. взаємозалік вимог.

Перша угода про багатостор. кліринг була підписана в 1947р. (Франція, Італія, Бенілюкс та ін.). В її основу була покладена сист., яка базувалась на таких етапах:

- країни підсумовували свої вимоги та зобов’язання, але не розрах. остаточне сальдо.

- країна-боржник переказувала свій борг на 3-го учасника, який був її дебітором.

За вимогами та зобов’язаннями, що залишалися після заліку виводили сальдо країнами-учасницями у двостор. порядку.

Етапи вдосконалення сист. багатостор. клірингу в Європі:

- 1949р. прийнята 3-я угода про багатостор. кліринг;

- червень 1950р.-грудень 1958р. діяла угода про багатостор. кліринг “Європейський платіжний союз”;

- грудень 1958р.-грудень 1972р. діяла Європейська валютна угода.

За обсягом операцій розрізняють:

- повний кліринг (охоплює до 95% платіж. обігу).

- частковий кліринг (пошир. лише на певні операції).

При частковому клірингу обсяги товарообігу і клірингу не збігаються, оскільки товарообіг перевищує клірингові розрах. При повному – навпаки, оскільки кліринг охоплює і фін. операції.

За способом регулюв. сальдо клірингового розрах. розрізняють:

- з вільно конвертованим сальдо.

- з умовною конвертацією.

- з неконвертованим сальдо.

Валюта клірингу може бути будь-якою.

28. Кліринг і поставка на ринку ЦП.

За результатами укладення угод торговець робить відповідні записи у біржовій розрах. картці. Після закінч. торгового біржового дня торговець подає список всіх укладених ним угод у Розрах. клірингову палату. Відбувається звірка списків угод, поданих різними торговцями. Назад торговці отримують 3 списки:

1. угоди, параметри яких співпали з даними ін. торговців.

2. угоди, зафіксовані даним торговцем, ален не відображ. ін.

3. угоди, зазначені в ін., де стороною виступає даний торговець, але не зафіксовані ним самим.

Уточнені списки торговці подають у Розрах. клірингову палату, де відбув. остаточна звірка і взаємозалік. Якщо якийсь пакет акцій 10 разів переходив з рук у руки протягом біржового дня, то відображ. Його перехід від першого власника до останнього. Необхідні суми грошей переказ. через кліринговий банк, а поставки ЦП здійсн. через депозитарій.

Поставки можуть відбуватись у формі:

- перепис. відповідної к-сті ЦП з одного рах. на ін.

- фізичної поставки сертифікатів ЦП.

Депозитарій – це установа, яка веде рах. зберігачів у ЦП.

Зберігач – це установа, яка зберігає сертифікати ЦП і веде рах. у ЦП. Зберігач обслуговує інвесторів.

Реєстратор – це установа, яка веде реєстр іменних ЦП, випущених окремим емітентом. Він контролює заг. к-сть іменних ЦП, випущених емітентом в обіг. Реєстратор в основному обслуг. емітента.

Агенти по трансферту – це установа, яка контролює перехід права власності на ЦП, випущені окремим емітентом. В Укр. ф-ції агента по трансферту виконують реєстратори.

29. Кліринг на ринку похідних фін. інструментів.

Орг-ція торгівлі ф’ючерсів. При ф’ючерсній угоді покупець і продавець взаємодіють не стільки між собою, скільки з Розрах. кліринговою палатою.

Початкова маржа – це сума, яку вносять учасники торгівлі на спец. рах. у Розрах. кліринговій палаті.

Мінімальна маржа – це сума, нижче якої не може опускатися залишок на рах.

Варіаційна маржа – це додаткові внески на рах. з метою підтримання залишку на рівні не нижчому, ніж мінімальна маржа.

Якщо учасник торгівлі не робить необхідних додаткових внесків, то його позиції закривають. Виграші по одних позиціях зарах. для підтримки мінімал. маржі по програшних позиціях.

Способи закриття позицій:

1. реальна поставка базового активу та оплата (лише 1-2% контракту).

2. зворотна торгівля (відкриття відповідної к-сті протилежних позицій).

3. виплата різниці в цінах.

Особливості внесків на ринку при торгівлі опціонами:

- гарантій внески здійснює лише емітент опціону.

- при випуску опціона-КОЛ може бути передбачено, що емітент не робить гарантійних внесків, а резервує відповідну к-сть базового активу.

Особливістю розрах. необхідного гарантійного залишку є врахув. суми виграшу чи програшу по опціонах з точки зору власника. Виграш по опціону зобов’язує емітента робити додаткові внески. Програш – навпаки.