Форфейтинг

Форфейтинг використовується при продажу великого об’єкта (комплект обладнання, судно-п-во). Покупець виписує комплект векселів на суму: вартість об’єкта+% за кредит. Терміни векселів рівномірно розподіл. в часі. Продавець, отримавши векселі, здійснює їх облік без права регресу. Векселі, виражені в іноз. валюті, однак продавець отримує суму в нац. валюті по відповідному курсу. При форфейтингу можуть використовуватись як прості, так і переказні векселі акцептовані імпортером.

Форфейтинг вперше виник після 2-ї світової війни у Швейцарії. У 80-х рр. 20 ст. Центр форфейтингу перемістився до Лондона. Спочатку форфейтингом займалися виключно банки, але з 60-х рр. 20 ст. поч. утвор. спеціаліз. фін. установи. Джерелом кредитних ресурсів при форфейтингу є ринок Євровалют, тому облікова ставка при форфейтингу прив’язується до ставки євровалютного ринку.

33. Платіжні картки (ПК).

Пластикові картки виникли в США як розвиток чекової сист. оплати за товари і послуги. Вперше магнітні картки були запроваджені в American Bank. Ефективність використ. карток прямо залежала від:

- числа клієнтів, які користувалися такою сист. розрах.;

- від масштабів мережі, яка охоплювала банки і торг. п-ва.

У 1980р. у Франції запатентована ідея включення чіпа в магнітну картку (старт-карт).

Всі ПК (магнітні і смарт) мають розмір, визнач. міжнар. стандартами (85*54*0,75мм).

Магнітні картки зберігають лише статичну незмінну інформацію: прізвище власника, термін дії картки, номер рах., зразок підпису тощо. Такі картки не містять відомостей про залишки на рах.

Старт-картка має більший обсяг пам’яті, її використ. пришвидшує розрах., зменшує ймовірність помилки. Старт-картки мають довгий термін використання, досконалу сист. захисту та дешевше обслуговування.

Картки класифікують:

1. за можливістю користув. кредитами:

- дебетова картка

- кредитна картка

2. розрізняють пластикові картки фіз. осіб і корпоративні пластикові картки.

Доступ до рах. по таких картках мають декілька, обумовлених з банком, осіб.

Значна частина пластикових карток випуск. не банками-емітентами, а розрах. компаніями. Такі компанії працюють тільки з банками, а не з власниками ПК. Прибуток від карткового бізнесу формується за рахунок:

- плата за користув. карточкою;

- процент за кредит;

- відрахувань з кожної покупки, які стягуються з п-в торгівлі;

- ефекту від залучення додатк. ресурсів.

Основними елементами управл. пластик. картками є:

1. централ. процесинг. сист., яка забезпечує:

- облік клієнтів;

- облік карток;

- облік торг. точок;

- облік обладнання;

- облік трансакцій;

- облік учасників сист.;

- управління ключами;

- взаємодію з банком.

2. автоматиз. місця касирів банку (банкомати), які дозволяють:

- перевірку платоспроможності;

- видачу готівки;

- внесення готівки;

- переказ грошей.

3. станції персоналізації карток, які забезпечують:

- присвоєння та зміну пін-коду;

- перегляд вмісту старт-картки;

- перегляд здійснених платежів.

4. станції перегляду, які забезпечують:

- перегляд стану рах.;

- кредитування карток;

- перегляд здійснених платежів;

- зміну пін-коду.

5. автоматиз. роб. місця касирів торг. точок, які забезпечують:

- контроль пін-коду;

- контроль достовірності картки;

- контроль платоспроможності картки;

- введення вартості покупок;

- дебатування старт-картки.

В цілях безпеки у сист. управл. картками передбачено:

- шифрування інформації;

- використ. різними підсист. проекту різних ключів;

- зберігання всіма терміналами переліку карток, вилучених з обігу;

- використ. розділених гаманців старт-карток.

35. Суть та учасники акредитивної операції.

Акредитив – це грош. зобов’яз. банку, що видається за доруч. клієнта на користь контрагента цього клієнта.

У міжнар. розрах. керуються Уніфікованими правилами документарних акредитивів (видано Міжнар. торг. палатою в Парижі у 1983р.). Згідно з цими Правилами документарний акредитив – це будь-яка угода, що не залежить від її назви чи форми, за якою банк-емітент, що діє за доруч. і відповідно до інс-ції клієнта – заявника на виставлення акредитиву повинен здійсн. платіж постачальнику чи 3-й стороні, або оплатити, акцептувати чи врахув. переказні векселі, виписані бенефіціару, або доручити ін. банкові здійсн. таких платежів чи оплату, акцепт або облік таких переказних векселів за умови дотримання термінів і умов акредитива.

36. Класифікація акредитивів.

Класифікація акредитивів здійснюється за такими ознаками:

- підстави виконання;

- спосіб виконання;

- можливість відкликання;

- наявність покриття;

- наявність підтвердження;

- можливість переказу;

- можливість відновлення;

- подільність платежів.

Відповідно до цих ознак, розрізняють такі види акредитивів:

- товарний і резервний

- платіжний і акцептний

- відкличний та безвідкличний

- покритий та непокритий

- підтверджений та непідтверджений

- переказний та не переказний

- відновлювальний та не відновлювальний

- подільний та неподільний