Ринок. Ринковий механізм

Ринок є середовищем реалізації товарно-грошових. Він перебуває між виробництвом економічного блага і його споживанням, тут відбувається оцінка суспільної значимості даного блага.

Об'єктами ринкових відносин виступають: споживчі товари і послуги, робоча сила, цінні папери, валюта, науково-технічна інформація, нерухомість тощо.

Суб'єктами ринкових відносин у результаті суспільного поділу праці стають усі економічні одиниці, що господарюють, виробляють і споживають економічні блага. Суспільний поділ праці, що призводить до відокремлення товаровиробників, виступає як головна умова і причина формування ринку. Суб'єкти ринку на стадії обміну результатами своєї праці поділяються на дві групи — виробників і споживачів.

Виробники створюють різні економічні блага, призначені для обміну (продажу), і виступають на ринку як продавці товарів. Споживачі купують ці товари для задоволення своїх потреб і виступають на ринку як покупці товарів. При цьому ті ж самі економічні суб'єкти можуть виступати в цих двох якостях, оскільки виробники продають результати своєї праці, працівники — свою здатність до праці — робочу силу, а купують необхідні їм для здійснення виробництва засоби виробництва, а також предмети споживання.

Що ж таке ринок? Які його функції й умови існування?

У повсякденній свідомості багатьох людей ринок асоціюється з місцем торгівлі, де люди зустрічаються для взаємного обміну товарами і послугами, місцем роздрібної торгівлі під відкритим небом або в торговельних.

Але ринок — це не просто місце торгівлі. Ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу, сукупність відносин товарного обміну, суспільний механізм розподілу товарів за допомогою добровільного обміну. Це механізм взаємодії покупців і продавців, незалежно від місця розташування сторін, що вступають в угоду. В той же час — це сфера обміну усередині країни і між країнами, що зв'язує між собою виробників і споживачів продукції.

Виділяють наступні функції ринку:

1. Посередницька. Вона пов'язана з доведенням товару від виробників до споживачів з метою задоволення їх потреб.

2. Регулююча. В ринковому регулюванні велике значення має співвідношення попиту і пропозиції. Зростання ціни є сигналом до розширення виробництва, зниження — до його скорочення. Через механізм попиту та пропозиції він установлює необхідні відтворюючі пропорції в економіці.

3. Стимулююча. За допомогою цін ринок стимулює впровадження в виробництво досягнення науково-технічного прогресу, зниження витрат на виробництво продукції і підвищення її якості, розширення асортименту товарів та послуг.

4. Інформаційна. Ринок несе в собі багате джерело інформації, знань, відомостей, які необхідні господарюючим суб’єктам: інформацію про кількість, асортимент і якість тих товарів та послуг, які на нього поставляються. Наявність інформації дозволяє кожному товаровиробнику звіряти виробництво з мінливими умовами ринку.

5. Санаційна. Ринок очищає суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і, напроти, стимулює розвиток ефективних, перспективних фірм.

6. Ринок виконує також соціальну функцію, він дозволяє вирішувати проблеми рівня життя населення, структури і ефективності виробництва, через соціальну функцію ринок диференціює товаровиробників.

Ринок впливає на всі фази відтворення — виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він пов’язаний як з виробничою, так і з духовною сферою. Відповідно з цим ринок має різноманітну структуру.

За об’єктами обміну розрізняють ринок товарів, послуг, ринок капіталів, ринок цінних паперів, ринок робочої сили, валютний ринок, ринок інформації і науково-технічних розробок.

За територіальною ознакою виділяють місцевий (локальний) ринок, національний ринок, а також міжнародний (світовий) ринок.

За механізмом функціонування розрізняють вільний ринок, який регулюється на основі вільної конкуренції незалежних товаровиробників; монополістичний ринок; ринок монополістичної конкуренції; ринок, що регулюється державою.

Згідно з діючим законодавством країни розрізняють легальний, або офіційний, і нелегальний, тіньовий ринки.

Інфраструктура ринку — це система установ і організацій, які забезпечують просування товарів та послуг на ринку. Її характеризують як комплекс організацій, установ, видів діяльності та інститутів, які утворюють організаційно-економічні умови для функціонування ринку.

Організаційна база інфраструктури ринку включає постачально-збутові, брокерські і інші посередницькі організації, комерційні фірми великих промислових підприємств. Матеріальна база складається із транспортних систем, складського і тарного господарства, інформаційної системи і засобів зв’язку. В кредитну-розрахункову базу входять комерційні банки, постійні фонди, страхові компанії тощо.

Важливими елементами ринкової інфраструктури є ярмарки, аукціони, товарні, фондові біржі, біржі праці.

Частиною інфраструктури ринку є розгалужена система законодавства, за допомогою якої регулюються взаємовідносини господарюючих суб’єктів і визначаються правила „ринкової гри”.

Найважливішим механізмом ринку є взаємодія попиту і пропозиції та формування рівноважної ціни.

Попит (D-demand) — це об'єктивно існуюча і представлена на ринку потреба людей у будь-якому товарі, що забезпечена наявними платіжними засобами (грішми).

Для більш повного з'ясування сутності попиту необхідно виділяти такі його характеристики, як обсяг попиту, функція попиту і ціна попиту.

Обсягом попиту на будь-який товар називається кількість цього товару, що бажають купити окрема особа, група покупців або все населення в цілому в одиницю часу (день, місяць, рік) за певних умов. До таких умов, або факторів відносяться: ціна даного товару; ціни інших товарів; величина грошових доходів; смаки і переваги покупців тощо.

Залежність обсягу попиту від визначальних його факторів називають функцією попиту:

(4.4)

де — обсяг попиту на товар А в одиницю часу; — ціна товару А; — ціни інших товарів; M — грошові доходи; T — смаки і переваги (мода, звичаї, ін.); ... — інші фактори.

Якщо усі фактори, що визначають обсяг попиту, крім ціни даного товару припустити постійними (фіксованими) то від функції попиту (4.4) легко перейти до функції попиту від ціни (4.5):

. (4.5)

Функція попиту від ціни може бути представлена трьома способами: табличним, аналітичним і графічним.

Табличним способом функція попиту від ціни може бути представлена наступним чином:

(гривень) (одиниць, штук)

… …

100 1000

150 70

…. …

500 300

…... …

Аналітичний вигляд лінійної функції попиту від ціни:

. (4.6)

Графічно функція попиту від ціни зображується лінією D (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Функція попиту

На рисунку 4.1 представлено залежність "ціна—обсяг попит": якщо ціна підвищується, то обсяг попиту на товар зменшується, і навпаки. Крива попиту D має від’ємний нахил. При ціні Р₁, обсяг попиту дорівнює Q₁. Якщо ціна товару знижується до Р₂, то обсяг попиту (покупок) збільшується до Q₂.

Варто розрізняти зміна обсягу попиту, якщо змінюється тільки ціна даного товару, при фіксованих значеннях інших факторів і зміна попиту, якщо міняються всі нецінові фактори, наприклад, відбувається збільшення доходів населення.

У першому випадку відбувається рух уздовж лінії попиту (униз при зниженні ціни і нагору — при збільшенні). При зміні попиту відбувається зрушення лінії попиту. На рисунку 4.2. показано зміну попиту (зрушення лінії попиту вправо з положення D₁ у положення D₂). Попит збільшився, оскільки при кожній даній ціні збільшився обсяг попиту.

Максимальна ціна, що покупці згодні заплатити при покупці даної кількості товару, називається ціною попиту.

Пропозиція (S — supply) — це товари і послуги, що знаходяться на даному ринку та можуть бути негайно доставлені на ринок.

Обсяг пропозиції — це кількість якого-небудь товару, яку бажає продати на ринку продавець або група продавців в одиницю часу за певних умов. До цих умов (факторів) відносяться ціна даного товару, ціни інших товарів, характер застосовуваної технології, наявність і розмір податків і дотацій, природні умови й ін.

Рис. 4.2. Зрушення кривої попиту

Залежність обсягу пропозиції від визначальних його факторів називається функцією пропозиції:

, (4.7)

де: — обсяг пропозиції товару А в одиницю часу; — ціни даного й іншого товарів; К — характер застосовуваної технології; C — податки і дотації; Х — природні умови, … — інші фактори.

Якщо усі фактори, що визначають обсяг пропозиції, крім ціни даного товару, припустити фіксованими, то від функції пропозиції (4.7) можна перейти до функції пропозиції від ціни (4.8):

, (4.6)

Мінімальна ціна, по якій продавець згоден продати на ринку дана кількість товару, називається ціною пропозиції.

Функцію пропозиції аналогічно функції попиту можна також зобразити трьома способами: табличним, аналітичн і графічним.

На малюнку 4.3 дається графічне зображення такий фукцции (крива S). Чим вища ціна (Р₂ > Р₁), тим більший обсяг пропозиції (Q₁ > Q₂).

Рис. 4.3. Крива пропозиції

Залежність, що виявляється в збільшенні обсягу продажу при зростанні ціни на пропонований товар називається законом пропозиції.

Як і при розгляді попиту, варто розрізняти зміна обсягу пропозиції (рух уздовж лінії пропозиції S під впливом ціни ) і зміни пропозиції (зрушення лінії пропозиції під впливом інших нецінових факторів).

Результатом взаємозв’язку попиту та пропозиції в умовах вільної конкуренції є формування рівноважних ціни та обсягу виробництва.

Рівноважною ціною називається ціна, при якій обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції. Відповідно кількість товару, реалізована на ринку за рівноважноюціною, називається рівноважною кількістю товару.

Встановлення рівноважної ціни відбувається на ринку під впливом законів попиту та пропозиції. Якщо сполучити на одному малюнку (див. рис. 4.4.) криві попиту та пропозиції, то точка їхнього перетину Е буде відповідати рівноважній ціні Р_Е ірівноважному обсягу товару Q_Е.

Стале на даний момент співвідношення обсягів попиту та пропозиції на товар називається кон'юнктурою ринку. Якщо попит перевищує пропозицію, то на ринку утворюється дефіцит ( ), і навпаки — при перевищенні пропозиції на ринку буде надлишок товарів ( ).

Рис. 4.6. Ціна рівноваги

Якщо товару замало в порівнянні з попитом на нього, то ціна двинеться вгору, відсікаючи якусь частину обсягу попиту і одночасно приваблюючи в його виробництво додаткові капітали. Змінна ціна робить свою справу. Напрямок і швидкість зміни ціни визначаються конкретним співвідношенням попиту і пропозиції, що призводить до їх рівноваги. Ця рівновага завжди знаходиться в точці перетину кривих попиту і пропозиції.

Таким чином, по-перше, ринковий механізм направляє товари туди, де на них є попит, де за них покупці готові сплатити гроші. По-друге, чим більша обмеженість товарів, тим складніші умови їх придбання, тим менш доступними вони стають для багатьох споживачів. По-третє, зміна ціни на конкурентних ринках передає достовірну інформацію в виробництво — як змінити пропозицію товарів, які витрати можуть бути доступними для товаровиробників.