Сутність і функції грошей

Сутність грошей полягає в тому, що вони є загальним еквівалентом, а в їх функціях виражаються визначені економічні відносини, у які вступають між собою товаровиробники при обміні товарів за допомогою купівлі-продажу. У розвинутому ринковому господарстві гроші виконують наступні функції: 1) міра вартості; 2) засіб обігу; 3) засіб накопичення скарбів; 4) засіб платежу; 5) світові гроші. Виникнення і розвиток цих функцій відображає різні етапи еволюції товарного виробництва і товарного обміну.

1. Гроші як міра вартості слугують для вираження вартості всіх інших товарів.

2. Однак для того, щоб продукт товаровиробника, призначений для продажу, міг дійти до споживача і дати виробнику можливість придбати для себе інші продукти, він повинен перетворитися в реальні гроші. Для цього необхідно розглянути функцію засобу обігу.

Товарний обмін спочатку здійснювався у формі безпосереднього обміну товарів по формулі (Т—Т). Поява грошей означала зміну форми обміну. Товар спочатку продається за гроші, а потім на виручені гроші товаровиробник купує інші необхідні йому товари, тобто процес обміну відбувається по формулі (Т—Г—Т). Тут гроші відіграють роль посередника обміну. Товарний обмін набуває форми товарного обігу, а гроші виконують функцію засобу обігу.

Безпосередній обмін товарами і товарний обіг різні не тільки за формою, але і по суті.

У безпосередньому обміні обидва учасники обміну перебувають в однаковому становищі. Обмінюючи свій товар на чужий, кожен з них одночасно і продає, і купує. Купівля і продаж тут збігаються.

По-іншому складається справа при товарному обігу, де роль посередника при обміні товарів відіграють гроші. Тут усякий товар перетворюється двічі. Перший раз — акт (Т—Г) — вартість перетворюється з товарної форми в грошову, другий — акт (Г—Т) — перетворення вартості з грошової форми в товарну. Після того, як гроші перетворюються в товари, процес обертання товарів закінчується — зі сфери обігу вони ідуть у сферу споживання.

У цій функції з'являється можливість заміни золота знаками вартості. Якщо спочатку функцію засобу обігу виконувало золото в зливках і приймалося по вазі, то реальне життя викликало необхідність установлення грошової одиниці як засобу обігу у вигляді не простого шматка золота, а карбованої монети. Золото і срібло, як гроші, одержали монетну форму. Якщо раніш зливки приймалися по вазі, то монета при обміні — по найменуванню. Ще пізніше функцію засобу обігу успішно стали виконувати паперові гроші.

3. Функцію накопичення скарбів можуть виконувати переважно повноцінні гроші, тобто такі, котрі самі мають вартість.

Чим викликається необхідність накопичення грошей?

По-перше, оскільки за гроші можна одержати будь-який товар і в будь-який час, то вони стають втіленням суспільного багатства.

По-друге, накопичення грошей обумовлене самим процесом виробництва. Наприклад: а) товаровиробник реалізує продукти своєї праці невеликими партіями, а йому необхідно придбати дорогі знаряддя праці; б) для придбання предметів тривалого користування (меблі, автомобілі, дачі, яхти, хутряні шуби). Також потрібне попереднє накопичення грошей як скарбу. На практиці товаровиробники накопичують не тільки золото і вироби з нього, але і паперові знаки вартості. Фіктивність такого роду скарбів виявляється в той момент, коли в суспільстві відбувається інфляція.

По-третє, поряд з накопиченням грошей у монетній формі відбувається накопичення скарбів у вигляді предметів розкоші, виготовлених із золота, срібла, дорогоцінного каміння.

4. Засіб платежу. Ця функція грошей обумовлена своєрідною формою товарного обігу. Товари не завжди можуть продаватися за готівку тому, що до моменту появи на ринку одного товаровласника зі своїм товаром у інших товаровласників часто немає готівки. Причинами цього є: а) неоднакова тривалість періодів виробництва різних товарів; б) неоднакова тривалість періодів обертання різних товарів; в) сезонний характер виробництва і збуту ряду товарів тощо.

Купити потрібний товар у даний момент, не продавши попередньо свій товар і не маючи готівки, товаровиробник може лише за умови, якщо оплата товару буде відстрочена. Так виникає особлива форма реалізації товару — кредит.

У результаті такої угоди один товаровиробник стає кредитором, інший — боржником. Боржник, одержавши товар, видає кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель), що засвідчує, що він зобов'язується сплатити вартість отриманого в кредит товару до визначеного терміну. По закінченню терміну боржник сплачує кредитору вартість отриманого товару грошима, а кредитор повертає йому видане зобов'язання (вексель). У цьому випадку гроші виконують функцію засобу платежу. На базі вексельного обігу виникла більш розвинута і удосконалена форма кредитних грошей —банкноти. Банкноти — це векселі банкірів, що сплачуються за вимогою готівкою.

В умовах демонетизації золота сучасні гроші, на думку деяких економістів, мають кредитну природу.

5. На світовому ринку гроші «скидають» з себе «національні мундири». Світові гроші виступають у вигляді зливків благородних металів, а в сучасних умовах — у вигляді найбільш конвертованих валют — це долари США, ієни Японії, євро, фунти стерлінгів.

Світові гроші мають виступати як міжнародний платіжний і купівельний засіб, а також, як загальне втілення суспільного багатства.

Закон грошового обігу. У масштабах країни для реалізації товарів у кожний момент потрібна визначена кількість грошей. Відповідний закон може бути виражений наступною формулою:

, (4.1)

де: КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; — сума цін товарів, проданих за готівку; — сума цін товарів, проданих у кредит; — сума цін товарів, раніше проданих у кредит, але термін сплати по якому наступив; — сума цін взаємо погашених платежів та бартерних угод; О — середня кількість оборотів грошової одиниці.

В економічній літературі широко використовується формула кількісної теорії грошей:

M·V=P·Q; (4.2)

, (4.3)

де: М — маса грошей, необхідних для обігу; V — середня кількість оборотів грошової одиниці; P — ціна одиниці товару; Q — кількість товарів, вироблених за визначений час.