Порушення мислення й інтелекту

— Прискорення мислення — прискорення плину думок у поєд­нанні з підвищеним відволіканням, поверховість асоціацій і ви­никнення їх за співзвуччям і суміжністю

— Уповільнення мислення — уповільнення темпу плину ду­мок і одноманітність їх

— Афективне мислення — судження й умовиводи недостат­ньо критичні й значною мірою залежать від емоційного стану

— Деталізація — нездатність виділення головного і важливого, застрявання на окремих деталях у поєднанні зі сповільненістю плину думок.

— Нав'язливі думки — виникають мимоволі людини і навіть усупереч їй. Хворий критично їх оцінює, бореться з ними, але не має сил позбутися їх.

— Надцінні думки — судження, що виникають у результаті реальних обставин, але займають непропорційне, переважаю­че, домінуюче значення у свідомості завдяки різко вираженому емоційному забарвленню. Надцінні ідеї самі по собі не були б неправильними, якби хворий не надавав їм великого значення. Патологія тут тільки в різкій переоцінці значимості ідеї. Один з варіантів надцінних ідей — гіпернозогнозія (іпохондричний стан), якщо наявні реальні хворобливі відчуття хворий переоці­нює, стверджуючи, що страждає на дуже серйозну та небезпеч­ну хворобу. Такі хворі прагнуть відвідувати лікарів, постійно ліку­ватися, міняючи ліки.

— Анозогнозія — невизнання власної хвороби, несприйняття власного дефекту, заперечення наявної хвороби.

— Інфантилізм — універсальне чи часткове відставання від вікового рівня фізичного й інтелектуального розвитку, що вияв­ляється в недостатній зрілості суджень, дитячій наївності, яск­равості й нестійкості емоцій, підвищеному їхньому впливі на мислення.

— Олігофренія (недоумкуватість) — недорозвинення інте­лекту внаслідок причин, що діяли внутріутробно або в ранньому дитинстві (до трирічного віку).

— Деменція (слабоумство) — набутий стійкий дефект інте­лекту, що характеризується нездатністю придбання нових і втратою раніше придбаних знань, навичок, зниженням па­м'яті.

Увага - це спрямованість психічної діяльності на певні предмети або явища дійсності за умови абстрагування від усього іншого.

Види уваги:

Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником.

Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється.

Післядовільна увага - воля відходить на другий план, а її функції замінює інтерес.

За видом діяльності увагу поділяють:

сенсорна увага – сприймання;

інтелектуальна увага – мислення й робота пам’яті;

моторна – рух

Властивості уваги:

Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись.

Стійкість залежить від:

- складності завдання;

- наявності перешкод;

- установки й інтересу;

- особливостей нервової системи.

Зосередженість (концентрація) - це утримання уваги на якому-небудь об'єкті.

Таке утримання означає виділення «об'єкта» в якості деякої фігури із загального тла. Таким чином, під концентрацією уваги розуміють інтенсивність зосередження свідомості на об'єкті.

Здатність до переключення уваги – навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

Існують деякі закономірності переключення: успішність переключення знижується під час переходу від легкої до важкої діяльності; чим цікавіша була попередня й менш цікава подальша діяльність, тим важче переключення.

Розподіл уваги полягає в здатності розосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій.

Розподіл уваги залежить від психологічного й фізіологічного стану людини. Розподіл уваги має певні закономірності: чим складніші види діяльності, які сполучаються, тим важче досягати розподілу уваги; розподіл найбільш ефективний за умови сполучення розумової й моторної діяльності.

Обсяг уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини.

Кількісна характеристика середнього обсягу уваги людей: 7±2 слова, за один погляд (200 мсек) — дорослий здатний утримати стільки одиниць інформації. Ця характеристика пов'язана з обсягом короткочасного запам'ятовування. Легко сприймаються слова з 14 літер.

Уява – це вищий пізнавальний психічний процес, який полягає у створенні нових образів на основі попереднього досвіду людини.