Контроль за використанням допінгу в спорті

Регулярне застосування допінгів, особливо гормональних препаратів, викликає порушення функцій багатьох систем організму: серцево-судинної, ендокринної (особливо статевих залоз), печінки, імунної системи, нервової системи, а також припинення росту трубчастих кісток тощо.

Кожен спортсмен, тренер, лікар команди повинен знати заборонені для використання препарати.

Класифікація допінгів.

Допінги – це біологічно активні речовини, які використовують у спорті для підвищення спортивної майстерності та високих результатів. Деякі допінги входять до складу лікарських препаратів (від грипу, застуди), тому прийом спортсменом ліків повинен бути узгоджений зі спортивним лікарем.

За фармакологічною дією допінги поділяють на 5 класів: 1) психостимулятори (амфетамін, ефедрін, фенамін, кофеїн, кокаїн та інші); 2) наркотичні засоби (морфін, фентаніл, промедол, алкалоїди-опіати та інші); 3) анаболічні стероїди (тестостерон, ретаболіл, андродіол та інші); 4) бета-блокатори (анапрімін, атенолол та інші); 5) діуретики (новурит, фуросемід, клопамід та інші).

Біологічна дія окремих допінгів різноманітна. Так, психостимулятори активують діяльність ЦНС, наркотичні речовини зменшують больові відчуття, втому, анаболічні стероїди стимулюють біосинтез білка, бета-блокатори протидіють ефектам адреналіну, діуретики посилюють виділення з організму кінцевих продуктів і води.

Для допінгконтролю використовують сечу та іноді кров. Методами допінгконтролю є газова хроматографія, мас-спектрометрія, флюоресцентний імунний аналіз, рідинна хроматографія. Контроль проводиться лише у спеціально акредитованих лабораторіях у присутності експертів в установленому порядку.

Контрольні питання до розділу 11.

1. За якими показниками можна визначити рівень тренованості спортсмена?

2. За якими показниками визначають відновлення і стомлення організму після фізичних навантажень?

3. Назвіть головні біохімічні показники, за якими визначають реакцію організму на фізичні навантаження.

4. Назвіть основні класи допінгів та наведіть приклади.

5. Що таке допінгконтроль, ким і як він проводиться?

Рекомендована література

1. Бендел Дж. Сокращение и расслабление мышц: Пер. с англ. – М.: Мир, 1990. – 254 с.

2. Биохимия: Учебник для институтов физической культуры / Под ред. В. В. Меньшикова, Н. И. Волкова. – М.: Физкультура и спорт, 1986. – 384 с.

3. Виру А. А., Кырге П. К. Гормоны и спортивная работоспособность. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 160 с.

4. Виру А. А. Гормональные механизмы адаптации и тренировки. – Л.: Наука, 1981. – 156 с.

5. Волков Н. И., Несен Э. Н., Осипенко А. А., Корсун С. Н. Биохимия мышечной деятельности. – К.: Олимпийская литература, 2000. – 503 с.

6. Зотов В. П. Восстановление работоспособности в спорте. – К.: Здоров'я, 1990. – 197 с.

7. Иванов К. П. Основы энергетики организма. – Л.: Наука, 1990. – 307 с.

8. Калинский М. И., Курский М. Д., Осипенко А. А. Биохимические механизмы адаптации при мышечной деятельности. – К.: Вища школа, 1986. – 183 с.

9. Мелвин У. Эргогенные средства в системе спортивной подготовки. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 255 с.

10. Моногаров В. Д. Генез утомления при напряженной мышечной деятельности // Наука в олимпийском спорте. – 1994. – № 1. – С. 47-57.

11. Питание в системе подготовки спортсменов / Под ред. В. Л. Смульского, В. Д. Моногарова, М. М. Булатовой. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 221 с.

12. Платонов В. М., Булатова М. М. Фізична підготовка спортсмена. – К.: Олимпийская литература, 1995. – 317 с.

13. Рогозкин В. А. Биохимическая диагностика в спорте. – Л.: Наука, 1988. – 50 с.

14. Яковлев Н. Н. Биохимия спорта. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 288 с.