Хімічні засоби захисту рослин

їх називають ще пестицидами від лат.резііз - "зараза" ісаеоіо - "вбиваю". За об'єктами застосування пестициди підрозділяють на:

1) інсектициди - захист рослин від шкідливих комах;

2) акарициди - захист рослин від шкідливих кліщів;

3) інсектоакарициди - захист рослин одночасно від шкідливихкомах і кліщів;

4) молюскоциди - захист рослин від молюсків;

5) зооциди - боротьба з гризунами;

6) фунгіциди - захист від грибкових захворювань;

7) гербіциди - знищування бур'янистої отруйної рослинності.

Силікатні товари

Скло - аморфний матеріал, отриманий під час охолоджування мінерального розплаву, який в результаті зростанняв'язкості набуває властивостей твердого тіла. За певних умов, особливо при температурі 700-1000 °С, може кристалізуватися. На відмінувід кристалічних матеріалів скло не має певної точки плавлення.При нагріванні у відповідному температурному інтервалі вонопоступово розм'якшується, переходячи з твердого крихкого стану втягучий високов'язкий і далі - у рідкий стан - скломасу. У разі охолодження в тому самому температурному інтервалі відбувається зворотний процес - поступове перетворення скломаси на скло.

Скло можливо зварити зі звичайного кварцового піску, але для цього є потреба у дуже високій температурі, до 1700 градусів за Цельсієм. Отримання таких температур у печах промислового типу є дуже велика складність. Звичайні печі, паливом для яких є тверде, рідке або газоподібне паливо, для цього не підходять. Для плавлення кварцового піску застосовують електричні печі. Розплавлений пісок має настільки густу та в'язку масу, що з неї дуже важко видалити повітряні кулі та придати виробам потрібну форму. У варінні скла використовують тільки самі чисті різновиди кварцового піску, в яких доля домішок не більше 2-3 % від загальної маси. Особливо небажана присутність заліза, яке забарвлює скло у зелений колір. Якщо до піску додати соду, то можливо зварити скло при більш малої температурі. Але! Таке скло розчиняється у воді, а вироби з нього руйнуються під впливом атмосфери. Для додання склу нерозчинних властивостей, доскладу вводять ще один компонент - вапно, вапняк. Це класичне скло, до складу якого входять кварцовий пісок, сода та вапно, такого скла виготовляють до 90 % від всього скла, воно зветься натрієво-кальцієвим.

Для виготовлення побутового посуду та декоративних виробів використовують оксидне скло, в яких головним склоутворюючем є оксиди кременю (силікатне), бору (боросілікатне), алюмінію (алюмоборосілікатне) на ін.

Сировину для виготовлення скла поділяють на основну або склообразуючу та допоміжну.

До головних компонентів належать:

Діоксид кременію (кварцовий пісок). Пісок повинен бути чистим від усіх домішок, особливо від тих, що забарвлюють скло (оксиди заліза, титану, хрому), що придають склу голубі, жовті, зелені відтінки, та роблять його менш прозорим. З підвищенням вмісту діоксиду кременю у склі покращуються його механічна та термічна міцність, хімічна стійкість, однак при цьому підвищується температура варіння.

Оксид бору він полегшує варіння, покращує фізико-хімічні властивості скла.

Оксид алюмінію ця домішка сприяє покращенню показників на міцність та хімічною стійкості скла.

Оксид калію та натрію (сода, поташ). Вони знижують температуру варіння скла, полегшують формування виробів, однак при цьому зменшують міцність, зменшують стійкість до температури та хімічну стійкість.

Луго-земельні оксиди додають крізь вуглекислі солі. Оксид кальцію додають крізь мів та вапняк, оксид магнію - крізь, оксид свинцю - крізь свинцевий сурик або свинцевий глет.

Оксиди кальцію (вапняк), магнію (магнезит або доломіт), цинку збільшують хімічну стійкість та стійкість до температури самих виробів. Оксиди барію, свинцю (свинцевий сурик), цинку покращують щільність, оптичні якості і саме з цих приводів їх використовують у виробі кришталю. У виробництві скла використовують також різнігірські породи, відходи збагачувальних комбінатів, кольорової металургії, домені шлаки, у великої кількості - бій скла.

Допоміжні матеріали полегшують та прискорюють варіння скла, забарвливають його або заглушають його. За призначенням їх класифікують на освітлювачі, знебарвлювачи, глушники, барвники, відновлювачи та окислювачи. Освітлювачі сприяють видаленню з маси газу, котрі з'являються при розкладі сировинних матеріалів. Знебарвлювачи погашають або послабшають небажані кольорові відтінки. Глушники зменшують прозорість та гарантують білий колір скла. Барвники надають склу потрібного кольору. В якості барвників використовують оксиди або сульфіди важких металів. Забарвлення може проходити також за рахунок відокремлення у склі коллоідних часток вільних металів (мідь, золото). У синій колір скло забарвлюють оксидом кобальту, у блакитний - оксидом міді, у зелений - оксидом хрому або ванадію, у фіолетовий - марганцем, у розовим - селеном, у жовтий - оксидом церію, особо виділяють красні кольори скла - рубіни-селеновий, мідний, золотий.