Горизонтальна мобільність - зміна соціального положення, яке не призводить до підвищення або пониження соціального статусу

Соціологи розрізняють також мобільність між поколіннями і мобільність в межах одного покоління.

Межпоколенная мобільність (интергенерационная мобільність) визначається порівнянням соціального статусу батьків і їх дітей в певний момент кар'єри тих і інших (наприклад, по рангу їх професії в приблизно однаковому віці). Дослідження показують, що значна частина, можливо навіть більшість, російського населення переміщається хоч би небагато вгору або вниз в класовій ієрархії в кожному поколінні.

Внутрипоколенная мобільність (интрагенерационная мобільність) припускає порівняння соціального статусу особи протягом тривалого часу. Результати досліджень свідчать про те, що багато росіян протягом свого життя міняли рід занять. Проте мобільність у більшості носила обмежений характер. Переміщення на коротку відстань є правилом, а на велике - виключенням.

Причини і наслідки соціальної мобільності. Під час революції змінюється уся класова система суспільства в цілому. Проте після його радикальної реорганізації подальша соціальна мобільність може виявитися мінімальною.

На соціальну мобільність можуть також чинити дію повільніші і менш помітніші зміни, наприклад переміщення індивідів або груп з бідних аграрних регіонів в багатші, міські. У масштабі історії людства важливим чинником вертикальної мобільності служила міжнародна міграція, наприклад міграція в XIX ст. представників робочого класу і селянства з Європи в Сполучені Штати; західноєвропейська колоніальна експансія, що принесла вигоду деяким верствам населення і поневолення іншим.

Соціальні наслідки мобільності, особливо вертикальної, важко піддаються вимірам. Одні учені дотримуються думки, що великомасштабна мобільність, спрямована як вгору, так і вниз, призводить до руйнування класової структури і робить суспільство одноріднішим. Інші заявляють, що індивіди, що намагаються підвищити або зберегти своє існуюче положення, насправді зміцнюють класову систему, оскільки вони мають бути зацікавлені в поглибленні класових відмінностей. Треті висувають припущення, що класові відмінності можна ослабити, але не за рахунок індивідуальної мобільності, а шляхом досягнення соціальної і економічної рівності усіх членів суспільства.

Позитивним наслідком мобільності можна вважати повніше розкриття індивідуальних дарувань. Цьому сприяє система освіти, що склалася, в сучасних індустріальних країнах. Але високий рівень вертикальної мобільності призводить до індивідуальної і громадської аномии. В період аномии індивід почуває себе ізольованим від суспільства і випробовує занепокоєння; у контексті ж усього суспільства спостерігається послаблення або зникнення загальноприйнятих переконань і стандартів поведінки. Багато учених переконано, що класова система західних індустріальних суспільств зазнала корінні зміни завдяки створенню в роки після завершення Другої світової війни ефективної системи соціального забезпечення. Іншим результатом стала підвищена соціальна мобільність завдяки зростанню рівня життя. Вважається, що підвищена мобільність звела класові відмінності до мінімуму, так що сучасні західні країни розвиваються у напрямі відносно безкласового (чи середньокласового) суспільства. Але інші аналітики стверджують, що нині формується новий вищий клас, нова верхівка, що складається з організаторів виробництва і менеджерів як державного, так і частки секторів економіки.