Підходи, принципи і методи дослідження проблеми інформаційних систем управління у діяльності вищого навчального закладу

Будь-яка наукова проблема наукового дослідження потребує використання певного інструментарію, який дає змогу повноцінно розкрити аспекти останньої. Під інструментарієм варто розуміти підходи, принципи та методи, які необхідні для вивчення поставлених завдань перед дослідником, що собою являє методологію дослідження.

Під методологією розуміють перш за все методологію наукового пізнання, тобто вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Вона дає характеристику компонентів наукового дослідження − його об’єкту, предмету аналізу, задачі дослідження (або проблеми), сукупності дослідницьких засобів, необхідних для вирішення задачі даного типу, а також формує уявлення про послідовність дій дослідника в процесі рішення задачі. Коротше кажучи, методологія − це вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби наукової діяльності [Цехмістрова, 180].

Перш за все, зосередимо увагу на підходах, які домінуватимуть у дослідженні. З позиції філософії, підхід являє собою спеціальний погляд на предмет. Враховуючи специфіку обраної проблеми, на наш погляд в дослідженні, доцільно використовувати системний підхід.

Так, аналізуючи проблему інформаційних систем управління у вищому навчальному закладі, доречно застосовувати системний підхід, оскільки ключовою категорією поряд із інформацією виступає у нашій магістерській роботі і система.

Системний підхід – це напрямок методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об’єктів як систем.

Науковці. відзначають, що системний підхід наукового пізнання і перетворення світу передбачає: по-перше, розгляд об’єкта діяльності (теоретичної і практичної) як системи, тобто як відокремленої множини взаємодіючих елементів; по-друге, визначення складу, структури та організації елементів і частин системи, знаходження провідних взаємодій між ними; по-третє, виявлення зовнішніх зв’язків системи, відокремлення серед них головних; по-четверте, визначення функції системи та її ролі серед інших систем; по-п’яте, аналіз структури і функцій системи; по-шосте, виявлення на цій основі закономірностей і тенденцій розвитку системи [Фролов, 61].

Специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта і забезпечуючих її механізмів, на виявлення різноманітних типів зв’язків складного об’єкта і зведення їх у єдину теоретичну картину. Основними принципами системного підходу є:

– вивчення феномена цілісності і встановлення складу цілого, його елементів;

– дослідження закономірностей з’єднання елементів у систему, тобто структури об’єкта, що складає ядро системного підходу; –вивчення функцій системи і її складових у тісному зв’язку з вивченням структури, тобто структурно-функціональний аналіз системи;

– дослідження генезису системи, її границь і зв’язків з іншими системами [Юськів, 28]

На практиці ідеї системного підходу кристалізуються в методологічних засобах системного аналізу. Системний аналіз – методологія дослідження таких властивостей і відносин в об’єктах, які важко спостерігати і важко розуміти, за допомогою представлення об’єктів у вигляді систем і вивчення властивостей цих систем і взаємин між цілями і засобами їх реалізації [Юськів, 29].

Головне в системному аналізі – це складне перетворити в просте, таку, що важко розв’язати і зрозуміти, проблему перетворити в чітку послідовність завдань, для яких або існує тривіальний розв'язок, або які можна легко розв’язати відомими методами.

У системному дослідженні об’єкт, що аналізується, розглядається як певна множина елементів, взаємозв’язок яких зумовлює цілісні властивості цієї множини. Основний акцент робиться на виявленні різноманітних зв’язків і відношень, що мають місце як усередині досліджуваного об’єкта, так і у його взаємодії із зовнішнім середовищем. Властивості об’єкта як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки сумарними властивостями його окремих елементів чи підсистем, скільки специфікою його структури, особливими системотворчими та інтегративними зв’язками досліджуваного об’єкта [Шарапов, 123].

Іншим підходом, який дозволить нам досягти виконання поставленої мети та зробити всебічний розгляд проблеми, є комплексний підхід. Його суть полягає у різнобічному розгляді досліджуваного об’єкта, причому йдеться про дослідження систем, до складу яких одночасно входять елементи, які одночасно функціонують і в інших системах, інших за своєю природою, з якими комплексні системи на цій підставі пов’язані складними функціональними та іншими залежностями [Філософський словник, 387].

Розуміння суті цього підходу базується на розумінні поняття «комплексу». Буквально слово «комплекс» (лат.) означає «зв’язок», «сполучення». Є дещо інше тлумачення слова «комплекс» – це «сукупність предметів, явищ або властивостей, що створюють єдине ціле». Таким чином, під комплексом розуміється сукупність складових частин якогось-то явища або процесу, які взаємно доповнюють, збагачують і забезпечують його цілісне якісне існування або функціонування [Фролов, 198].

В нашій роботі даний підхід дозволить розглянути окремі системи у складі управління, а саме: інформаційну і економічну, освітню, планову тощо, які тісно інтегровані в неї, і встановити все різноманіття впливів які вони справляють одна на одну, з’ясувати основні компоненти такого впливу та виявити існуючі залежності між компонентами даних систем.

Перейдемо до розгляду головних методів нашого магістерського дослідження.

Метод − це сукупність прийомів або операцій практичної або теоретичної діяльності [Великий тлумачний словник української мови]. Метод можна також охарактеризувати як форму теоретичного і практичного освоєння дійсності, яке випливає із закономірностей поведінки об’єкту, що вивчається [Соціолого-педагогічний словник, 102].

Для того, щоб дійсно пізнати предмет, треба охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки. Пізнання розкриває внутрішні істотні ознаки предмету, зв’язки його елементів і їх взаємодію одного з другим. Для того, щоб це здійснити, необхідно цілісний предмет розчленувати (практично або в думках) на складові частини, а потім вивчити їх, виділяючи властивості і ознаки, зв’язки і стосунки, а потім виявити їх роль в системі цілого. Після того, як ця задача буде вирішена, частини знов можна об’єднати в єдиний предмет і скласти собі конкретне уявлення, яке спирається на глибоке знання внутрішньої природи предмету.

Ця мета досягається за допомогою таких операцій як аналіз і синтез.

Аналіз − це розчленовування цілого предмету на складові частини (сторони, ознаки, властивості або відносини) з метою їх всебічного вивчення [Великий тлумачний словник української мови].

Ми в роботі використовуватимемо кілька його різновидів, один із яких − термінологічний аналіз − суть якого полягає у порівнянні різних підходів до визначення того чи іншого явища, та вибору чи формування такого визначення, яке найбільш точно характеризуватиме предмет аналізу [Філософський словник, 457]. Його ми використовуватимемо у першому розділі при уточненні категоріального апарату дослідження.

Для дослідження генезису розвитку інформаційних систем, ми застосуємо ретроспективний аналіз який є способом розгляду, осмислення суспільних ідей, подій сучасності під кутом зору минулого, зверненням до минулого для виявлення в ньому зародків тих тенденцій, що властиві сучасності [Философия. Основные идеи и принципы, 213]. Даний вид аналізу застосуємо у першому параграфі першого розділу при дослідженні генезису розвитку інформаційних систем.

Синтез − це з’єднання раніше виділених частин предмету в єдине ціле. Об’єктивною передумовою цих пізнавальних операцій є здібність окремих елементів об’єкту до перегруповування, об’єднання і розділення [Великий тлумачний словник української мови].

Аналіз і синтез є найбільш елементарними і простими прийомами, які становлять фундаменті людського мислення.

Серед загальнонаукових методів ми будемо використовувати порівняння, під яким розуміється процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком об’єктам дослідження. Зокрема, ми будемо порівнювати у другому розділі нашої роботи різні види інформаційних систем управління у діяльності вищих навчальних закладів.

Протягом всього дослідження ми використвуватимемо метод узагальнення – це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об’єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального [Білуха, 234].

Впродовж усього дослідження проблеми використання інформаційних систем управління в діяльності вищого навчального закладу, ми користуватимемося методом систематизації, який дає змогу упорядкувати пізнавальний процес деякої множини різних об’єктів і знання про них, використвуватимемо систематизацію для впорядкування та встановлення єдності і відмінності між елементами, що підлягають систематизації, визначаємо місце кожного елемента відносно один одного [Філософський словник, 343].

Якість проведення магістерського дослідження залежить від чіткого дотримання ключових методологічних принципів наукової роботи.

Методологічний принцип (від лат. рrincipium – основа, начало) це вихідне положення наукової теорії, що виконує функцію обґрунтування її змісту та визначають напрям і спосіб вивчення предмета дослідження [Новиков, 91-99]. Він, за визначенням науковців, виконує подвійну функцію: «з одного боку, він виступає як центральне поняття, що репрезентує узагальнення й розповсюдження певного положення на всі явища, процеси у тій галузі, з якої даний принцип є абстрагованим; з іншого – він виступає у сенсі нормативу, предписання до дії» [Новиков, 31].

Принцип об’єктивності передбачає загальне охоплення явища, що досліджується та є метою виявлення його сутності і різноманіття взаємних зв’язків, опір на досягнутий рівень наукового знання з урахуванням тих точок зору, що висунуті з даної проблематики, творчий підхід до дослідження, що «досягається, з однієї сторони, застосуванням всієї сукупності різних методів для отримання із джерел максимально різної і широкої інформації в минулому, з іншої, намагається йти вперед до нових суспільних запитів і успіхів, що досягнуті в інших галузях науки» [Сурмин, 85].

Принцип об’єктивності використовуємо впродовж всього дослідження. Керуючись ним орієнтуємося на об’єктивні та найбільш достовірні наукові дані. Цей принцип передбачає орієнтацію на отримання інформації, що характеризує об’єкт який вивчається (його якості, особливості, структуру і т.п.), без врахувань бажань суб’єкта, що пізнає, його світоглядних, політичних, моральних та інших орієнтирів.

Наступний принцип, який необхідний в процесі дослідження – термінологічний принцип, що передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв’язку і субординації понять та їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження [Білуха, 125]. Даним принципом будемо оперувати розглядаючи та уточнюючи основні поняття дослідження, серед яких інформація, система, інформаційна система, управління, інформаційна система управління, вищий навчальний заклад». Слідування даному принципу унеможливлює двояке використання одного визначення, категорії чи поняття протягом всієї роботи.

Поряд з цим, ми намагатимемося дотримуватися принципу несуперечливості, який виявляється у такій логіці наукового мислення дослідника, яка забезпечується дотриманням законів логіки, передусім, закону недопущення суперечності [Рузавин, 13]. Згідно даного принципу повинна чітко має спрацьовувати формула: «Якщо – То». Порушення логіки викладу матеріалу може бути наслідком недостатньої усвідомленості нами змісту своєї наукової роботи, причинно-наслідкових зв’язків. Це виявляється у «перестрибуванні» з однієї думки на іншу, у загублюванні думок, а потім немотивованому поверненні до них після викладу значного обсягу тексту. Отже, принцип несуперечливості вимагає такої побудови наукових тверджень, за якої судження про різні аспекти досліджуваного процесу не повинні суперечити одне одному, а також фактам та досвіду, на основі аналізу яких вони виникають.

Не менш важливим науковим принципом у нашій магістерській роботі є принцип загального зв’язку і взаємозалежності. Річ у тім, що навчальний заклад − це одне ціле, певна система, де кожний відділ чи структура нерозривно пов’язаний з іншими, й усі вони постійно взаємодіють один з одним. При цьому будь-який із них не лише перебуває у взаємозв’язку й взаємодії з іншими, зовнішніми, явищами,а водночас кожна річ має безліч внутрішніх сторін, моментів, відношень, зв’язків. [Баскаков, 24]. Правильне розуміння функціонування інформаційних систем управління вищого навчального закладу можливе лише в тому разі, якщо досліджено всю сукупність її внутрішніх і зовнішніх сторін, зв’язків, відношень. Щоб пізнати предмет дослідження детально, слід вивчити всі його зв’язки й опосередковування їх у інформаційній системі, з виокремленням у ній головної та вирішальної ролі [Пічугіна, 211-212].

Отже, ми визначили методологічну основу для проведення теоретичної та практичної частини нашого дослідження, яка дозволить нам об’єктивно, повно та ефективно дослідити проблему функціонування інформаційних систем управління у діяльності вищого навчального закладу.