Методичні вказівки. Фізична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин відповідно до ст.24 ЦК України «людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою»

Фізична особа, як суб’єкт цивільних правовідносин відповідно до ст.24 ЦК України «людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою». Таким чином громадянство як правовий зв’язок між фізичною особою і державою у цивільних відносинах не має визначального характеру і всі фізичні особи незалежно від громадянства можуть брати участь у цивільних відносинах.

Закон визначає правоздатність як здатність фізичної особи мати цивільні права і нести обов’язки. Зміст правоздатності фізичної особи розкривається через весь комплекс прав і обов’язків, яким може володіти особа відповідно до цивільного законодавства. Сааме тому, характеризуючи правоздатність фізичної особи підкреслюють не лише те, що вона властива фізичній особі як психофізичній особі, але і має соціально – юридичні якості.

Все більше українських вчених вважає, що правоздатність – це природна властивість кожної людини. За кожним громадянином закон визнає здатність мати безліч майнових прав, але конкретний громадянин має лише частину цих прав. Таким чином набуття конкретних суб’єктивних прав означає реалізацію правоздатності.

Правоздатність – основа для правоволодіння. Спеціально призначені обсягу правоздатності громадян норми ЦК України містять перелік тільки основних цивільних прав, до числа яких відносяться: можливість мати майно на праві власності; успадковувати і заповідати майно; займатися підприємницькою діяльністю.

Крім того, громадяни вправі мати інші майнові й особисті немайнові права. Це дає уявлення про найбільш значимі права, можливість володіння якими включається в зміст цивільної правоздатності. Зміст цивільної правоздатності полягає в можливості набуття прав, а не в їх сукупності.

Згідно із ст.26 ЦК України фізична особа має всі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України. Також у ст.26 ЦК України прямо визначено, що фізична особа здатна мати обов’язки як учасник цивільних відносин.

Рівність правоздатності означає, що цивільна правоздатність рівна для всіх і однакова для кожного незалежно від походження, соціального і майнового становища, національної належності, статі, освіти, мови.

Правоздатність визнається за кожною фізичною особою, вона не має права відмовитися від правоздатності або обмежити її. Отже правоздатність є невідчужуваною.

Цивільна правоздатність виникає на момент народження і припиняється зі смертю громадянина з точки зору права не має значення, чи булла дитина життєздатною: важливо, щоб вона народилася живою та не раніше 6 місяців. Правоздатністю громадянин наділений з моменту народження і протягом усього життя до смерті. Визначення моментів народження і смерті не є предметом юридичної науки, оскільки мова йде про чисто фізіологічні поняття. Для права важливо лише, що з моменту коли громадянин вважається народженим, а медицина як правило керується в цьому критерієм початку самостійного подиху, дитина здобуває цивільну правоздатність.

Припиняється правоздатність зі смертю громадянина. Для визначення моменту, з яким цивільне законодавство пов’язує припинення правоздатності варто говорити про біологічну смерть, тобто про стан коли повернення людини до життя виключене.

Обмежити правоздатність громадянина взагалі не можливо. Але існують такі можливості, що піддаються обмеженню, наприклад, можливість вибрати місце проживання може бути обмежена вказівкою на обов’язок громадянина проживати в конкретному місці або забороною проживати де-небудь, може бути обмежена можливість заняття підприємницькою діяльністю. Однак подібні обмеження допускаються лише у випадках, і в порядку установлених законом.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Правоздатний громадянин може реалізувати свої права і обов’язки, але він повинен розуміти значення своїх дій.

Мати дієздатність означає мати здатність особисто здійснювати різні юридичні дії. Змістом дієздатності треба визнати здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і здійснювати цивільні обов’язки, здатність нести відповідальність за протиправну поведінку.

На відміну від правоздатності дієздатність пов’язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення визначеного рівня психічної зрілості. Закон встановлює невідчужуваність і неможливість обмеження дієздатності за волею громадянина.

На відміну від правоздатності дієздатність не може бути для всіх однаковою.

Закон розрізняє декілька різновидів:

1)повна,

2)часткова,

3)обмежене,

4)визнання громадянина недієздатним.