Методичні вказівки. Здійснення цивільних прав – це можливі дії уповноваженої особи з реалізації її цивільних прав

Здійснення цивільних прав – це можливі дії уповноваженої особи з реалізації її цивільних прав. суб’єкт цивільних правовідносин шляхом здійснення певних юридичних дій задовольняє свої потреби та інтереси. Наприклад, зміст права власності складається з трьох правомочностей:володіння, користування та розпорядження своїм майном суб’єктивному праву завжди відповідає суб’єктивний обов’язок. Якщо наприклад, власник має право користуватися своїм майном, то на інших осіб покладається обов’язок утримуватися від дій, які б перешкоджали власнику здійснювати дії щодо користування цим майном.

Зауважимо, що уповноважена особа для здійснення їй належних суб’єктивних прав сама обирає способи їх здійснення, але лише у межах закону і не порушуючи права та інтереси інших осіб. Уповноважена особа може діяти особисто або через свого представника, хоча є права, які можуть здійснюватися лише особисто. Наприклад, реєстрація шлюбу.

Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено рішенням суду. Цивільним законодавством встановлюються межі здійснення цивільного права. Так, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як вже зазначалося будь – якому суб’єктивному праву відповідає суб’єктивний обов’язок. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Також передбачаються випадки, коли особа може бути звільнена від цивільного обов’язку або його виконання.

Захист цивільних прав.

Можливість захисту суб’єктивного права є одним з елементів його змісту. Необхідність захисту суб’єктивного права виникає лише тоді, коли інша особа порушує, оспорює це право або перешкоджає його здійсненню. таким чином передумовою захисту суб’єктивного права є порушення цього права з боку інших осіб.

Цивільний кодекс України передбачає такі способи захисту цивільних прав та інтересів:

1)визнання права,

2)визнання правочину недійсним,

3)припинення дії, яка порушує право,

4)відновлення становища, яке існувало до порушення,

5)примусове виконання обов’язку в натурі,

6)зміна правовідношення,

7)припинення правовідношення,

8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди,

9)відшкодування моральної шкоди,

10)визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.

Визнання права це підтвердження державним органом дійсного існування відповідного права у конкретного суб’єкта. Наприклад, особа, яка втратила документ, що посвідчує право, а також у разі невизнання або оспорювання його права іншими особами, може звернутися до суду для визнання його права. Так здійснюється судом визнання права на будинок або квартиру за особами, які втратили правовстановлюючі документи на об’єкт нерухомості і з певних причин не мали змоги одержати їх дублікати.

Визнання правочину недійсним. При визнанні правочину недійсним анулюються правові наслідки, які виникли внаслідок його укладення, а кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі – відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто відбувається двостороння реституція. Наприклад, при визнанні договору купівлі – продажу покупець повертає майно продавцю, а продавець повертає гроші, які були ним отримані за це майно. Судом може бути застосована двостороння реституція, коли майно тощо недобросовісної сторони стягується на користь держави.

Припинення дії, яка порушує право. У цих випадках правопорушник своїми діями порушує суб’єктивне право, що належить іншій особі. Порушуватись можуть особисті немайнові та майнові права. В такому випадку суд зобов’язує правопорушника припинити дії, які порушують суб’єктивне право іншої особи. Наприклад, припинення розголошення обставин особистого життя фізичної особи іншими особами або припинення правопорушником здійснення перешкод у користуванні майном, яке належить на праві власності або на іншій законній підставі.

Відновлення становища, яке існувало до порушення. При порушенні особистих немайнових або майнових прав особи, суд зобов’язує правопорушника відшкодувати завдані збитки. Окрім цього, суд може постановити рішення про відновлення боржником стану майна, який існував до правопорушення. Якщо стан майна відновити не можливо у зв’язку з тим, що внаслідок протиправних дій річ істотно пошкоджена і надати їй первинного вигляду і властивостей немає можливості суд може зобов’язати правопорушника надати потерпілому іншу річ, якщо грошова компенсація його не задовольняє.

Примусове виконання обов’язку в натурі. Цей спосіб захисту цивільних прав та інтересів частіше застосовується при зобов’язальних правовідносинах у разі невиконання зобов’язаною особою обумовлених у зобов’язанні обов’язків, суд може примусити боржника виконати їх, якщо цього вимагає позивач. Так, відповідно до стю620 ЦК України у разі невиконання боржником обов’язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов’язання. Суд може також зобов’язати боржника повернути річ, яка підлягає поверненню по закінченні строку договору найму. Окрім цього, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки, у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зміна правовідношення. Зміна правовідношення може відбуватися шляхом зміни предмета або змісту зобов’язання. Наприклад, у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета заставодавець на вимогу заставодержателя зобов’язаний надати рівноцінний предмет, за домовленістю сторін можуть бути змінені умови договору – строки поставки товару, може відбутися зміна сторони у зобов’язанні.

Припинення правовідношення. Припинення правовідношення застосовується як спосіб захисту суб’єктивних прав у тих випадках, коли одна із сторін договору систематично не виконує своїх обов’язків або порушує умови договору, а її контрагент у зв’язку з цим вимагає розірвання договору. Так, у судовому порядку може бути розірваний договір найму житла на підстав того, що наймач не вносить плату за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі – понад два рази або руйнує чи псує житло особисто чи інші особи, за дії яких він відповідає. Припинення правовідношення можливе також як санкція за поведінку, яка згідно із законом є недозволеною наприклад, відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту при самочинному будівництві, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення про знесення такої будови за рахунок особи, яка здійснила будівництво і відмовляється провести відповідну перебудову або проведення такої перебудови є неможливим.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права,

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Збитки відшкодовується у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До інших способів відшкодування майнової шкоди можна віднести стягнення з особи, яка порушила право, неустойки. Цей спосіб захисту цивільних прав може застосуватись виключно у зобов’язальних правовідносинах. Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Пеня і штраф, незважаючи на їх схожість, мають певні відмінності. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, так і у твердій передбаченій змістом закону або договору сумі і сплачується одноразово. Пеня ж обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і застосовується виключно у разі невиконання грошових зобов’язань.

Залежно від джерела встановлення, неустойка буває законна і договірна. Законна неустойка встановлюється у законі або іншому нормативно – правовому акті. Договірна – встановлюється безпосередньо в договорі, укладеному між сторонами. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони мають право зменшити розмір неустойки, встановленої законом, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Зауважимо, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховується.

Відшкодування моральної шкоди. Фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Цивільний кодекс України не закріплює норми – дефініції моральної шкоди, а лише визначає, що моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом,

2)у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів,

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням та пошкодженням її майна,

4)у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми або іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодування, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Самозахист цивільних прав. Ч.5 ст.55 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право будь – якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Ст..19 ЦК України також закріплює подібну норму про право на самозахист у контексті порушення цивільних прав та інтересів особи. Так, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечить моральним засадам суспільства. Зауважимо, що самозахист завжди здійснюється після вчинення правопорушення. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характеру дій2, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Засоби фактичного характеру, спрямовані на охорону прав громадян та організацій, можуть бути як передбачені законом, так і випливати зі звичайно прийнятих у суспільстві заходів такого роду.

Засоби оперативної дії. Під засобами оперативної дії розуміються такі юридичні засоби правоохоронного порядку, які застосовуються до порушника цивільних прав та обов’язків безпосередньо управомоченою особою без звернення за захистом права до відповідних уповноважених органів.

Засоби захисту цивільних прав, які застосовуються компетентними державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими органами та особами.

Відповідно до ст.17 ЦК України у випадках, встановлених законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.