Облік операцій з основними засобами

Основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою їх використання в процесі своєї діяльності, надання послуг, нада­вання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адмініс­тративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк ко­рисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більший ніж один рік).

За цілями бухгалтерського обліку основні засоби поділяють­ся на такі групи:

• основні засоби - земельні ділянки, будинки, споруди і переда­вальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби,
інструменти, прилади, інвентар (меблі), інші основні засоби;

• інші необоротні матеріальні активи - бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, інші необоротні матеріальні активи;

• незавершені капітальні інвестиції.

За функціональним призначенням розрізняють:

• операційні основні засоби, що беруть безпосередню участь у
банківській діяльності або сприяють її здійсненню;

• неопераційні основні засоби - ті, що не беруть безпосередньої
або опосередкованої участі в банківській діяльності та призна­чені в основному для обслуговування комунальних, культур­но-побутових потреб працівників банку.

Об'єкт основних засобів (придбаний чи створений) визнається активом за таких умов:

· якщо існує ймовірність одержання певного доходу, пов'яза­ного з його експлуатацією;

· якщо його вартість можна визначити достовірно.

Під окремим об'єктом основних засобів слід розуміти завер­шений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього. До об'єктів основних засобів також відносять окремий, констру­ктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конс­труктивно поєднаних предметів одного або різного призначення, що мають для свого обслуговування загальні пристосування, при­ладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс предметів - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або ча­стина такого активу, що контролюється банком. Якщо один об'­єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Методологічні засади відображення в бухгалтерському облі­ку інформації про операції з основними засобами регулюються такими стандартами:

• МСБО 16 «Основні засоби» - визначає принципи визнання
активів, визначення їх балансової вартості та амортизаційних
відрахувань, а також збитків від зменшення корисності, які
слід визнавати у зв'язку з цим;

• МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» - визначає порядок ви­
знання та оцінки інвестиційної нерухомості й особливості розкриття інформації про неї;

• МСБО 17 «Оренда» - визначає для орендарів та орендодавців
відповідні складові облікової політики та розкриває інформа­цію, яку слід застосовувати до угод про оренду;

• МСБО 36 «Зменшення корисності активів» - визначає облікові
процедури, які слід застосовувати для забезпечення обліків за
сумою, що є більшою від суми очікуваного відшкодування;

• П(С)БО 7 «Основні засоби» - визначає методологічні засади
формування в бухгалтерському обліку інформації про основні
засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також
розкриття інформації про них у фінансовій звітності;

• П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість» - визначає методоло­гічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації
про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності.

Порядок бухгалтерського обліку операції з основними засоба­ми в банках України регламентує Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів банків України, затверджена постановою Правління НБУ № 480 від 20.12.2005 р., розроблена відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк Украї­ни», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'­єкт основних засобів.

Бібліотечні фонди, внутрішні телефонна і комп'ютерна мере­жа, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охорон­но-пожежної сигналізації можуть обліковуватися як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до законодавства України.

Оприбуткування необоротних активів здійснюється на підставі затверджених актів приймання-передавання. В акті зазначаєть­ся основна інформація щодо необоротного активу, зокрема хара­ктеристика об'єкта, дата введення в експлуатацію, дані про нара­хування амортизації, первісну вартість, визначену ліквідаційну вартість, строк корисного використання. На підставі даних акта приймання-передавання та іншої інформації про об'єкт відкри­вається інвентарна картка.

Аналітичний облік основних засобів здійснюється в інвентар­них картках. Записи в інвентарній книзі здійснюються за кож­ним предметом окремо.

Ведення інвентарної книги (крім обліку зброї) та інвентарних карток може здійснюватися автоматизовано або вручну. При цьо­му будь-яка форма ведення цих регістрів повинна забезпечувати наявність усіх необхідних реквізитів та звірку даних аналітично­го обліку із синтетичним на будь-яку дату. Порядок звіряння да­них аналітичного обліку з синтетичним визначається банком са­мостійно. Інвентарні картки та інвентарна книга роздруковуються в разі потреби. Обов'язково роздруковуються інвентарні карт­ки в разі вибуття об'єкта необоротних активів, що разом з інши­ми документами, на підставі яких актив списується з балансу ба­нку, вміщуються в документи дня.

Кожному інвентарному об'єкту присвоюється відповідний інвентарний номер, який проставляється на предметі, в інвентар­ній книзі та в інвентарній картці. Ці номери зберігаються за об'­єктом протягом усього періоду його знаходження в цій установі. Інвентарні номери об'єктів, що вибули, не можуть бути присво­єні іншим об'єктам, які надійшли в банк.

Інвентарні книги обліку основних засобів наприкінці року не закриваються, і записи в них продовжуються в новому році.

Облік об'єктів основних засобів за місцем їх експлуатації здій­снюється в інвентарному списку (типова форма № 03-9). Дані об­ліку об'єктів основних засобів за місцем їх експлуатації мають від­повідати записам в інвентарних картках (книгах).

Основні балансові рахунки що використовуються для обліку операцій з основними засобами, наведені в табл. 10.1.

Таблиця 10.1. Рахунки для обліку операцій з основними засобами та нематеріальними активами
№ рахунку	Назва рахунку
1001 А	"Банкноти та монети в касі банку"
1200 А	"Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України"
1500АП	"Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках"
2600 АП	"Кошти на вимогу суб'єктів господарювання"
2620 АП	"Кошти на вимогу фізичних осіб"
2650 АП	"Кошти на вимогу небанківських фінансових установ"
3408 А	"Необоротні активи, утримувані для продажу"
3409 А	"Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя"
3500 А	"Витрати майбутніх періодів"
3510 А	"Дебіторська заборгованість з придбання активів"
3519 А	"Дебіторська заборгованість за послуги"
3522 А	"Дебіторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток"
3552 А	"Нестачі та інші нарахування на працівників банку"
3578 А	"Інші нараховані доходи"
3590 КА	"Резерви під дебіторську заборгованість за операціями банку"
3600 П	"Доходи майбутніх періодів"
3622 П	"Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток"
3652 П	"Нарахування працівникам банку за заробітною платою"
3653 П	"Утримання з працівників банку на користь третіх осіб"
3678 П	"Інші нараховані витрати"
3800 АП	"Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів"
3801 АП	"Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів"
41 03 А	"Інвестиції в асоційовані небанківські фінансові установи"
41 05 А	"Інвестиції в інші асоційовані компанії"
4203 А	"Інвестиції в дочірні небанківські фінансові установи"
4205 А	"Інвестиції в інші дочірні компанії'
4300 А	"Нематеріальні активи"
4309 КА	"Накопичена амортизація нематеріальних активів"
4310 А	"Капітальні інвестиції за невведеними в експлуатацію нематеріальними активами"
4321 А	"Гудвіл"
4400 А	"Основні засоби"
4409 КА	"Знос основних засобів"
4410 А	"Інвестиційна нерухомість"
4419 КА	"Знос інвестиційної нерухомості"
4430 А	"Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за
	невведеними в експлуатацію основними засобами"
4431 А	"Обладнання, що потребує монтажу"
4500 А	"Інші необоротні матеріальні активи"
4509 КА	"Знос інших необоротних матеріальних активів"
4530 А	"Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду)"
5030 П	"Нерозподілені прибутки минулих років"
5100 П	"Результати переоцінки основних засобів"
5101 П	"Результати переоцінки нематеріальних активів"
6394 П	"Доходи від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості"
6395 П	"Доходи від оперативного лізингу (оренди)"
6490 П	"Позитивний результат від продажу нематеріальних активів та основних засобів"
Продовження табл. 10.1.
№ рахунку	Назва рахунку
6499 П	"Інші доходи"
7394 А	"Витрати від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості"
7395 А	"Витрати на оперативний лізинг (оренду)"
7399 А	"Інші операційні витрати"
7420 А	"Витрати на утримання власних основних засобів та нематеріальних активів"
7421 А	"Витрати на утримання основних засобів, що отримані у лізинг (оренду)"
7423 А	"Амортизація"
7490 А	"Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів"
7499 А	"Інші витрати"
7705 АП	"Відрахування в резерви за дебіторською заборгованістю та іншими активами банку"
9500 А	" Отримана застава"
9510 П 9520 А 9521 А 9523 А 9617 А 9840 А Групи990 Групи 991	"Надана застава" "Земельні ділянки" "Нерухоме майно житлового призначення" "Інші об'єкти нерухомого майна" "Списана у збиток заборгованість банків за іншими активами" "Основні засоби та нематеріальні активи, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)" "Контррахунки для рахунків розділів 90-95" "Контррахунки для рахунків розділів 96-98"

Придбання основних засобів. Придбані (створені) основні за­соби зараховуються на баланс банку за первісною вартістю, яка містить усі витрати, пов'язані з придбанням (створенням), достав­кою, установкою і введенням їх в експлуатацію.

Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів скла­дається з таких витрат:

- сума, що сплачується постачальникам активів та підрядчикам за
виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що
здійснюються внаслідок придбання (отримання) прав на об'­єкт основних засобів;

- сума ввізного мита;

- сума непрямих податків унаслідок придбання (створення) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);

- витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагоджен­ня основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних
засобів до придатного для використання за призначенням стану.

Придбання основних засобів за національну валюту відобра­жається такими проведеннями:

а) передоплата:

Дебет рахунку: 3510;

Кредит рахунків: 1001,1200, 2600, 2620, 2650;

б) капітальні інвестиції за невведеними в експлуатацію основни­ми засобами:

Дебет рахунків: 4430,4431;

Кредит рахунку: 3510;

в) визнання основних засобів у балансі банку:

Дебет рахунків: 4400,4500;

Кредит рахунків: 3510,4430,4431.

Придбання основних засобів за іноземну валюту відображаєть­ся такими проведеннями:

а) передоплата:

Дебет рахунку: 3510;

Кредит рахунку: 1500 - на суму в іноземній валюті;

б) визнання необоротних активів у балансі банку:

Дебет рахунку: 3800;

Кредит рахунку: 3510 - на суму в іноземній валюті;

Дебет рахунків: 4400,4500,4430;

Кредит рахунку: 3801 - на суму в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату перераху­вання коштів в іноземній валюті.

Дебіторська заборгованість з придбання необоротних активів є немонетарною статтею і не підлягає переоцінці внаслідок зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Створення основних засобів. Створені основні засоби визна­ються активами за тими самими критеріями, що визначені для придбаних необоротних активів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, створених банком, містить прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витра­ти, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до стану, придатного для використан­ня за призначенням.

Створення основних засобів відображається в бухгалтерсько­му обліку такими проведеннями:

а) передоплата:

Дебет рахунку: 4430;

Кредит рахунків: 1200, 2600, 2620,2650;

б) нарахування заробітної плати працівникам:

Дебет рахунку: 4430;

Кредит рахунків: 3652,3653;

в) нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), пов'я­заних з оплатою праці, до фондів соціального страхування:

Дебет рахунку: 4430;

Кредит рахунку: 3622;

г) віднесення суми завершених капітальних інвестицій на вар­тість основних засобів:

Дебет рахунку: 4400;

Кредит рахунку: 4430.

Поліпшення основних засобів. Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів, здійснюється за рахунками облі­ку капітальних інвестицій.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму ви­трат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифі­кація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), унаслідок чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісне очіку­вані від використання цього об'єкта.

Поліпшення основних засобів відображаються такими прове­деннями:

а) передоплата:

Дебет рахунку: 4430;

Кредит рахунків: 1200,2600,2620,2650;

б) віднесення суми витрат на поліпшення та вдосконалення на
збільшення вартості об'єкта:

Дебет рахунку: 4400;

Кредит рахунку: 4430.

Заміна елементів або конструктивних частин об'єкта основних засобів відображається в обліку під час її здійснення такими бух­галтерськими проведеннями:

а) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні,
можна визначити, то списується вартість заміненого активу і
визнається вартість нового активу:

Дебет рахунків:

7490 - на суму збитку від вибуття заміненого

активу;

4409 - на суму зносу заміненого активу;

Кредит рахунку: 4400 - на первісну вартість заміненого активу;

Дебет рахунку: 4400;

Кредит рахунків: 1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного активу;

б) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні,
неможливо визначити:

• замінюється частина активу, що зумовлює збільшення строку корисного використання об'єкта основних засобів. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку: 4409;

Кредит рахунків: 1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу;

• замінюється частина активу, що зумовлює збільшення кіль­кості або якості продуктивності активу. У цьому разі в бухгал­терському обліку здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку: 4400;

Кредит рахунків: 1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу.

Придбання обладнання, що потребує монтажу, відображаєть­ся в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

а) передоплата:

Дебет рахунку: 4430;

Кредит рахунків: 1200,2600, 2620,2650;

б) передавання для монтажу обладнання, що його потребує:

Дебет рахунку: 4431;

Кредит рахунку: 4430;

в) введення в експлуатацію обладнання після монтажу:

Дебет рахунку: 4400;

Кредит рахунку: 4431.

Переоцінка основних засобів. Після первісного визнання об'­єкта основних засобів як активу його подальший облік має здійс­нюватись із застосуванням одного з таких двох методів:

1) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопи­ченої амортизації та накопичених збитків від зменшення ко­рисності;

2) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вираху­ванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Переоцінена вартість — це вартість основних засобів після їх переоцінки.

Обраний метод банки зобов'язані застосовувати для всіх об'­єктів певної групи основних засобів і не об'єднувати об'єкти з різ­ними методами оцінки в одну групу.

У разі застосування методу первісної вартості (собівартості) переоцінка необоротних активів не здійснюється

Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об'єкта основних за­собів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Залишкова вартість - це різниця між первісною (переоціне­ною) вартістю і сумою нарахованого зносу.

Переоцінка групи основних засобів, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має здійснюватися з такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Під час проведення переоцінки основних засобів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки за одним з таких методів:

1. Накопичена амортизація перераховується пропорційно зміні
балансової вартості об'єкта основних засобів таким чином,
щоб після переоцінки балансова вартість дорівнювала пере­оціненій вартості. Переоцінена первісна вартість і сума зно­су об'єкта основних засобів визначається множенням первіс­ної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням спра­ведливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його за­лишкову вартість. Такий метод не потребує перегляду норми амортизації.

2. Накопичена амортизація вираховується з первісної (переоці­неної) вартості об'єкта основних засобів, а отримана на нетто-основі балансова вартість переоцінюється до його справе­дливої вартості. За цим методом переоцінена вартість об'єк­та дорівнює його справедливій вартості, а накопичена амортизація дорівнює нулю. Норми амортизації потребують пе­регляду. Цей метод, як правило, використовується для буді­вель та споруд.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається до­даванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшуєть­ся в результаті переоцінки (дооцінки), то це збільшення має відо­бражатися як зростання додаткового капіталу.

Дооцінка основних засобів відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

а) якщо використовується перший метод відображення накопи­ченої амортизації:

Дебет рахунків: 4400,4500;

Кредит рахунку: 5100;

- одночасно:

Дебет рахунку: 5100;

Кредит рахунків: 4409,4509;

б) якщо використовується другий метод відображення накопи­ченої амортизації:

Дебет рахунків: 4409,4509;

Кредит рахунків: 4400,4500;

- одночасно:

Дебет рахунків: 4400,4500;

Кредит рахунку: 5100.

Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цими об'єктами, а в разі недостатності суми дооцінки - за раху­нок витрат банку.

У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими про­веденнями:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків: 5100, 7499 (у разі відсутності кредитового за­лишку за рахунком 5100);

Кредит рахунків: 4400,4500;

- одночасно:

Дебет рахунків: 4409,4509;

Кредит рахунку: 5100;

б) якщо використовується другий метод відображення накопи­ченої амортизації:

Дебет рахунків: 4409,4509;

Кредит рахунків: 4400,4500;

- одночасно:

Дебет рахунків: 5100, 7499 (у разі відсутності кредитового за­лишку за рахунком 5100);

Кредит рахунків: 4400,4 500.

Сума попередніх уцінок і втрат від зменшення корисності об'­єкта основних засобів, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів і відновлення його корисності під час проведення чергової (останньої) дооцінки ва­ртості цього об'єкта основних засобів, включається до складу до­ходів звітного періоду (рахунок 6499) у розмірі, не більшому ніж сума перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) доо­цінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (ра­хунок 5100).

Сума попередніх дооцінок об'єкта основних засобів і віднов­лення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок за­лишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його кори­сності, під час чергової (останньої) уцінки залишкової вартості цього об'єкта, але не більша ніж сума перевищення, спрямовуєть­ся на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5100). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'­єкта основних засобів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були пере­оцінені, різниця між сумою перевищення попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основ­них засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. У бухгалтерсько­му обліку здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку: 5100;

Кредит рахунку: 5030.

Дооцінку об'єкта основних засобів, що враховується у влас­ному капіталі, банк може включати до нерозподіленого прибут­ку частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. У цьому разі сума включеної дооцінки буде різницею між сумою амортизації, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та сумою амортизації, що базується на первісній вартості активу. У бухгалтерському обліку здійснюється аналогічне про­ведення.

Облік амортизації основних засобів. Амортизація - система­тичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних ак­тивів, яка амортизується, протягом строку їх корисного викорис­тання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів чи нематеріальних активів з вирахуван­ням їх ліквідаційної вартості.

Вартість усіх необоротних активів підлягає амортизації (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Амортизація не нараховується, якщо балансова вартість не­оборотних активів дорівнює їхній ліквідаційній вартості.

Амортизація необоротних активів може здійснюватися окре­мо за складовою частиною об'єкта. Для розрахунку амортизації частини об'єктів, що мають однакові строки корисного викорис­тання, можуть бути згруповані.

Нарахування амортизації основних засобів здійснюється про­тягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первісного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консер­вації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняєть­ся на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення ак­тивів до категорії необоротних активів, утримуваних для прода­жу, або на дату припинення визнання активів.

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні ак­тиви використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (ро­біт, послуг).

Строк корисного використання (експлуатації) основних засо­бів визначається банком самостійно з урахуванням таких фак­торів:

- очікуване використання об'єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності;

- строки корисного використання подібних активів;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків використан­ня об'єкта та інших факторів.

Нарахування амортизації починається з першого числа міся­ця, наступного за звітним, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, почи­наючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується вихо­дячи з нового строку корисного використання, починаючи з мі­сяця, наступного за місяцем зміни строку корисного викорис­тання.

Нарахована сума амортизації основних засобів відображаєть­ся в бухгалтерському обліку таким проведенням:

Дебет рахунку: 7423;

Кредит рахунків: 4409,4509.

Нарахування амортизації основних засобів здійснюється від­повідно до внутрішніх положень банку з обліку основних засобів.

Методи нарахування амортизації основних засобів. Аморти­зацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують із застосуванням таких методів:

а) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

б) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амор­тизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кіль­кості років корисного використання об'єкта у результаті ділен­ня ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

в) прискорене зменшення залишкової вартості, за яким річна
сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості
об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на
дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної
норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку ко­рисного використання об'єкта, і подвоюється;.

г) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного
коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується ділен­ням кількості років, що залишаються до кінця строку корис­ного використання об'єкта основних засобів, на суму років його
корисного використання;

д) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається
як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, по­слуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амор­тизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

Банк має регулярно, наприкінці кожного фінансового року, переглядати методи нарахування амортизації основних засобів щодо їх відповідності економічним вигодам, які очікує отримати від їх застосування, та вносити відповідні зміни в облікову полі­тику як зміни облікової оцінки. Норми амортизації відповідно до нового методу амортизації визначаються на підставі залишкової вартості відповідного об'єкта.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватись у першому місяці ви­користання об'єкта в розмірі 50% його вартості, що амортизуєть­ся, а решта 50% вартості, що амортизується, — у місяці їх вилу­чення з активів (списання з балансу) через невідповідність крите­ріям визнання їх активом або в першому місяці використання об'­єкта в розмірі 100 процентів його вартості.

Метод амортизації основних засобів обирається банком само­стійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод.

У разі зміни методу нарахування амортизації новий метод застосовується, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому від­булися зміни.

Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Зменшення корисності основних засобів. На кожну дату ба­лансу визнається зменшення корисності необоротних активів, якщо є такі свідчення можливої втрати економічної вигоди:

1) протягом періоду експлуатації ринкова вартість активу зменшилася значно більше, ніж це очікувалося, через плин часу або використання;

2) відбулися (або відбудуться найближчим часом) значні зміни у
використанні об'єкта, пов'язані з негативним впливом як зов­нішніх (технологічні, ринкові, економічні, правові), так і вну­трішніх (припинення експлуатації, реструктуризація, лікві­дація активу до раніше очікуваної дати тощо) факторів;

3) ринкові ставки відсотка або інші ринкові показники прибут­ковості інвестицій збільшилися, і це збільшення, можливо, вплине на ставку дисконту, яка застосовуватиметься під час обчислення вартості використання активу;

4) моральне старіння або фізичне пошкодження об'єктів;

5) економічна ефективність є (або буде) нижчою, ніж очікувана.

Корисність необоротних активів зменшується, якщо їхня балан­сова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування.

Сума очікуваного відшкодування необоротного активу - най­більша з двох оцінок, а саме: чиста вартість реалізації або поточ­на вартість майбутніх чистих грошових надходжень від викорис­тання необоротного активу, у т.ч. його ліквідаційна вартість.

Чиста вартість реалізації необоротного активу - це спра­ведлива вартість необоротного активу з вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх плате­жів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі поточної діяльності банку.

Ліквідаційна вартість активу - попередньо оцінена сума, яку суб'єкт господарювання отримав би на поточний час від ви­буття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на його вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному після закінчення строку його корисної експлуатації.

Втрати від зменшення корисності за необоротними активами, які не переоцінювалися, визнаються у звіті про фінансові резуль­тати, а за необоротними активами, які переоцінювалися, - змен­шенням додаткового капіталу за результатами переоцінки.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів. Разом з тим здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку: 7499;

Кредит рахунків: 4409.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів, що обліковуються за переоціненою вартістю, спрямовуються на зменшення додаткового капіталу із включенням різниці між су­мою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта ос­новних засобів і сумою перевищення до витрат звітного періоду. У такому разі зменшення корисності відображається в бухгал­терському обліку такими проведеннями:

Дебет рахунків: 5100,7499;

Кредит рахунку: 4400.

Одночасно:

Дебет рахунку: 4409;

Кредит рахунку: 5100.

За наявності ознак, що свідчать про відновлення корисності об'єкта основних засобів, сума такого відновлення, але не біль­ша, ніж сума попереднього її зменшення, відображається як ви­знання доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта ос­новних засобів. У такому разі здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку: 4409;

Кредит рахунку: 6499.

Відновлення корисності об'єктів основних засобів, що обліко­вуються за переоціненою вартістю, включається до складу дохо­дів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засо­бів і сумою перевищення в складі додаткового капіталу.

Відновлення корисності відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дебет рахунку: 4400;

Кредит рахунків: 5100,6499.

Одночасно:

Дебет рахунку: 5100;

Кредит рахунку: 4409.

Реалізація основних засобів. Фінансовий результат від вибут­тя об'єктів основних засобів визначається як різниця між дохо­дом від вибуття основних засобів (за вирахуванням непрямих по­датків і витрат, пов'язаних із вибуттям основних засобів), та їх залишковою вартістю.

Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму вируч­ки від його реалізації, відображається за дебетом рахунку 7490, а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість, - за кредитом рахунку 6490.

Реалізація основних засобів відображається такими проведен­нями:

а) у разі перевищення суми залишкової вартості об'єкта порів­няно із сумою виручки від його реалізації:

Дебет рахунків: 1200,2600,2620,2650,4409,4509,7490;

Кредит рахунків: 4400,4500;

б) у разі перевищення суми виручки від реалізації порівняно із
сумою залишкової вартості об'єкта:

Дебет рахунків: 1200,2600,2620,2650,4409,4509;

Кредит рахунків: 4400,4500,6490;

в) за переоціненими основними засобами:

Дебет рахунку: 5100;

Кредит рахунку: 5030.

Ліквідація основних засобів. У разі часткової ліквідації об'­єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта відповідно.

Часткова ліквідація в бухгалтерському обліку відображаєть­ся такими проведеннями:

Дебет рахунків: 4409;7490;

Кредит рахунку: 4400 — на суму часткової ліквідації об'єкта.

При списанні з балансу основних засобів здійснюються такі проведення:

Дебет рахунків: 4409,4509;

Кредит рахунків: 4400, 4500 - на суму зносу;

Дебет рахунку: 7490;

Кредит рахунків: 4400, 4500 - на залишкову вартість.

Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господар­ського товариства) у формі основних засобів. Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів відображаються за справедливою вартіс­тю переданих активів. У такому разі здійснюються такі про­ведення:

Дебет рахунків: 4103, 4105, 4203, 4205 - на суму вкладення в статутний капітал;

4409, 4509 - на суму зносу;

5100 - на суму переоцінки;

7490 - на суму перевищення залишкової вар­тості надсправедливою;

Кредит рахунків: 4400 4500 - на справедливу вартість необорот­них активів; 5030 - на суму переоцінки.

У разі ліквідації підприємства (господарського товариства) необоротні активи, що були передані банком-учасником у статут­ний капітал та повернені банку в натуральній формі без винаго­роди, відображаються такою проводкою:

Дебет рахунків: 4400,4500 - на первісну (переоцінену) вартість необоротних активів;

7399 - на суму перевищення суми вкладення над вартістю повернених необоротних активів;

Кредит рахунків: 4103,4105,4203,4205 - на балансову вартість інвестиції.

Інвентаризація основних засобів. Банки здійснюють інвента­ризацію активів і зобов'язань з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Основними завданнями інвентаризації є встановлення фактичної наявності в банках основних засобів та інших акти­вів і зобов'язань, з'ясування стану їх зберігання; визначення обсягів нестач або надлишків необоротних активів; виявлення активів, що тимчасово не використовуються, втрачених активів тощо.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керів­ник банку, який має створити необхідні умови для її проведен­ня та визначити об'єкти інвентаризації і періодичність її про­ведення, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обо­в'язковим.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

- перед складанням річної фінансової звітності;

- у разі зміни матеріально відповідальних осіб (станом на день
приймання-передавання справ);

- у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псуван­ня цінностей (на день установлення таких фактів);

- у разі техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха, повені,
землетрусів (на день після закінчення явищ);

- у разі ліквідації банку;

- у разі реорганізації;

- у разі передавання майна банку в лізинг (оренду) та в інших
випадках, передбачених законодавством України.

Для проведення інвентаризації створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія (у складі працівників банку) за обов'яз­ковою участю головного бухгалтера (його заступника). Інвента­ризаційна комісія створюється строком на один рік. Комісію очо­лює керівник установи (його заступник). Проведення інвентари­зації має бути документально оформлене.

Основні засоби, виявлені в надлишку, підлягають оприбутку­ванню. У цьому разі здійснюється таке проведення:

Дебет рахунків: 4400,4500;

Кредит рахунку: 6499.

Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не ви­стачає) необоротних активів списується на витрати звітного пері­оду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до встановлення осіб, які мають відшкодувати нестачі чи втрати, відображаються за позабалансовими рахунками. Разом з тим здійснюються такі проведення:

Дебет рахунків: 7490,4409,4509;

Кредит рахунків: 4400,4500.

Одночасно:

Дебет рахунку: 9617;

Кредит рахунку: рахунки групи 991.

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки, на­лежна до відшкодування сума зараховується до дебіторської за­боргованості та доходу звітного періоду, а також здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку: 3552;

Кредит рахунку: 6499.

Одночасно:

Дебет рахунку: рахунки групи 991;

Кредит рахунку: 9617.

У разі відшкодування вартості основних засобів здійснюється таке проведення:

Дебет рахунків: 1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунку: 3552.

Облік операцій з інвестиційною нерухомістю. Інвестиційна нерухомість - це нерухомість (земля чи будівля, або частина бу­дівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або лізингоодержувачем за договором про фінансовий лізинг (оренду)) з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вар­тості капіталу чи для досягнення обох цілей.

Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля, чи будів­ля, чи частина будівлі, чи земля і будівля, що перебувають у роз­порядженні власника або лізингоодержувача за договором про фі­нансовий лізинг (оренду) з метою отримання орендних плате­жів, доходів від зростання капіталу або того чи іншого, але не для надання послуг або адміністративних цілей.

Банк має розробити та затвердити в обліковій політиці чіткі критерії для визначення активу як об'єкта інвестиційної нерухо­мості та зазначати ці критерії в інформації до фінансової звітності.

До інвестиційної нерухомості належать:

- земля, що утримується з метою отримання вигод від зростан­ня капіталу в довгостроковій перспективі, а не для реалізації в короткостроковій перспективі в процесі діяльності;

- земля, подальше використання якої на цей час не визначене;

- будівля, що перебуває у власності банку або в розпорядженні
за договором про фінансовий лізинг (оренду) та надається в
лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про опера­тивний лізинг (оренду);

- будівля, що не зайнята на цей час та призначена для надання в
лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про опера­тивний лізинг (оренду).

Лізингоодержувач з договором про оперативний лізинг (орен­ду) може класифікувати й обліковувати нерухомість як інвестицій­ну нерухомість за умови, що вона відповідає визначенню інвести­ційної нерухомості і оцінюється за методом справедливої вартості.

Якщо лізингоодержувач за договором про оперативний лізинг (оренду) передає право на нерухомість у суборенду та здійснює облік за справедливою вартістю, то він може класифікувати таку нерухомість як інвестиційну нерухомість. У цьому разі в бухгал­терському обліку оперативний лізинг (оренда) відображається як фінансовий лізинг (оренда), а всі об'єкти нерухомості, прийняті в оперативний лізинг, обліковуються як інвестиційна нерухомість за справедливою вартістю.

Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання цієї нерухомості та всіх витрат, безпосередньо пов'язаних з її придбанням.

Придбання інвестиційної нерухомості відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

а) передоплата:

Дебет рахунку: 3510;

Кредит рахунків: 1001,1200,2600, 2620, 2650;

б) визнання інвестиційної нерухомості в балансі банку:

Дебет рахунку: 4410;

Кредит рахунку: 3510.

Витрати на поточне обслуговування, ремонт та утримання об'­єкта інвестиційної нерухомості визнаються витратами під час їх здійснення.

Капітальні інвестиції на реконструкцію об'єкта інвестиційної нерухомості, який у довгостроковій перспективі використовува­тиметься як інвестиційна нерухомість, збільшують його вартість. Такі капітальні інвестиції банк відображає в обліку за окремим аналітичним рахунком 4410.

Банк визначає первісну вартість об'єкта нерухомості, який утримується на умовах оперативного лізингу (оренди) і класифі­кований як інвестиційна нерухомість, згідно з вимогами для фі­нансового лізингу (оренди) за меншою з двох оцінок: за справед­ливою вартістю нерухомості або дисконтованою вартістю міні­мальних лізингових (орендних) платежів - і відображає в бухгал­терському обліку таким проведенням:

Дебет рахунку: 4410;

Кредит рахунку: 3615.

Банк здійснює оцінку інвестиційної нерухомості на кожну наступну після первісного визнання дату балансу. Зміни справед­ливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

а) у разі збільшення вартості:

Дебет рахунку: 4410;

Кредит рахунку 6394;

б) у разі зменшення вартості:

Дебет рахунку: 7394;

Кредит рахунку: 4410.

Якщо об'єкт інвестиційної нерухомості оцінюється за первіс­ною вартістю (собівартістю), то в бухгалтерському обліку здійс­нюються такі проведення:

а) нарахування амортизації:

Дебет рахунку: 7423;

Кредит рахунку: 4419;

б) зменшення корисності:

Дебет рахунку: 7499;

Кредит рахунку: 4419.

Якщо банк не може достовірно визначити справедливу вартість об'єкта інвестиційної нерухомості (операції з аналогічними об'­єктами нерухомості на ринку здійснюються рідко, альтернатив­ної оцінки справедливої вартості немає), то він здійснює його оцін­ку за первісною вартістю. Ліквідаційна вартість такого об'єкта нерухомості має дорівнювати нулю, первісна вартість амортизу­ється протягом строку його корисного використання.

Якщо банк обрав метод оцінки об'єкта інвестиційної нерухо­мості за справедливою вартістю, то він має послідовно застосову­вати цей метод до часу його вибуття або рекласифікації.

Переведення об'єкта нерухомості до категорії інвестиційної нерухомості та з категорії інвестиційної нерухомості до інших банк здійснює лише в разі зміни способу його функціонального використання, що підтверджується такими подіями:

а) початком зайняття власником нерухомості - у разі переведен­ня з інвестиційної нерухомості до нерухомості, зайнятої влас­ником;

б) закінченням зайняття власником нерухомості - у разі переве­дення з нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної
нерухомості;

в) завершенням будівництва або забудови - у разі переведення з
нерухомості в процесі будівництва або забудови до інвестицій­ної нерухомості.

Якщо банк застосовує метод оцінки за первісною вартістю, то переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості і зайнятої власником, та, навпаки, не впливає на його балансову вартість. Переведення здійснюється за балансовою ва­ртістю переданої нерухомості, і вартість цих об'єктів не зміню­ється.

Якщо банк застосовує метод оцінки нерухомості за справед­ливою вартістю, то під час переведення об'єкта інвестиційної не­рухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, банк здійснює такі проведення:

Дебет рахунку: 4400;

Кредит рахунку: 4410 - за справедливою вартістю на дату пере­ведення.

Під час здійснення такого переведення прибуток або збиток не виникає.

Різниця між балансовою та справедливою вартістю нерухо­мості, що виникає на дату переведення об'єктів з категорії неру­хомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості, ви­знається банком як переоцінка основних засобів:

а) у разі перевищення справедливої вартості об'єкта інвестицій­ної нерухомості над його балансовою вартістю:

Дебет рахунків: 4410,4409;

Кредит рахунків: 4400,5100;

б) у разі перевищення балансової вартості над справедливою ва­ртістю об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунків: 4410,4409,5100,7499;

Кредит рахунку: 4400.

Банк припиняє визнавати в балансі об'єкт інвестиційної не­рухомості в разі його вибуття через продаж або передавання у фі­нансовий лізинг (оренду) або в разі, якщо більше не очікується отримання будь-яких економічних вигід від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єкта інвестиційної неру­хомості банк визначає як різницю між надходженнями коштів від вибуття об'єкта та його балансовою вартістю і визнає їх у звітно­му періоді, у якому відбулося вибуття чи ліквідація. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проведення:

а) у разі перевищення суми балансової вартості об'єкта порівня­но із сумою виручки від його реалізації:

Дебет рахунків: 1200,2600,2620, 2650,7499;

Кредит рахунку: 4410;

б) у разі перевищення суми виручки від реалізації об'єкта порів­няно із сумою балансової вартості об'єкта:

Дебет рахунків: 1200,2600,2620, 2650;

Кредит рахунків: 4410; 6499.

Зменшення та відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), банк визнає аналогічно до порядку визнання зменшення корис­ності основних засобів і відображає в бухгалтерському обліку та­кими проведеннями:

а) зменшення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунку: 7499;

Кредит рахунку: 4419;

б) відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунку: 4419;

Кредит рахунку: 6499.

Відшкодування, отримане від третіх сторін як компенсація за інвестиційну нерухомість, корисність якої зменшилася, банк ви­знає доходом і відображає в бухгалтерському обліку на дату над­ходження грошових коштів такими проведеннями:

Дебет рахунків: 1200,2600,2620,2650

Кредит рахунку: 6499.