Основні види та форми підприємництва, їх класифікація

Підприємництво - це господарська діяльність на власний ризик. Для її здійснення створюються відповідні форми організації: власна справа, товариство, корпорація. Суть їх полягає в наступному [23, 36, 43]

Власна справа - це найдавніша форма організації підприємництва. Вона повністю належить одній особі. Кожен, хто володіє грішми може придбати обладнання й розпочати власну справу: виготовляти продукцію і пропонувати на продаж товари та послуги, які користуються попитом.

Головна перевага власної справи - простота створення та реєстрації. Його заснування не потребує дозволу жодної державної установи. Як тільки є умови - справа вже існує (за винятком, коли є обмеження для деяких професій, де слід подавати ліцензію на право практикування). Інша перевага власної справи - пряме оподаткування. Власник справи просто декларує свій щорічний дохід і від цієї суми сплачує належну суму податку.

Головна перевага такої форми організації підприємництва в тому, що власник справи повністю відповідає за свої борги, причому навіть майно, яке не використовується у справі, може перейти до кредиторів. Суттєвим недоліком є також те, що власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку: ви­пускати акції для забезпечення необхідного капіталу.

Власна справа здебільшого має родові ознаки підприємництва шляхом переходу в спадщину тощо.

Товариство - форма організації підприємництва, в якій дві або більше осіб є власниками-партнерами. Є два види товариств: товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з необмеженою відповідальністю.

Корпорації - це тип організації підприємництва, який за обсягом продажів товарів, надання послуг займає домінуюче становище в діловому світі.

Корпорація може організовуватися однією або групою осіб. Основні завдання корпорації полягають у примноженні добробуту своїх акціонерів, які обирають раду директорів для проведення загальної політики корпорації.

При всіх формах організації підприємництва для забезпечення його нормального функціонування необхідно розробляти стратегію й тактику, зміст яких полягає в наступному.

Стратегія підприємництва передбачає розвиток підприємниць­кої діяльності фірми на перспективу, тактика - на певний період.

Стратегія підприємництва включає стратегію всієї діяльності фірми, у тому числі рекламування, менеджменту, маркетинг та ін.

У ст. 45 Господарського кодексу України вказується, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реалізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається Господарським кодексом України та іншими законами.

У світовій господарській практиці розрізняють такі організаційні форми підприємництва [17, 18, 20].

Під індивідуальним володінням (власна справа) розуміють підприємництво, яким володіє, а часто і займається одна особа, яка отримує всі прибутки й бере на себе всю відповідальність. Це найпоширеніша форма: у підприємництві США таких фірм понад 12 млн. їх кількість становить 76% від усіх фірм, і на їх частку припадає 9% усіх надходжень.

Партнерство (товариство) - це добровільна юридична асоці­ація двох чи більше осіб, метою якої є заняття підприємництвом. Партнери, по суті, стають співвласниками об'єднаної власності. Партнерські форми складають лише 8% від усієї кількості фірм і забезпечують лише 4% усіх підприємницьких надходжень у США. Такі фірми створюють здебільшого лікарі, адвокати, бух­галтери, архітектори.

Корпорація - це фірма, що існує як незалежна юридична одиниця, власність якої поділена на паї (акції). Власників таких фірм називають паєвласниками, або власниками акцій. Головною ознакою корпорації є те, що відповідальність за борги, судові по­зови проти фірми обмежуються сумою пайових внесків. У США такі корпоративні фірми складають 16% від усіх підприємниць­ких організацій. Проте майже всі великі фірми є корпораціями. Надходження від фірм цієї організаційної форми становлять бли­зько 87% доходів від підприємницької діяльності.

З усіх форм індивідуальне володіння є найпростішою і най­поширенішою формою підприємництва в багатьох країнах світу.

Форми організації підприємництва в Україні мають деякі відмінності від аналогічних форм в США, але й багато спільних рис.

У Господарському кодексі (ст. 63) зазначено, що в Україні залежно від форм власності можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, засноване на власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство колективної власності, засноване на основі колективної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

- комунальне підприємство, засноване на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Серед державних підприємств виділяють казенне підприємс­тво, яке, відповідно до законодавства України, не підлягає приватизації, проводить виробничу або іншу діяльність, яка може виконуватися тільки державними підприємствами. Головним споживачем продукції цього підприємства є держава. Воно є суб'єктом природних монополій. Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюється за рішенням Кабінету Мініс­трів України відповідно до чинного законодавства.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, управляє підприємством і формує тру­довий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання його реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підпри­ємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором).

Воно діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) перевищує суму, еквівалентну 5 мли євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Всі інші підприємства визнаються середніми.

У разі існування залежності від іншого підприємства підприємство визнається дочірнім.

Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися певні особливості господарювання.

Особливості створення й діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

В Україні можуть діяти й інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Підприємства для забезпечення підвищення результатів своєї діяльності можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виро­бництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно їх господарських потреб.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх власниками або засновниками. Реєстрація об’єднань проводиться в такому самому порядку як і реєстрація підприємств. Об'єднання не відповідає за зобов'язання підприємств, які входять до його складу, а підприємства за зобов'язання об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Отже, на першому етапі створення малого чи середнього підприємства одним із основних є питання про форму його організації. Тому при виборі ор­ганізаційної форми функціонування підприємства необхідно звернути увагу на такі питання:

- які умови при створенні підприємств найбільше влаштовують підприємця;

- які організаційні, юридичні й інші витрати доведеться понести на початковому етапі;

- чи буде притягуватися особисте майно власників підприємництва у разі розрахунків з кредиторами внаслідок банкрутства чи ліквідації підприємства або з інших причин;

- як можна буде передати право власності всього чи частини підприємства іншим фірмам чи особам;

- яким чином можна залучити додатковий капітал;

- як може вплинути на справи фірми смерть або важке захворювання власника;

- наскільки активно власник підприємництва (фірми) може брати участь в управлінні підприємством;

- яким чином вибрана організаційна форма впливатиме на перспективи розвитку підприємства.

Це дуже важливі практичні питання, над якими необхідно задуматися підприємцям, оскільки кожному з них доведеться тією чи іншою мірою вирішувати їх.

Кожна з форм підприємництва має як позитивні сторони, так і недоліки. Але, крім того перебуває у великій залежності від мотивів самого підприємця: його можливостей і здібностей.