Податки, як значна частина витрат при виготовленні продукції

На якість і конкурентоспроможність продукції значно впливають супутні податкові платежі, збільшуючи загальні витрати на її виготовлення. Такі платежі вважаються основними джерелами прибутків держави, найважливішими фінансовими категоріями. Це також фінансовий інструмент регулювання економіки. Податковими платежами є податок, збір і плата, а принципами оподаткування вважаються законність, обов’язковість, повнота сплати і своєчасність. На сторожі стоїть адміністративна та кримінальна відповідальність за чинним законодавством. Податки класифікуються за економічним змістом, в залежності від рівня державних структур, за формою стягнення та формою оподаткування.

Цікавий історичний аспект виникнення податків і супроводжуючі вислови різних відомих людей. Податки були породжені війною та необхідністю утримання війська. А.Сміт вважав, що податок – це плата за послуги держави, а термін сплати, спосіб і сума платежу повинні бути чітко визначеними і не довільними для платника, а нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди. Оподаткування є мистецтвом ощипування гусака так, щоб одержати максимум пір’я з нього (Ж.Б.Кольбер). Д.Міль вважав, що податок є точно визначеною платою з боку виробника за сприятливі умови господарювання. М.Тургенев рахував, що уряд зобов’язаний намагатися відхилити тягар податків від простого народу. На жаль не завжди ці міркування закладаються в податкову систему, а відносно зменшення тягаря на простий народ, то навіть навпаки.

За даними світового банку український бізнес в різних формах сплачує 135 різновидів податків, що є абсолютним світовим рекордом. Учасниками такого «марафону» є Румунія (113 податків), Ямайка (72). Від них значно «відстають» Гонконг (3), Грузія, Швеція, Норвегія (4), Сінгапур (5), Франція (7), Великобританія, Іспанія, Фінляндія (8), США (11). У 2009 році в Україні збільшилось платежів до 142 і ця проблема радикально не розв’язується.

Склад податкової системи України обумовлений законом про систему оподаткування та податковим кодексом від 2.12.2010 року. Податкова система складається з загальнодержавних і місцевих податків, а також різноманітних зборів. До загальнодержавних податків і обов’язкових платежів відносяться:

1. Податок на додану вартість.

2. Акцизний збір.

3. Податок па прибуток підприємств.

4 Податок з доходів громадян.

5. Ввізне і вивине мито.

6. Державне мито.

7. Податок за землю.

8. Рентні платежі.

9. Збір за геологорозвідувальні роботи.

виконані не за рахунок коштів державного бюджету.

10. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

11. Збір за забруднення навколишнього середовища.

12. Збір на обов'язкове соціальне страхування.

13. Збір на обов’язкове пенсійне страхування.

14. Збір до державного інноваційного фонду.

15. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

16. Відрахування та збори на будівництво та реконструкцію і ремонт доріг загального користування.

17. Фіксований сільськогосподарський податок.

18. Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва.

19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

20. Єдиний збір у пунктах пропуску через державний кордон.

21. Види місцевих податків і зборів.

22. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

23. Податок на промисел

24. Податок з реклами.

25. Комунальний податок

26. Готельний збір.

27. Збір за припаркування автотранспорту.

28. Ринковий збір.

29. Збір за видачу ордеру на квартиру.

30. Курортний збір.

31. Збір за участь у перегонах на іподромі.

32. Збір за виграш у перегонах на іподромі.

33. Збір з осіб за участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

34. Збір за право використання місцевої символіки.

35. Збір за право проведення кіно-телезйомок.

36. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного збору, лотереї.

37. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

38. Збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

39. Збір з власників собак.

40. Збір за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних з їх діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та в будинках, що є пам'ятками культури.

Закон про «Податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що платниками податку є фізичні особи-резиденти, які отримують сукупні доходи як на території України, так і за кордоном (як бути з подвійним оподаткуванням?) та фізичні особи-нерезиденти, що отримують доходи виключно на території України. Ставка оподаткування доходів фізичних осіб до 1.01.2007 року складала 13% незалежно від суми доходу з урахуванням соціальної пільги. Податок на додану вартість фактично є податком на податок і розповсюджується як на товари, так на роботи і послуги.. Оподаткування проводиться не диференційовано, а за допомогою двох ставок: загальноприйнятої 20% та пільгової. Базою оподаткування є оборот у вартісному виразі, до якого застосовується відсоткова ставка для визначення суми податкового зобов’язання. Право нарахування податку надається зареєстрованим особам. Від’ємна різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли при продажі товарів, наданих робіт, зроблених послуг, та сумою податкового кредиту підлягає відшкодуванню з державного бюджету. Податок на прибуток підприємств встановлюється шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Прибуток з платників податку оподатковується за ставкою 25% до об’єкта оподаткування. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування на вибір суб’єкта малого підприємництва. Ставка єдиного податку залежно від виду діяльності встановлюється місцевими радами і може становити 20-200 гривень. Встановлені основні умови такого переходу.

Акцизний збір призначений для збільшення доходів бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних і монопольних товарів згідно переліку підакцизних товарів, встановлених Верховною Радою та Кабінетом Міністрів. Оподаткований оборот з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів обчислюється з їх вартості за цінами з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість. Ввізне та вивізне мито є податком на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон в результаті експортно-імпортних операцій.

Місцеві податки і збори формуються за рахунок місцевих податкових і не податкових платежів, а також за рахунок встановленої у відсотковому відношенні частки загальнодержавних платежів. Плата за ресурси, послуги і інші платежі встановлюється за користування природними ресурсами, які є державною власністю, з метою їх відтворення та збереження. До інших платежів відносяться пенсійний збір та збір на обов’язкове соціальне страхування, до фонду на допомогу тимчасово непрацюючим, які у повній сумі перераховуються до відповідних фондів. Великі податки створюють ситуацію недоплати або ухиляння від сплати податків, в загальному перехід в сіру сферу. Тому проблема зменшення податкових платежів повинна вирішуватися за допомогою ефективної податкової політики, що поки що не робиться. Таке відношення до податкових платежів значно понижує якість та конкурентоспроможність продукції.

На рис.3.4 вказана питома вага основних податків в загальній сумі надходжень до зведеного бюджету України у 2002 році. Найбільший податок складає прибутковий податок громадян, за ним податок на прибуток і податок на додану вартість і найменш – податок з власників транспортних засобів і місцеві податки. Загальний податок є досить великим. Прибутковий податок в сумі з податком на прибуток становить 50%, а з податком на додану вартість усі 66%. Інші платежі з акцизним збором складають ще 20%, решта – 14%.

При цьому діяльність підприємства значно забюрократизована різними звітами, наприклад, основні форми державної статистичної звітності суб’єктів господарювання охоплюють біля 34 форм, які і надалі збільшуються. Низка звітних показників повторюється в різних формах звітності і всупереч офіційним твердженням не забезпечує об’єктив­ної оцінки роботи виробників, направлених на поліпшення та підвищення ефективності роботи. Скоріше всього є складовою корупційності як за рахунок складання звітів, так головне їх державної перевірки. Створена величезна податкова служба з своєю інспекцією та міліцією. Вказані податки мають значні недоліки, яких цілком достатньо для признання податкової системи України найгіршою в світі.

Аналітики світового банку оприлюднили свіжу глобальну доповідь «Податкові платежі – 2011», в який податкове законодавство України було признане одним з найгірших у світі. Причина очевидна і криється в повній відсутності фаховості з боку розробників і депутатів, які зовсім не знають, що бюджет наповнюється в основному не податками, штрафами, іншими нарахуваннями, а економікою країни, тобто народним господарством. При такому підході та такому ж фундаменті важко говорити про підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

За останні роки більшість країн світу внесли значні зміни у своє податкове законодавство, вдосконалюючи його. В результаті було досягнуте зменшення податкових платежів на 5%, необхідного часу для звітності та кількості платежів. В Україні кількість платежів до бюджету підприємств і громадян становить аж 135 і є найбільшою у світі, займаючи останнє 183 місце. Для порівняння у Швеції використовується лише два податкових платежів, в Гонконгу – три, Норвегії – чотири, Китаї, Франції – по сім. За складністю сплати податків Україна на 182 місці, поступаючись лише деяким країнам Африки. У першій десятці за простотою сплати податків Гонконг, Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт і Канада. За тривалістю часу на підготовку податкової звітності Україна на 174 місці (677 годин на рік, або 82 робочих дні). На ведення податкового обліку наші підприємства витрачають 7 млрд. гривень. На таку підготовку в Об’єднаних Арабських Еміратах іде лише 12 годин, у Катарі та Бахрейні – 36, Швейцарії – 36. Складається враження, що і ця інформація для депутатів і податківців не відома. Якщо б цей час і гроші, які затрачуються у нас, призначались на підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, то Україна могла б переміститись на перші місця, але при умові заміни зайнятих бюрократів на безпосередніх спеціалістів. Може в цьому і криється головна причина такого відставання?

З наведеного видно, що в Україні не проводиться ніякої роботи по підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції, по заохоченню світового капіталу прийти в країну з своїми інвестиціями. Чисельні заяви чиновників про реформування та відродження економіки поки що не підтверджуються ні конкретними досягнутими результатами, ні навіть статистичними даними. Для підвищення якості та конкурентоспроможності продукції слід суттєво зменшити і спростити податкові платежі, але після відновлення економіки. Для цього необхідно не лозунгово, а дійсно та ефективно використати всі важелі її запускання виробництва, створити належні умови для їх реалізації. При цьому на початку має бути використаним перевірений зарубіжний досвід, а про свої 20-літні «розпрацювання» забути. Не слід забувати і про спеціалістів, яких як видно з наведеного стану на Україні поки що немає.